Заохочення і покарання для військовослужбовців: Як це працює в армії США

Заохочення і покарання для військовослужбовців: Як це працює в армії США

Оригінал на сторінці Олексія Бобовнікова у Facebоok.

Напевно, найбільше, що вкидає тут у ступор багатьох, є те, наскільки вільно почуваються на своїх базах військовослужбовці. По газонах не те що ходять, на них грають у футбол, влаштовують барбекю і катаються на велосипедах. Так, біля казарм ввечері можна легко знайти групи солдатів, що сидять на розкладних стільчиках у шортах і грають на гітарі, а у вихідні смажать м'ясо-сосиски на мангалі та попивають пиво. Ніякого криміналу в цьому ніхто не бачить, людям теж треба відпочивати, і робити це, як люди, а не роботи.

Алкоголь цілком доступний. У маленькому РХ просто біля казарм його немає зовсім, але в тих, що розташовані у військовому містечку "просто за парканом", вибір більш ніж широкий, і купити пива ніхто не забороняє. Дещо складніше з міцним алкоголем. Звичайний військовослужбовець може придбати (і безперешкодно пронести в казарму) не більш ніж 100 грамів міцного алкоголю в РХ (маленька пляшечка-пробник), для придбання великих масштабів потрібен ID, в якому зазначено дозвіл коменданта на це. Наскільки я зрозумів, це, як правило, дозволяється сержантам, офіцерам та членам їхніх сімей. 

Втім, якщо у "гражданці" (не у військовій формі, а в цивільному одязі, - ред.) забратися кудись у зовсім цивільне селище, то тебе, ясна річ, ніхто не триматиме. У вихідні ворота бази працюють на в'їзд до 22:00 та цілодобово - на вхід пішки. Тож головне в цих розслабляннях - без пригод. Якщо можеш тримати себе в руках - вперед. І тому пізно ввечері п'ятниці співи солдатів, які повертаються з міста, частенько прикрашають сумний стрекіт  цвіркунів. 

На самій території, де стоять казарми, взагалі навряд чи вийде побачити офіцера будь-якого рангу. Навіть сержант старших рангів - рідкість. Це професійні військовослужбовці, які живуть із сім'ями у військовому містечку в службовій квартирі/будинку. Причому крутіше за всіх почуваються насправді сержанти. Офіцерів перепризначають куди завгодно, і вони їздять через весь світ залежно від призначення, а сержант, як правило, завжди служить у своїй частині. Тому коли бачиш на території військового містечка чолов`ягу на крутому мускул-каре у формі, це практично напевно місцевий сержант. Військові пільгові кредити і відсутність необхідності переїжджати кожні декілька років дозволяють їм нормально пустити коріння і врешті відчути себе тут справжніми повелителями життя. Що, втім, не надто розходиться з реальним станом речей. Головних людей на базі завжди двоє: власне, командир частини (комбат, комбриг...) і головний сержант. На вході до штабу висять саме ці два прізвища. 

Наприклад, організація і проведення Tank Challenge - суто сержантський задум і робота. Начальник міжнародних навчань - сержант. Так, саме так. Ловіть щелепу. Але до наших баранів. Враховуючи те, що у американців (та й у деяких іще) командна ланка від роти - це вже повноцінний окремий організм зі своєю назвою, прапором тощо, то цей організм вже має певний бюджет, який виділяють на поточні потреби на кшталт закупівлі туалетного паперу тощо. Не питайте мене, як це оформлюють, враховують або списують, я не знаю, але скажу, що "штаб роти" помітно більший, ніж у нас. Так чи інакше, цілком нормальним є з цього бюджету виділити певну суму на роботу з підвищення морального духу підрозділу і, наприклад, купити всім пива і м'яса на спільний захід. Це нормально. Чіпляйте щелепу назад, бо тепер про сумне.

Не треба думати, що тут суцільна країна-аватарія (мається на увазі, що розповсюджений алкоголізм, - ред.). Зовсім ні. Затяги тут теж є. І чимало. Дисципліну підтримують, і в плані виконання наказів - залізно. Та як розповіли, попервах в учебці всі не те що стройову вчать, а взагалі територією учебки пересуваються тільки стройовим кроком, навіть до вбиральні. А від церемонії передачі посади біля почесного караулу напевно б половина нашого батальйону почесної варти добровільно перевелася б у сапери. Подивіться на ютубі, очманієте. 

