Америка не має платити за безпеку Європи

Лише деякі європейці можуть уявити, як російські війська проходять через всю Європу до Атлантики. І європейські уряди переконані, що Вашингтон у будь-якому випадку стане на їхній захист. То ж навіщо обтяжувати європейських платників податків, якщо чек можна надіслати США?

Америка не має платити за безпеку Європи
The National Interest

Лише деякі європейці можуть уявити, як російські війська проходять через всю Європу до Атлантики. І європейські уряди переконані, що Вашингтон у будь-якому випадку стане на їхній захист. То ж навіщо обтяжувати європейських платників податків, якщо чек можна надіслати США?

Оригінал на сторінці The National Interest

Три роки тому США вивели свої бойові підрозділи з Європи. Тепер Америка відправляє їх назад, щоб запобігти атаці Росії. Як пояснив бригадний генерал Тімоті Дауерті, "готуватися до війни дешевше, ніж вести війну". Це дійсно так. Але тоді чому Європа не готується до війни?

У період холодної війни на території Європи перебувало приблизно 300 тис. американських військових. Кілька років тому їхня кількість знизилася до 65 тис. Але і цього було забагато: Європі вже давно було час відмовитися від допомоги США в питаннях оборони. Тим не менше Організація Північноатлантичного договору розширилася майже до самих російських кордонів і погрожувала прийняти до своїх членів Грузію і Україну, які раніше входили до складу Російської імперії та Радянського Союзу. З точки зору Москви, НАТО продовжувало грати у стримування Росії, наближаючись до її кордонів.

Новини за темою

Попутно Вашингтон і Брюссель натиснули на Сербію, не звернувши жодної уваги на історичні інтереси Росії на Балканах. США продовжували налагоджувати відносини і отримувати доступ до військових баз — навіть у Середній Азії. Політика Америки стала набувати рис протилежності відомої "брежнєвської доктрини": що моє — це моє, а що ваше — це ми ще обговоримо.

Хоча консенсус у Вашингтоні тривалий час мав на увазі ставлення до міністерства оборони США як до основи міжнародного благополуччя та інструменту захисту багатих союзників, кандидат Дональд Трамп натякнув на можливі зміни, заявивши про те, що європейці зловживають допомогою США. Після вступу на посаду він вже встиг приписати собі деяке збільшення витрат на військові потреби Європи, однак він продовжував приносити в жертву інтереси заради інтересів європейських урядів, які вважають за краще не брати на себе відповідальність за свою оборону.

Багато хто в Європі переконані, що жодної серйозної загрози їхній безпеці немає. Лише деякі європейці можуть уявити, як російські війська проходять через всю Європу до Атлантики. І європейські уряди переконані, що Вашингтон у будь-якому випадку стане на їхній захист. Так навіщо обтяжувати європейських платників податків, якщо чек можна надіслати США?

Чому вашингтонські політики і президент Дональд Трамп демонструють таку готовність змусити американців взяти на себе цей тягар? Володимир Путін — дуже неприємна людина. Це давно вже перестало бути новиною. Але у світі повно неприємних автократів. І це зовсім не робить їх загрозою для Америки.

Новини за темою

Незважаючи на схвильовану риторику, яка заповнила Вашингтон, Москва жодним чином не є значущою загрозою для США. Втручання в президентські вибори 2016 року — це, безсумнівно, наступ, однак Вашингтон не раз робив те саме набагато частіше, ніж Росія, і в набагато більшій кількості країн. Вашингтон повинен наполягати на тому, щоб РФ надалі утрималася від такого і пообіцяла Америці, що вона більше не припуститься такої помилки.

Російська Федерація — це єдина нація, чий ядерний арсенал можна порівняти з арсеналом США, однак, якщо вона вдасться до нього, у відповідь на це вона випробує на собі руйнівний удар. Хоча Росії вдалося відновити свої звичайні сили після розпаду СРСР, вона все ж досі є сильною регіональною, але не глобальною державою. Немає жодних свідчень того, що Путін хоча б трохи зацікавлений у конфронтації з Америкою.

Більше того, між США і Росією немає жодних суттєвих розбіжностей, які могли б стосуватися найважливіших інтересів. Навпаки, уряди цих країн мали зіткнення в другорядних питаннях, таких як Сирія (з якою Москва давно підтримує співпрацю і в якій Америка не вбачає майже жодної цінності) і Грузія/Україна (що не мають жодного відношення до національної безпеки США). Однак і Америка, і Росія бояться ісламського тероризму, виступають проти ядерних Ірану і Північної Кореї і дивляться в обличчя потенційно агресивного Китаю.

Тим не менше Вашингтон повертає свої війська до Європи. Як сказав начальник штабу армії США генерал Марк Міллі (Mark Milley), "ми, армія США, вважаємо, що, ймовірно, необхідно додаткові сили", щоб стримувати Росію. Командувач військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес (Ben Hodges) заявив: "Ми будемо робити це, поки в цьому є необхідність".

Що європейці роблять щодо Росії? Що ж, вони, здається, дійсно зайняті. Або, принаймні, вони думають, що вони докладають достатньо зусиль.

