Які перспективи мають російські плавучі атомні електростанції?

Які перспективи мають російські плавучі атомні електростанції?
"Академік Ломоносов" Відкриті джерела

The New York Times

американська газета

Оригінал на сайті The New York Times

Вздовж узбережжя Кольської затоки на далекому північному заході Росії розкидано порти для її атомних підводних човнів і криголамів. Низькі, кам'янисті пагорби спускаються до набережної, забудованої причалами, кранами і залізничними шляхами. Вже десятиліття підводні човни розсікають блакитні води затоки, виходячи зі своїх портів у глибини океану.

Тут Росія проводить експеримент з атомною енергією — проривний, на думку його учасників, і необачний, на погляд критиків.

Росія демонструє світу плавучу атомну електростанцію.

На якорі біля міста Мурманська м'яко гойдається на хвилях "Академік Ломоносов". Плавуча АЕС складається із двох мініатюрних реакторів того типу, який раніше використовували на підводних човнах (поки що станція є єдиною у своєму роді).

Однак хоча Москва й очолює рух у цьому напрямі, не вона одна зацікавлена в потенціалі плавучих ядерних реакторів. Дві китайські компанії створюють такі установки за підтримки держави, та й американські вчені теж підготували власні креслення. На думку їхніх прихильників, такі реактори дешевші, менш шкідливі для довкілля і, як не дивно, більш безпечні. Вони являють собою майбутнє, в якому атомні електростанції стоятимуть пришвартованими біля узбережжя великих міст по всьому світу.

"Вони випереджають нас на світлові роки", — сказав Якопо Бунгьорно, професор ядерної фізики Массачусетського технологічного інституту, про російську програму плавучих реакторів.

Росатом, російська державна атомна компанія, займалася експортом атомних технологій протягом багатьох років, продаючи реактори Китаю, Індії та низці країн, що розвиваються. Однак невеликі плавучі реактори може бути швидше зібрано, розміщено в більшій кількості місць і краще адаптовано до мінливих обсягів електроенергії в енергетичних мережах, які дедалі більше покладаються на вітер і сонячну енергію.

Новини за темою

Російський дизайн передбачає розміщення на судні реакторів на кшталт тих, що використовують підводні човни; біля носа судна є люк, через який реактори підключаються до місцевої енергетичної мережі. Разом вони виробляють 70 мегаватт електрики — достатньо, щоб забезпечити енергію для 70 тис. звичайних американських будинків. Росатом планує ввести такі плавучі атомні установки в серійне виробництво і розглядає різні ділові схеми, включаючи збереження прав власності на реактори та продаж виробленої ними електроенергії.

Масивна, квадратна конструкція нагадує гіпермаркет, тільки із зображенням атома на стінці. Зсередини плавучий реактор являє собою лабіринт вузьких коридорів, крутих сходів, труб, дротів і табличок з попередженнями кирилицею.

Влада має намір буксирувати судно до прибережних міст, які потребують електроенергії, або як одноразовий захід зі збільшення поставок, або на постійній основі. Воно може переносити із собою достатньо збагаченого урану, щоб живити два реактори протягом 12 років, після чого буксирується назад до Росії, де радіоактивні відходи піддаються переробленню.

Керувати станцією буде змінний екіпаж із 300 росіян, серед яких будуть і представники приватних охоронних структур. Росатом планує розклад, за яким вони перебуватимуть на борту протягом чотирьох місяців, а потім брати чотиримісячну перерву. Наступного року "Академік Ломоносов" стане до обслуговування Певека — віддаленого порту в Сибіру на відстані 500 миль від Аляски.

Перебуваючи на борту судна, цивільний екіпаж матиме доступ до ряду зручностей; воно являє собою щось середнє між антуражем "Полювання за "Червоним Жовтнем"" і круїзним лайнером. Ті, хто перебуває на його борту, можуть викупатися в басейні, стилізованому під тропічний пляж, зіграти у сквош або випити в барі (останнє є дещо дивним, враховуючи значення тверезого розуму на такому судні).

"Джерело енергії, яке що перебуває в безпосередній близькості і яке можна перекинути до важкодоступних регіонів, є економічно ефективним", — сказав Віталій Трутнєв, керівник програми плавучих реакторів Росатому, в інтерв'ю; останнє відбувалося в капітанській каюті з обшитими помаранчевим стільцями й обшитим деревом столом.

"Академік Ломоносов" Відкриті джерела

Використання атомних реакторів для переміщень водою або на плавучих станціях — ідея не нова. США використовували встановлений на баржі реактор, щоб забезпечувати електроенергією зону Панамського каналу в період з 1968 по 1976 рік; у той же період Westinghouse Electric, американська атомна компанія, планувала будівництво двох плавучих станцій біля узбережжя Нью-Джерсі, проте ці плани так і не було здійснено.