Тож все добре в міру. Працює військова поліція. Причому працює вона просто як патрульна поліція: їздить на машинах і виловлює порушників. Для особливо спритних завжди є сержант рідного підрозділу, якому дуже не хочеться, щоб ти зіпсував йому послужний список і завадив виплатити кредит за "Мустанг". Тому сержанти шикують і затягують. І роблять це у кращих традиціях того, що деякі можуть навіть назвати дідівщиною. З того, що я сам бачив: боєць красувався на базі в одному берці та в одному капці. Сержант покарав. Щоправда, не дізнався за що. Один забув зброю в машині, то весь день ходив і з автоматом, і з каністрою води в руці. Ну а про всякі дрібниці на кшталт "Віджимайся, поки мені не набридне" я навіть і не згадую. Почути "Раз, сер! Два, сер!.." можна в досить несподіваних місцях: наприклад, на інструктажі з техніки безпеки в залі, заповненому військовослужбовцями декількох країн. Ну а нічого ляси точити, коли тебе інструктують. Раптово, так. 

Для більш серйозних порушень є й грошові покарання, теж досить болючі, враховуючи не найбільшу насправді за американськими мірками зарплату солдата. Кілька зальотів - і до побачення, арміє, незалежно від вислуги, заслуг і звання.

З приводу грошових винагород, то вони теж є, і досить різноманітні. Наприклад, за знання якоїсь корисної іноземної мови - доплата 200 дол. на місяць (10% від зарплати рядового, на секундочку). Проходиш якісь додаткові курси - отримай і за них щомісячну доплату. Наприклад, курси стрибків з парашутом, курси такелажника, курси складського обліку. Купа найрізноманітніших курсів з доплатою як мотиватор до самовдосконалення. Взагалі, самовдосконалення - наріжний камінь американської армії. "Нам потрібні мотивовані люди" - це не гасло. Це жорстка система відбору. Наприклад, підходить в офіцера вислуга до отримання чергового звання. Він проходить комісію. Якщо не проходить, у нього є півроку на ще одну спробу. Якщо не проходить і її, то... Ні, не залишають служити в попередньому званні. Його звільняють. Все. "Двадцятирічних капітанів" тут немає. Звісно, кожен наступний ранг помітно відрізняється в оплаті, тому якщо хочеш нормально отримувати, треба прагнути зростання, а не теплого місця. 

Що стосується солдатів, то переважно йдуть заради соцпакету і вражень, а не зарплати. Базова ставка рядового - 2 000 дол., це зовсім небагато за мірками США, і тому варіант тут тільки самовдосконалення заради доплат. Дуже сильний бонус - це оплата освіти після закінчення контракту, і для багатьох служба в армії – це дійсно трамплін у життя. Для багатьох це і пригоди та подорожі. З урахуванням того, що ротації бувають по всьому світу і тебе не замикають у клітці на місці служби, то можна дійсно побачити світ за рахунок дядька Сема. 

Також до служби приваблює безкоштовна медицина (в США вона страхова і недешева), пільгові кредити і купа інших приємних бонусів. Наприклад, військовики США не платять за ліцензію на полювання. Тому загроза вилетіти зі служби - це досить серйозний фактор для того, щоб тримати себе в руках. 
І як висновок: завдяки доброму збалансуванню системи "вольностей" і заохочень із системою дисципліни й обмежень досягається те, що кількість охочих служити в армії не вичерпується, і що, можливо, є ще більш важливим, - більшість бажають служити далі. Наприклад, кількість людей, які продовжили контракт після його закінчення в 2017 році, склав рекордні 86%.

***

Тут вагон коментарів насипалося про "совок", "коли у нас" та інших лиходіїв-командирів. Так ось. У нас таке може бути. Років через 100. Чому? Перефразовуючи Булгакова, скажу так: тому що совок не в генералах, а в суспільстві. Допоки суспільство вважатиме, що армія - це виправна установа, допоки доблестю вважатимуть не захищати країну, коли вона цього потребує найбільше, а відкосити... Допоки командира тягатимуть по розслідуваннях за зламану ногу солдата, який невдало стрибнув з БТР... Нічого не буде. 

Ви знаєте, що не тільки в США, але й у Великій Британії, яка розгубила всю армію на початку Другої світової війни, людей з армії звільняли за боягузтво? З призовної армії мобілізованих. І це була ганьба. Соціальна стигмата. А у нас все, як у Задзеркаллі, навпаки: відкосив - герой. Ось коли клозет радянський у головах цивільних приберете, тоді і в армії зміниться. Вибачте, наболіло.

Олексій Бобовніков

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...