Захід відправляє футбольні команди до Москви, поки російські танки стріляють по українських позиціях

Нормалізація відносин з Росією відбувається одночасно з продовженням політики окупації територій сусідньої України. Легітимація, яку забезпечує проведення ЧС-2018, може переконати Москву в тому, що можна ризикнути відкрити новий розділ у цьому чотирирічному конфлікті, який світ вже встиг забути. Насправді відсутність будь-якого ефективного бойкоту напередодні футбольного турніру свідчить про те, що відзначають багато оглядачів: війна в Україні вже стала "новою нормою"

Захід відправляє футбольні команди до Москви, поки російські танки стріляють по українських позиціях
kremlin.ru

Нормалізація відносин з Росією відбувається одночасно з продовженням політики окупації територій сусідньої України. Легітимація, яку забезпечує проведення ЧС-2018, може переконати Москву в тому, що можна ризикнути відкрити новий розділ у цьому чотирирічному конфлікті, який світ вже встиг забути. Насправді відсутність будь-якого ефективного бойкоту напередодні футбольного турніру свідчить про те, що відзначають багато оглядачів: війна в Україні вже стала "новою нормою"

Оригінал сайт Atlantic Council

У 2010 році, коли світовий керівний футбольний орган ФІФА обдарував Росію правом приймати нинішній Чемпіонат світу з футболу, мало хто бачив у Москві якусь загрозу. У той час президент Дмитро Медведєв, здавалося, позиціонував себе як прозахідного реформатора. Що стосується дипломатичної арени, то перезавантаження Білого дому Обами ще не проглядалося, і залишалося два роки до того, як кандидата в президенти Мітта Ромні публічно висміють за те, що він назве Росію геополітичним ворогом номер № 1 для США. Хоча кібератака на Естонію в 2007 році та війна в Грузії в 2008 і посилали деякі тривожні сигнали, розмови про нову холодну війну все ж розцінювалися як абсурд.

Зараз ситуація кардинально змінилася. Мало хто сумнівається, що Росія і західний світ зчепилися в найбільш запеклій геополітичній битві з часів розвалу СРСР. Можливо, варто сказати навіть більше — Росія, здається, домінує. За останні чотири роки західні лідери не раз бачили, що Кремлю з його витонченим нахабством неодноразово вдавалося їх перехитрити. Росія змогла зберегти за собою ініціативу — вторглась в Україну, перекинула війська на підтримку Асада в Сирії, влаштувала хаос у кіберпросторі та здійснила революцію в нашому сприйнятті інформації. У жодних виборах не можна поставити крапку без розслідування втручання росіян. Тим часом кремлівські тролі стали настільки всюдисущими, що багато сайтів вирішили взагалі заборонити коментарі.

Гібридна війна Кремля породила серйозні виклики для ідеї глобального порядку, заснованого на правилах, — і Захід досі не знає, як на це гідно відповісти. Атака з використанням нервово-паралітичної речовини цього року у Великій Британії спонукала багато західних країн дати колективну відсіч і вислати російських дипломатів. Утім, є також і ознаки того, що велика частина міжнародної спільноти втрачає інтерес до конфронтації з Кремлем. Нещодавно ми бачили, як президент США Дональд Трамп кілька разів наголосив, що Росію треба повернути до "Великої вісімки". Подібне відбувається скрізь: президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер закликає покласти край "цькуванню Росії", Німеччина відстоює партнерство з Росією щодо прокладання газогону, глава Франції Еммануель Макрон укладає мільярдні угоди в Санкт-Петербурзі.

Мало хто бурчить і в бік Чемпіонату світу з футболу — 2018. Якщо в 1980 році десятки країн відмовилися брати участь в Олімпійських іграх у Москві через вторгнення СРСР до Афганістану, то сьогодні жодна нація не стала всерйоз бойкотувати величезний турнір ФІФА, який відбувається цього літа в Росії. Будь-які протести звузилися до порожнього, чисто символічного дипломатичного бойкоту — ніби відсутність високопосадовців на стадіоні може якимось чином відволікти від свята. Така млява реакція — це дар Кремлю, піднесений на блюдечку із золотою облямівкою. Важко переоцінити вплив пропаганди на відсутність будь-якого міжнародного бойкоту Путіна. А це означає схвалення його суперечливої політики, легітимацію всього режиму, а заодно — глузування над будь-якими спробами ізолювати Росію від світу. Зрештою, що це за вигнанець, який приймає у себе найбільше спортивне свято на планеті?

Новини за темою

Нормалізація відносин з Росією відбувається одночасно з продовженням політики окупації територій сусідньої України. Легітимація, яку забезпечує проведення ЧС-2018, може переконати Москву в тому, що можна ризикнути відкрити новий розділ у цьому чотирирічному конфлікті, який світ вже встиг забути. Насправді відсутність будь-якого ефективного бойкоту напередодні футбольного турніру свідчить про те, що відзначають багато оглядачів: війна в Україні вже стала "новою нормою".

І це викликає сильне занепокоєння, враховуючи, що немає жодних помітних ознак того, що Росія найближчим часом готова відступити. З 2014 року Москва побудувала декілька постійних баз для своїх військових уздовж лінії кордону з Україною, одночасно передислокувала до регіону цілі війська і реконструювала залізничні колії так, щоб підтримувати військових стало значно легше. На морі Росія все більше тисне на вразливе узбережжя українського Азовського моря. Москва також продовжує будувати газогони в обхід України, що теоретично створює можливості для розгортання великої сухопутної війни без перебоїв життєво важливих поставок енергії на європейські ринки. На внутрішніх фронтах підконтрольні Кремлю ЗМІ залишаються безжальними у своєму цькуванню України. Позиція Росії така: влада не бажає втрачати Україну і терпляче вичікує момент, коли справу можна буде вирішити військовим способом.

Новини за темою

Одним із ключових аргументів, які стримували Кремль від подальшого вторгнення на територію України, завжди була ймовірність всеосяжної міжнародної відповіді. Масштаби розгортання дипломатичної опозиції, яка з'явилася після захоплення Криму і початку війни на Донбасі, стали неприємним сюрпризом для більшості чиновників із Москви, які сподівалися, що Захід реагуватиме так само, як у 2008 році під час вторгнення в Грузію, і швидко повернеться до політики ведення "бізнесу, як зазвичай".

До того ж, якщо світ, як видається, готовий за деякими винятками прийняти сумні реалії військової присутності Росії в Україні, то про велику геополітичну гру також не може йтися. Якщо Захід готовий відправляти свої футбольні команди до Москви, тим часом як російські танки стріляють по українських позиціях, то лідерам цих країн може виявитися досить складно переконати своїх виборців, що подальша ескалація в регіоні вимагає від них якихось драматичних жертв.

Для самих українців проведення ЧС-2018 у Росії має очевидний зловісний аспект. Війна Росії в Україні почалася відразу ж після закінчення останнього великого спортивного тріумфу Путіна — зимової Олімпіади-2014 у Сочі. Тому зараз Київ з тривогою спостерігатиме за проведенням Чемпіонату світу з футболу — 2018, гублячись у здогадах, чи повториться історія, коли вщухне фінальний свисток.

Пітер Дікінсон

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>