Єва і Мерседес: 5 пригодницьких романів, які варто прочитати восени

Серед цих книжок – шпигунський роман і драматична епопея, історія про змінену реальність і великий родинний епос. Але всіх їх об’єднує одне: неймовірні пригоди, психологічна напруга, захопливий сюжет. Власне, те, що може розважити довгими осінніми вечорами.

Єва і Мерседес: 5 пригодницьких романів, які варто прочитати восени
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

Серед цих книжок – шпигунський роман і драматична епопея, історія про змінену реальність і великий родинний епос. Але всіх їх об’єднує одне: неймовірні пригоди, психологічна напруга, захопливий сюжет. Власне, те, що може розважити довгими осінніми вечорами.

Артуро Перес-Реверте. Єва. – Х.: Фабула, 2019

З відкритих джерел

У цьому захоплюючому романі невловний шпигун Фалько знову повертається. Минуло зовсім небагато часу і йому належить виконати ще одне надскладне завдання. Тридцять тонн золота із запасників республіканського уряду Іспанії знаходяться на борту торгового судна, пришвартованого в Танжері. Завдання нашого героя - добути це золото. Як завжди, на Фалька чекають неймовірні пригоди, нескінченні любовні історії і купа небезпек. Проте за золотом полює і радянська шпигунка Єва. Ніхто з них не збирається поступатися здобиччю, а взаємний непереборний потяг додає цьому протистоянню особливої гостроти. "Він був не в захваті від почуттів, що опанували його. Слово "хвилювання" навряд чи точно описувало їх, але було близьким до істини. Єва Неретва, Єва Ренхель, Луїза Гомес чи бозна-хто. Він згадував її тіло на ліжку і шепотіння у напівтемряві, а потім — це саме голе й розтерзане тіло, прив’язане до матрацу".

Павел Гюлле. Мерседес Бенц. Із багажником. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

З відкритих джерел

Автора цієї книжки – визначного польського прозаїка, драматурга і сценариста – критика називає останнім класиком польської літератури ХХ століття. У самому ж романі низкою "паралельних" сюжетів пов’язано два міста, два ключові персонажі попри купу інших героїв, подій і пригод, трагедій і драм, а саме – Львів і Ґданськ, між якими пролягла вся історія ХХ століття: від 1920-х до 1990-х. І більшість подій, які поєднували міста, що згодом опинилися під окупацією (відповідно, "совєтів" і німців), були світового рівня – на зразок львівських змагань на повітряних кулях, які були нагло обірвані приходом радянських військ в Галичину. "І хоч я не мав із цього приводу щонайменших патріотичних фобій, - розмірковують у романі, - мені все ж таки було чогось шкода, бо міста́, які ми отримали навзамін, було дощенту зруйновано, було спалено, як Ґданськ і Вроцлав, зґвалтовано та споневажено, тим часом Львів і Вільно, вимордувані совєтською окупацією, комуністичними брудом і лишаями, вціліли, їхнє нове існування можна порівнювати з пацієнтом, який відновлює після тифу сили й давнішню вроду, тоді як Ґданськ і Вроцлав потребували ампутації кінцівок, пересадки серця, заміни нирок і печінки, протезування зубів та ще й тривалої терапії зламаного хребта, який склали дослівно з уламків, але який не міг гарантувати повноти життя, так само, як і численні пересадки шкіри, не згадуючи вже з делікатності про штучне око і протези замість пальців".

Петро Лущик. Мій друг Франц Йосиф. – Х.: Фоліо, 2019

З відкритих джерел

Автор цієї книжки — український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова". Основною темою його творів є українська історія. За сюжетом його нового роману, надворі 1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний ловелас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, знайти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це можна дізнатися з нового роману Петра Лущика.

Макс Кідрук. Доки світло не згасне назавжди. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

З відкритих джерел

Цей роман – ніби розгалужені стежки, зібрані в одній оповіді про важкий і небезпечний шлях до себе. Не дивно, що насправді – це книга з унікальним мобільним додатком та доповненою реальністю. Мова у ній про те, що будь-які спроби змінити минуле – небезпечна справа, оскільки безжальний світ завжди знайде спосіб примусити за них розплачуватися. Можна хіба що жити цим минулим, не впливаючи, а приймаючи таким, як є, і намагаючись зрозуміти. За сюжетом роману сестри Рута й Індія, попри незвичні імена, проживають цілком буденні життя: Індія навчається на лікаря, Рута закінчує одинадцятий клас. Усе раптово змінюється, коли через нещасний випадок гине наречений Індії. Раніше близькі сестри віддаляються, звинувачуючи одна одну в тому, що сталося. І саме тоді, коли, здавалося б, із конфлікту вже не виплутатися, Рута виявляє, що здатна впливати на реальність у снах. Невдовзі в її сновидіннях з’являються химерні тіні, і що ближче вони підступають, то дужче мерхне світло довкола дівчини. За нестримним бажанням повернути колишнє життя Рута не помічає, як кожен наступний сон стає дедалі темнішим.

Василь Махно. Вічний календар. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019

З відкритих джерел

Переїхавши свого часу з Тернополя до Нью-Йорка, автор цієї книжки, крім віршів, став писати есеї, оповідання і навіть п’єси. "Вічний календар" - це його новий роман, в якому, як це зазвичай буває в довгій еміграції, розповідається історія роду. Тобто збирання далекої Вітчизни за спогадами і згадками. Тож сама книжка – по суті, черговий український літопис, масштабна родинна сага, в якій поєднуються, переплітаються, співіснують і антагонізують історії кількох українських сімей від ХVII століття до наших днів. Тло — всесвітня історія, в якій ніколи не бракувало ні воєн, ні зрад, ні одвічної жаги до життя. Герої роману Василя Махна несуть у собі риси різних поколінь, національних характерів і ментальностей, протистоять часу й обставинам, витворюють і продовжують себе, повсякчасно утверджуючи одвічний постулат: історія насправді не вчить, вона тільки гартує.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>