Закон про боротьбу з домашнім насильством не покарає насильників. І винен тут не закон

Жінка, яку лупцює та ґвалтує чоловік, не має змоги піти від нього й жити окремо, бо переважно не може сама себе належним чином забезпечити. Або ж вона себе в цьому переконує, боячись реальних змін. З іншого боку, сімейні скандали під супровід звуків ударів, які ми чуємо за тонкими стінами наших квартир, дедалі лишаються приватною справою кожного. Заявивши до поліції, ми ризикуємо нажити ворогів серед сусідів, котрі справедливо вимагають не лізти в їхні справи

Закон про боротьбу з домашнім насильством не покарає насильників. І винен тут не закон
Фото з відкритих джерел

Андрій Кокотюха

Письменник

Жінка, яку лупцює та ґвалтує чоловік, не має змоги піти від нього й жити окремо, бо переважно не може сама себе належним чином забезпечити. Або ж вона себе в цьому переконує, боячись реальних змін. З іншого боку, сімейні скандали під супровід звуків ударів, які ми чуємо за тонкими стінами наших квартир, дедалі лишаються приватною справою кожного. Заявивши до поліції, ми ризикуємо нажити ворогів серед сусідів, котрі справедливо вимагають не лізти в їхні справи

 

Колись було в Україні так: б`є – значить, заслужено. Відтепер буде так: б`є – значить, покарають. Підписаний нині президентом Петром Порошенком закон "Про запобігання і протидію домашньому насильству" передбачає винним у скоєнні цього порушення громадські роботи, шість місяців арешту, а якщо провина дуже сильна – три роки ув`язнення. Маючи загалом правильне звучання, на практиці пункти справді потрібного закону навряд чи буде застосовано. Адже ми живемо в Україні, де ухвалення закону не означає його дотримання.

Новини за темою

Свіжий приклад – введене з 1 січня 2018 року в дію обмеження швидкості для автомобілів до 50 км/год. Вже 2 січня соціальні мережі й експерти у випусках телевізійних новин журилися: є досить велика кількість українців, які проти такого обмеження і, що цікаво, не бачать проблем у порушенні цього закону. Давніша історія – з обмеженням для курців у громадських місцях. Ті відразу заявили про порушення їхніх прав, адже криміналу в публічному курінні не вбачають. І не було озвучено жодного факту покарання злісних порушників відповідним штрафом.

На фоні недотримання цих та багатьох інших розпоряджень влади дуже дивним, навіть кумедним виглядає сумлінне виконання закону, який обмежує продаж спиртного в нічний час. Особисто стикався з цим не раз. Продавці займали принципову позицію, не піддаючись на вмовляння та навіть благання. Мабуть, тут порушникам кілька разів сильно щемили хвости. Інакше на ці правила всі давно б закрили очі.

Новини за темою

Але, здається, реальна дія обмежень на нічний алкоголь – єдина законотворча перемога в нашій країні. І закон про запобігання й протидію домашньому насильству лишиться тільки папірцем із президентським підписом. Хоча б тому, що рукоприкладство в українських родинах – така сама норма, як побутова корупція. Це коли в маршрутках втомлені пасажири звинувачують в усьому корумповану владу, а вийшовши з транспорту, думають, як би віддячити чиновнику за виконання його обов`язків, яке він вважає платною послугою.

До відкритого суспільства нашому ще далеко. Тривала відсутність інституційних практик призводить до маніпуляцій. Наприклад, на Заході домашнє насильство як одну із проблем відкрито обговорюють і висвітлюють у художній літературі. Лише за кілька останніх років майже одночасно цю проблему поклали за сюжетну основу польський автор Зігмунд Мілошевський у романі "Гнів", норвежець Кріс Тведт у "Небезпеці рецидиву", шведка Марі Юнгстедт у драмі "Четверта жертва". Класик американської контркультури Чарльз Буковські ще в середині 1980-х детально описав родинну жорстокість у "Хлібі з шинкою". А що у нас? Ініційований два роки тому у Facebook флешмоб #Я не боюсь сказати, учасники якого ділилися сумними практиками пережитого насильства, в тому числі – сімейного. Проте незабаром одкровення наштовхнулися на не менш агресивне неприйняття інших мешканців соцмереж, що виявило як неготовність чути про таке, так і маніпулятивний характер частини сповідей. Якщо конкретно: частина "жертв" насправді підхопила ідею, бо побачила вигоду в тому, щоб назвати себе нещасними.

Новини за темою

Неможливість застосувати такий закон на практиці в Україні пов`язана з прямою залежністю членів кожної родини одне від одного. Жінка, яку лупцює та ґвалтує чоловік, не має змоги піти від нього й жити окремо, бо переважно не може сама себе належним чином забезпечити. Або ж вона себе в цьому переконує, боячись реальних змін. З іншого боку, сімейні скандали під супровід звуків ударів, які ми чуємо за тонкими стінами наших квартир, далі лишаються приватною справою кожного. Заявивши до поліції, ми ризикуємо нажити ворогів серед сусідів, котрі справедливо вимагають не лізти в їхні справи. Нарешті, закон може стати не засобом приборкання родинної агресії, а методом тиску й шантажу. Мовляв, не робитимеш, як скажу, – заявлю, що лупцюєш, скаже один член родини іншому. Щоб уникнути безкінечної тяганини, правоохоронці просто педалюватимуть подібні заяви. Отже, закон і домашнє насильство в нас поки що не перетинатимуться.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>