Новини за темою

Наразі Європа витрачає на свої збройні сили у двічі більше коштів, ніж Росія. Якщо ці кошти витрачаються нераціонально, тоді європейцям необхідно виправити цю ситуацію, а не сподіватися, що Вашингтон знову прийде їм на допомогу. І вони могли б зробити набагато більше, якби відчували себе в небезпеці. Генерал Ходжес похвалив Литву за те, що вона витрачає 2,07% свого ВВП на оборону, але, якщо литовський уряд з тривогою очікує на прибуття російських танкових дивізій, йому варто збільшити свої витрати вдвічі або навіть втричі. Сенс не в тому, щоб розгромити російські війська, а в тому, щоб зробити будь-яку атаку занадто витратною і тому безглуздою.

Те саме стосується Естонії, Латвії та Польщі. Усі вони, здається, з нетерпінням чекають американських військових. Проте насправді їм варто чекати військових із сусідніх з ними європейських країн. Але, якщо нам відволіктись трохи від прикордонних держав, ми побачимо, що велика частина Європи надто зайнята своїми справами, щоб звертати увагу на ці військові питання. У 2016 році Німеччина витратила на оборонні потреби 1,18% ВВП, у 2017 році — 1,22% ВВП, але вже в 2018 році там очікується зниження витрат на військові потреби.

Буде справедливим сказати, що ніхто в Німеччині не очікує, що збройні сили країни зможуть її захистити. Німці жартують, що роль їхніх солдатів полягає в тому, щоб затримати росіян до приходу справжніх збройних сил. Ймовірність того, що німці виступлять на схід, щоб захистити Прибалтику або Польщі, є в кращому випадку мінімальною.

Але в такому разі хто може з упевненістю сказати, що італійські, іспанські, португальські, бельгійські, датські, чорногорські, люксембурзькі, словенські, словацькі та чеські військові зможуть сформувати потужні експедиційні війська, здатні відбити атаку сил Путіна? І знову ймовірність в кращому випадку є мінімальною.

Проблема полягає не в нестачі ресурсів. Якщо розглядати всі європейські країни, то в них проживає більше людей, ніж в Америці, і їхню сукупна економіка можна порівняти з економікою США.

Можливо, їхній військовий потенціал поступається американському, але вони не безпорадні. За індексом сили наступними йдуть Франція і Сполучене Королівство, а за ними — Туреччина. Потім Німеччина та Італія. Усі вони могли б зробити набагато більше, якби захотіли.

Новини за темою

І в розпорядженні європейців є величезні військові людські ресурси. Чисельність тільки армії Туреччини сягає 400 тисяч військовослужбовців. Зрозуміло, сьогодні Анкара вже не є надійним і вірним союзником, але, якщо вона перестала бути таким, чому вона досі в НАТО? У будь-якому випадку в Італії є 250 тисяч військових, у Франції — 200 тисяч, у Німеччині — близько 180 тисяч, у Греції — 160 тисяч, а в Сполученого Королівства — понад 150 тисяч. В Іспанії — 124 тисяч військовослужбовців. І всі вони цілком могли збільшити чисельність своїх армій, якби визнали, що на це є вагомі причини. Не США, а саме ці європейські країни повинні формувати додаткові бойові підрозділи і докладати більше зусиль для стримування Росії.

Через 70 років після закінчення Другої світової війни західні європейці зуміли відновити свої економіки, повалити чужі їм комуністичні режими і залучити країни Центральної та Східної Європи до спільного європейського проекту. Разом вони багато в чому перевершують те, що залишилося від колишніх Російської імперії та Радянського Союзу. Москва може здолати слабкого сусіда, такого як Грузія, але вона не може з легкістю поглинути Україну і тим більше не може завоювати Європу. І якщо останнє викликає які-небудь сумніви, найближчими кількома роками європейці можуть з легкістю обігнати у військовому відношенні слабку державу, яка зазнала занепаду в економіці, демографічного спаду і політичної кризи.

США фактично є банкрутом. Найближчими роками їм загрожують дефіцити в трильйони доларів. Однак Конгрес відмовляється вживати жорстких заходів, вважаючи за краще скорочувати доходи, замість того щоб розібратися з витратами. Тоді, коли в одній точці зійдуться проблеми федерального боргу, соціальних витрат і зобов'язання перед іншими країнами, криза, скоріше за все, змусить діяти. У цьому випадку, найімовірніше, проблеми спостерігатимуться в безладній інтервенціоністській зовнішній політиці США. Навряд чи хтось з американських лідерів захоче пожертвувати програмами охорони здоров'я або соціальної безпеки заради того, щоб європейці й надалі мали можливість витрачати гроші на свої внутрішні потреби. Вашингтону слід скорочувати витрати обдумано і систематично, а не гарячково і в умовах кризи.

Європейці ніколи не перестануть просити про те, щоб США брали на себе додаткові зобов'язання, проте американським чиновникам варто припинити платити за європейців. Вашингтон має зберігати НАТО та інші альянси лише в тому випадку, якщо вони допомагають просувати інтереси безпеки Америки. Захист тих країн, які цілком здатні самостійно себе захистити, не має нічого спільного з інтересами США.

Дуг Бендоу

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів