Як український історик розповідає Америці про Чорнобильську катастрофу

Сергій Плохій, який викладає в Гарвардському університеті історію України, малює безжальну картину Чорнобильської катастрофи, розповідаючи про безглуздя радянської системи та зарозумілість радянських апаратників

Як український історик розповідає Америці про Чорнобильську катастрофу
Фото з відкритих джерел

The Wall Street Journal

Американська ділова газета

Сергій Плохій, який викладає в Гарвардському університеті історію України, малює безжальну картину Чорнобильської катастрофи, розповідаючи про безглуздя радянської системи та зарозумілість радянських апаратників

Оригінал сторінки The Wall Street Journal

За кілька місяців до того, як 26 квітня 1986 року стався вибух реактора на Чорнобильській АЕС, директор станції Віктор Брюханов сказав у бесіді з кореспондентом: "Що не кажи, ми не звичайне підприємство. Не дай бог, якщо у нас відбудеться яка-небудь серйозна аварія — боюся, що не тільки Україна, але і (Радянський) Союз загалом не зможуть впоратися з такою катастрофою". Брюханов поняття не мав, наскільки пророчими виявляться його слова.

"Безпосередньою причиною аварії на Чорнобильській АЕС стало невдале випробування турбіни, — пише Сергій Плохій у своїй захопливій розповіді про чорнобильську трагедію, написану на основі ретельного дослідження. — Але більш глибоке коріння криється у взаємозв'язку між істотними недоліками радянської політичної системи і серйозними проблемами в атомній промисловості". Наприклад, через недостатньо строгі правила безпеки реактор було побудовано без урахування таких вимог до будівництва залізобетонного саркофага, які існують на Заході.

Внаслідок аварії стався викид радіації, який у 500 разів перевищив рівень радіації при вибуху бомби, скинутої на Хіросіму, що призвело до забруднення значних ділянок території України, Білорусі та Росії. І хоча початкова кількість загиблих була відносно низькою — дві людини загинули при вибуху, 28 осіб померли від променевої хвороби протягом перших чотирьох місяців, — з тих пір з причин, пов'язаних з радіацією, померли ще тисячі людей. У книзі "Чорнобиль: Історія ядерної катастрофи" показано, наскільки атомна енергетика і політична система були серйозно дискредитовані. Невипадково всього лише п'ять років потому Радянський Союз розпався.

Сергій Плохій, який викладає в Гарвардському університеті історію України, малює безжальну картину, розповідаючи про безглуздя радянської системи і зарозумілість радянських апаратників. Але в описі людей, які працювали на місці трагедії — керівників і працівників заводу, пожежників, солдатів та інших, хто ризикував своїм життям, щоб локалізувати аварію і зменшити масштаби пошкоджень, — гостро відчувається його співчуття. Напевно, це пояснюється тим, що він виріс менш ніж за 500 кілометрів на південь від Чорнобиля. Через кілька днів після вибуху до Чорнобиля був направлений один його однокурсник, міліціонер, який до цих пір щорічно проходить стаціонарне лікування тривалістю не менше місяця.

Коли в суботу незабаром після першої години ночі вибухнув реактор, двоє місцевих жителів, які ловили рибу в ставку-охолоджувачі АЕС, побачили, як вгору зметнулися язики полум'я, але продовжували рибалити. "Вони все бачили, але нічого не зрозуміли", — пише Плохій. У своїй сліпоті вони були аж ніяк не самотні, і чиновники всіх рівнів всіляко намагалися тримати інших людей у невіданні. Щоб запобігти поширенню чуток про аварію, КДБ відключив міжміський телефонний зв'язок у Прип'яті, місті, розташованому поруч з АЕС. У неділю в Прип'яті святкували сім весіль, незважаючи на те, що з ознаками радіаційного ураження було госпіталізовано 132 людини.

Коли Михайлу Горбачову, новому кремлівському лідеру, повідомили про аварію, він не дуже стривожився і не скликав екстрене засідання Політбюро. Міністр енергетики й електрифікації Анатолій Майорець у суботу вилетів до Чорнобиля і одразу ж відхилив вимоги про евакуацію місцевого населення. "Небезпека явно перебільшена", — заявив він. Але через масштаби катастрофи це рішення незабаром довелося скасувати.

Новини за темою

Жителям Прип'яті сказали, що вони зможуть повернутися через три дні. У 1996 році, коли я приїжджав до Чорнобиля, щоб виступити з доповіддю з нагоди 10-ї річниці аварії, Прип'ять все ще була містом-привидом, все навколо було спорожнілим і занедбаним, як у день евакуації. Нічого в місті не змінилося і сьогодні. Як пише Сергій Плохій, місто нагадує сучасні Помпеї.

Трагедія в Чорнобилі стала наочним прикладом навмисного заплутування питання про реальний стан справ і брехні. Коли відразу після вибуху шведські вчені виявили підвищення рівня радіації, Москва зберігала мовчання. Майже три дні потому радянське інформаційне агентство "ТАСС" опублікувало лаконічну заяву, в якій визнавалося, що сталася аварія, але вона звучала так, ніби нічого надзвичайного в цьому немає. Досі не було інформації про рівень радіації, ні рекомендацій для населення регіону. Пізніше Михайло Горбачов спробував захиститися від звинувачень у тому, що уряд навмисно приховував всю правду. "Ми просто тоді ще не знали всієї правди", — писав він у своїх мемуарах. Але, як зазначає Сергій Плохій, Горбачов і його команда знали набагато більше, ніж вони були готові визнати, — і радянський лідер діяв у цій критичній ситуації огидно.

До часу проведення щорічного першотравневого параду в Києві рівень радіації в українській столиці різко зріс. Однак Кремль наполягав на тому, щоб все йшло за планом — нібито для того, щоб запобігти паніці. Коли перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький заперечив, Горбачов пригрозив виключити його з партії — що в політичному плані означало смертний вирок. Парад тривав, і того теплого сонячного дня у святковій ході поруч з батьками йшли діти в легкому одязі. Сергій Плохій пише, що несподіваним наслідком цього "радіоактивного" параду стала "втрата режимом легітимності, яку він повинен був посилити".

Михайло Горбачов заговорив про аварію публічно лише 14 травня: він обрушився з критикою на адресу Заходу за використання новин з метою антирадянської пропаганди. Тоді влада спробувала уникнути критики на свою адресу, перевести стрілки, засудивши Брюханова та інших працівників Чорнобильської АЕС до тюремного ув'язнення. Як переконливо показує Сергій Плохій, це було здебільшого пошуком винуватих, владі не вдалося зупинити зростальне обурення щодо контролю з боку Москви. Горбачов запізно почав проводити свою політику гласності, сподіваючись показати, що радянська система може реформуватися, проявляючи терпимість щодо більш відвертої суспільної дискусії. Замість цього затаєний гнів, викликаний в Україні Чорнобильською катастрофою, і цілий комплекс проблем в інших частинах країни стали причиною зростання націоналістичних рухів, які привели Радянський Союз до розпаду. "Чорнобиль розбудив наші душі", — написав український поет-дисидент Іван Драч.

Крах старого режиму породив нові проблеми. Росія вирішила, що більше не несе відповідальність за дорогу ліквідацію наслідків аварії. АЕС була остаточно закрита в 2000 році, на завершення будівництва нового масивного саркофага над пошкодженим реактором, яке здебільшого фінансувалося Заходом, знадобилося майже 30 років. Що стосується території навколо атомної електростанції, Сергій Плохій пише, що вона буде небезпечною для проживання людей ще щонайменше 20 тисяч років. У цьому сенсі радянська спадщина продовжує жити.

Андрю Нагорський

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів