Falcon Heavy
Фото з відкритих джерел

Оригінал на сторінці Андрія Васильєва у Facebook

Чесно. Ми до самого кінця не знали, чи відбудеться запланований старт Falcon Heavy. За пару годин до призначеного часу, на висоті 2,5 – 4 миль сила вітру з напрямком SE зросла до 21 милі на годину, що для ракети з такою конструкцією є критичною межею. Найстрашніше було те, що повітряна маса була різної щільності і пориви були досить сильні.

Було багато проблем. Як на етапі розробок і креслень, так і на етапі виробництва та стендових випробувань. Зокрема, датчики, котрі ми робили, на етапі збирання спочатку показували різні показники при –30, 0 і +130 градусах, а мали б показувати один і той самий. Потім після лазерного зварювання їх забирало вгору або вони взагалі не відповідали. Потім треба було досягнути того, аби вони показували питомий показник у вакуумі. І щоб цей показник був у рамках. Більше – брак. Менше – брак. Навіть ті, що коливались близько до граничної межі, я відбраковував. Перфекціонізм, звісно, і мудохатись треба було більше, розрізаючи юніт знову і знову, але я про це не шкодую.

Новини за темою: SpaceX запустила надважку ракету Falcon Heavy

Головне - ми знали, що ракета злетить. Злетить у будь-якому разі, за будь-яких обставин. Бо десять тисяч інженерів, проектувальників, випробувачів, десять тисяч по всій країні протягом п‘яти років працювали над цією ракетою. У нас була мета. Не факт, що ми на етапі виробництва її усвідомлювали. Можу сказати за себе – я просто робив свою роботу, не особливо задумуючись над тим, наскільки глобальною вона може бути. Я просто приходив вранці у лабораторію, вдягав захисний халат, захисні окуляри і антистатичний браслет, та працював з ранку до вечора або з дня до ночі, залежно від зміни. Те, що в цю роботу вкладено, побачив і усвідомив вже набагато пізніше.

Напевно, по-справжньому я це усвідомив рівно за півхвилини до старту.

У нашому маленькому Командному центрі, всупереч усім строгим правилам, понапхалось з п‘ятдесят чоловік. Сиділи на своїх місцях тільки я, #Франческа, професор Рассел, у своїх кабінках #Трейсі і старший офіцер Баррел. І навіть до них у кабінки напхалось стільки народу, що там стало нічим дихати.

Новини за темою: Запуск Falcon Heavy: Український літак "Руслан" використовували для перевезення складових надважкої ракети

Ну ми сиділи, бо ми мали там сидіти за протоколом. Решта стояли. Народу було так багато, що усі стояли як оселедці у бочці. Сара #МакКарті майже висіла в мене на шиї. Поряд, на моєму правому плечі, сидів заступник командувача, полковник Уолтон. У коридорі стояли ті, кому не вистачило місця всередині.

У нас було одинадцять технічних каналів – п‘ять зі стартового майданчика, два з ЦУП у Флориді, два з ЦУП у Ґоторні, один з Г‘юстону, плюс трансляція. Ми бачили, як все розгорталось на наших очах. Стурбовані переговори метеорологічного посту і FCR (fire control radar – "контрольний радар") у Флориді, перемовини майданчика LC39A з Ґоторном і гомін центрального зала, де зібрались працівники SpaceX.

А потім був старт.

Чесно, мені важко передати те, що відбувалось з нами. Ми були тільки спостерігачами, але ми сиділи за своїми станціями і було таке враження, що ми також беремо участь у керуванні стартом.

Новини за темою: "А ти досі ялинку винести не можеш": Як відреагували українці на запуск SpaceX надважкої ракети Falcon Heavy

А коли зазвучала музика Боуї, ми заплакали. Я, Франческа і Сара, котру придавили так, що незрозуміло було, від чого вона плаче – чи то від незручної пози, чи то від того, що її любий сержант Маковскі був у цей час на посту, а не поряд з нею. Навіть вусатий еротоман, любитель журналу Playboy, старший офіцер Баррел змахнув сльозу на командувача, який стояв поряд, полковника Ґвінна. Словом, це був якийсь масовий психоз – по технічному каналу ми бачили ЦУП у Ґоторні, де не тільки плакали, але й стрибали, несамовито розмахуючи руками, як на рок-концерті. Джоеля і Маріелу, операторів Dragon не будо видно, бо їхній сектор нам не показували, але підозрюю, що вони також у той момент не у носі колупались.

***

Поки на Землі вирували пристрасті, чувак сидів собі спокійно у червоному родстері Tesla, праву руку тримаючи на кермі, а ліву поклавши на борт. Зовсім так, як робив це попередній хазяїн автівки у спекотній Каліфорнії.

На той момент було неважливо, чи вдало сів на баржу у Атлантиці центральний блок, і чому перед самою посадкою зник сигнал з бустера і з самого дрону. Чи втратили ми центральний блок, чи ні.

Новини за темою: З "Ланосом" і Павлом Зібровим: Фотожаби на запуск ракети Falcon Heavy

Навіть тоді, коли ми дізнались, що центральний блок загинув, для нас це було вже неважливо. Те, чому не спрацювали хімічні ігнітори у двох двигунах гальмування, комісія розбиратиметься пізніше.

На той момент важливо було те, що на екрані ми споглядали сюрреалістичну картинку – червона автівка на фоні блакитної планети.

Запуск відбувся успішно.

З чим вас і вітаю! Дякую, що були з нами!

Тепер треба працювати далі.

Андрій Васильєв

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.