Ідея плавучих реакторів знайшла несподівану популярність після японського цунамі у 2011 році. Ця катастрофа призвела до тяжких наслідків для прибережної електростанції Фукусіма, затопивши запасні дизельні генератори, які мали охолодити реактор у разі його аварійного відключення.

За словами прихильників, плавучий реактор переживе удар цунамі в море. А якщо станеться аварійне відключення, він все одно зможе охолоджуватися — у воді це робити простіше, ніж покладаючись на насоси. У своїй заяві Росатом заявив, що її реактор є "невразливим для цунамі".

Професор Бунгьорно з МТІ запропонував встановлювати або невеликі, або повноцінні атомні реактори на платформи, схожі з тими, які використовуються в нафтовій і газовій промисловості. За його словами, це поліпшить безпеку проекту та його економічні перспективи у змаганні з дешевою сонячною, вітряною і газовою електроенергією.

Новини за темою

Установка атомних реакторів на судна дозволить також знизити вартість будівництва станцій. Надмірна ціна вкупі з політичними перешкодами практично повністю припинила створення нових атомних станцій у США. Конвеєрна збірка на корабельнях дозволить зменшити цю ціну.

Крім того, є й потенційні переваги для клімату. Атомні електростанції виробляють електроенергію, не виділяючи шкідливого для планети вуглекислого газу, і на відміну від інших джерел чистої енергії, таких як вітряні турбіни або сонячні панелі, працюють постійно.

Поки що Росатом не розкрив вартості створення баржі або того, які країни зацікавлені в купівлі його електрики. За оцінками компанії, створення кожної плавучої станції вимагає чотирьох років (порівняно з десятиліттям, яке йде на зведення більшості атомних станцій). Газета "Судан Трибун" процитувала суданського міністра водних ресурсів та електроенергії, за словами якого хартумська влада стане першим іноземним клієнтом Росії в цій галузі. Прес-секретар суданського уряду Муджахід Мохаммед Сатті відмовився давати коментар.

Ці технології вивчають й інші країни. Китай має намір побудувати 20 плавучих атомних станцій, перші з яких буде введено у використання протягом двох років. Французька компанія розробила реактор під назвою "Флексблю", який буде занурено на дно океану замість того, щоб плавати на його поверхні.

Новини за темою

Однак деякі групи борців за природу — у тому числі й ті, які згодні із заміною традиційних електростанцій на атомні, — налаштовані скептично.

По-перше, їх не переконують запевнення Росатома в безпеці. Критики побоюються, що під час цунамі 21 000-тонна сталева конструкція не зможе втриматися на хвилі. У гіршому разі вона відірветься від своїх кріплень й опиниться викинутою на землю, руйнуючи будівлі, поки нарешті не зупиниться — димляча, пом'ята і з двома активними реакторами на борту вдалині від засобів охолодження.

Росатом відповідає, що в такому випадку запасне джерело енергії й охолоджувальної речовини зможе запобігти оплавленню реакторів — у всякому разі на перші 24 години. "У цей час ми подумаємо, що нам робити", — говорить Дмитро Олексієнко, заступник керівника програми плавучих реакторів Росатома. Однак регуляційні органи в США вимагають, щоб наземні реактори працювали щонайменше 72 години після аварійного відключення без зовнішніх джерел води.

Той факт, що технологію неодноразово випробувано на російських судах, не втішає критиків, враховуючи давню історію витоків та інших інцидентів, що відбувалися з радянськими і російськими атомними підводними човнами і криголамами.

У 1960-х і 1970-х Радянський Союз викидав реактори в Карське море в Північному Льодовитому океані на північ від Кольської затоки. Російські атомні підводні човни тонули у 1989 та 2000 році, а один російський атомний криголам зайнявся у 2011 році, тоді як інший реактор постраждав від витоку радіації, про яку повідомило норвезьке екологічне об'єднання "Беллона".

"Питання в тому, чи будуть російські клієнти готові терпіти щось таке в порту великого міста", — сказав у телефонному інтерв'ю Метью Маккінзі, керівник атомної програми Ради із захисту природних ресурсів у Вашингтоні.

Вітрильний човен "Грінпіс" проїхав за "Академіком Ломоносовим" під час його першого маршруту з петербурзьких корабелень до Мурманська під прапором з написом англійською: "Плавучий атомний реактор? Серйозно?".

Бунгьорно визнає: "Як і всі дизайни, ніщо не є досконалим".

Ендрю Крамер

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів