Закон про імпічмент не дозволить міняти президентів щоквартально, як би хто цього не хотів

Закон про імпічмент не дозволить міняти президентів щоквартально, як би хто цього не хотів
Радіо Свобода Україна

Андрій Кокотюха

Письменник

"Треба приймати як відповідальність президента в разі порушення ним Конституції, вчинення злочину", - заявив чинний голова держави Петро Порошенко, говорячи про необхідність ухвалення закону про імпічмент. Звісно, це можна вважати  звичним для українського політикуму популізмом, якби не одна обставина: тему закону про імпічмент порушують в Україні давно. Хіба що вперше вона звучить із вуст гаранта Конституції. А до того її мусували переважно народні депутати різних скликань. Але говорити це одне, а робити – інше. Закону й досі нема.

Вперше на моїй пам`яті про імпічмент обмовлялися учасники протестної акції "Україна без Кучми" в 2000-2001 рр. З обранням Ющенка розмови стали на паузу аж до виборів 2010 року. А з перемогою на них Януковича хіба лінивий парламентар-опозиціонер не вимагав узаконити процедуру дострокового усування президента з посади шляхом виявлення йому недовіри.

Депутати захотіли для себе більше впливу. Звертаючись до громадян, вони пояснювали потрібність імпічменту дуже простими словами: мовляв, варто президенту оступитися – і все. Парламент, якому виборці делегують повноваження, забирає в нього булаву. Тобто створювали в суспільстві ілюзію: народ обирає президента прямим голосуванням, але й непрямо, руками депутатів, впливає на його зняття. І головне: робиться все дуже просто. Було чути навіть порівняння з устроєм Запорізької Січі, коли козацьке віче дружно міняло одного гетьмана на іншого, коли заманеться.

Показово, що проект Закону про імпічмент Верховною Радою України № 4171 ухвалено 22 лютого 2014 року. Зареєстрували напередодні, 21 лютого, коли Віктор Янукович уже втік з резиденції після розстрілів на Майдані. Чому ж Порошенко заговорив про це аж тепер, а не педалював ситуацію раніше? Причин дві.

Перша – стратегічна. Він, як президент, міг та мав змогу ініціювати перетворення проекту на закон раніше. Проте грюкнути кулаком з вимогою швиденько робити це не міг. Почасти – через активність опозиції, яка вже наступного дня після набрання законом сили почала би вимагати усунення чинного голови держави з посади. А такої колотнечі в країні, що воює і якій потрібен головнокомандувач, справді не треба. Друга – тактична, як і сам законопроект. Адже, хто забув, він був потрібен тоді лише для того, щоб надати законності постанові ВР № 757-VII про усунення Януковича з посади заднім числом.

Як бачимо, станом на початок 2014 року законопроект свою функцію виконав. Його можна навіть вважати одноразовим, бо для ухвалення нового законопроекту не вистачало на той момент формальності: зміни терміну "імпічмент" на "самоусунення" у проекті № 4171. І треба повернути назад, бо імпічмент – не самоусунення, та й жоден із наступних голів нашої держави навряд чи захоче повторити "подвиг" Януковича.

Новини за темою

Історія імпічментів знає лише п`ять випадків, коли процедура дозволила парламенту скинути президента. Це сталося з 1981 по 2005 рік в Ірані, Бразилії, Венесуелі, Парагваї та Литві. Президент США Річард Ніксон завершення процедури не дочекався, самоусунувся. Інші, яких було піддано імпічменту, серед яких – Білл Клінтон та Борис Єльцин, виправдовувалися судами й лишалися на посадах. Отже, ухвалити необхідний, поза сумнівом, закон не так просто, як пропонує Петро Порошенко та його опоненти. Але ще складніше застосувати його. Тим паче – в Україні, країні з молодою демократією, за прояви якої громадяни часто сприймають анархію.

Той же кандидат у президенти Володимир Зеленський уже хоче референдуму щодо НАТО. Хоча курс прописано в Конституції. Піти проти – значить порушити Конституцію? А таке порушення Основного закону є приводом для імпічменту? Якщо навіть так, то поміняти Зеленського, коли заманеться, отак просто, бо є закон, теж не вийде. Як і будь-якого іншого президента. Між тим наші люди – наче діти: не відчуваючи дії будь-яких законів десятиліттями, вперто вірять у те, що імпічмент – запобіжник і панацея. Та раз на квартал владу міняти не дозволить навіть найпотрібніший закон.

Андрій Кокотюха    

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>