banner banner banner banner

Як Путін повертався у велику світову гру

Сьогодні мова йде вже не просто про те, щоб врятувати режим Асада, а про те, щоб вивести його "в дамки" у близькосхідній грі, поставши при цьому захисником цивілізації і пригноблених меншостей

Як Путін повертався у велику світову гру
Twitter Дмитрия Смирнова

Ізабель Мандро

Журналіст

Сьогодні мова йде вже не просто про те, щоб врятувати режим Асада, а про те, щоб вивести його "в дамки" у близькосхідній грі, поставши при цьому захисником цивілізації і пригноблених меншостей

Оригінал на сайті Le Monde:

Після авіаударів у Сирії і ретельно спланованого виступу з трибуни ООН Володимиру Путіну все ж таки вдалося прорвати влаштований йому західними столицями "санітарний кордон". Всього за тиждень президент Росії зміг показати, що він вже не той вигнанець, якому довелося достроково залишити саміт двадцятки у Брісбені в листопаді 2014 року через крижаний прийому з боку західних лідерів.

Перший акт почався 28 вересня на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку, де він не був вісім років, з виступу з сирійської проблеми. Другий ми побачили 30 вересня у Сирії, куди нещодавно прибули російські літаки та почали діяти і завдали перші удари. Третій очікується 2 жовтня у Парижі, де Володимир Путін стане гостем Франсуа Олланда й обговорить українське питання з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом України Петром Порошенком.

Травень: початок "сирійської кампанії"

Повернення до перших ролей на міжнародній арені спиралося на те, що російський політолог Дмитро Орєшкін називає "сирійською кампанією" Кремля. Підготовка до нього розпочалася задовго до нинішнього вирішального тижня, бути може, ще 9 травня. Незважаючи на весь розмах заходів з нагоди 70-річчя перемоги СРСР над нацистським режимом, Москві не вдалося приховати масштаби своєї ізоляції. Жоден західний лідер не приїхав у російську столицю.

Відтоді Кремль не залишав спроб виправити ситуацію. 12 травня пролом відкрив візит до Сочі американського держсекретаря Джона Керрі, який безпосередньо розмовляв з президентом Росії. До цього жоден представник американського керівництва два роки не ступав на російську землю.

Новини за темою

З цього моменту почалася полеміка про "можливу зустріч з Бараком Обамою. У Росії брали на себе ініціативу", то робили вигляд, що розглядають "прохання" США. Головним для Кремля було представити себе в очах громадської думки стороною, яка як і раніше готова до "діалогу". Далі тиск неминуче підтримувався аж до самих останніх днів перед зустріччю, яка в кінцевому підсумку відбулася в понеділок у Нью-Йорку.

Липень: виступ в Уфі

Паралельно з цим Москва розгорнула дипломатичну роботу за всіма напрямами. Так, вона виступила конструктивним партнером у переговорах щодо іранської ядерної програми. Крім того, липневий саміт БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР) і ШОС в Уфі став для глави держави прекрасною трибуною. Президент відшліфував на ньому образ "лідера неприєднанців" і знову просував улюблену риторику про "багатополярний світ на противагу домінуванню США.

Країна-суперник часів холодної війни давно не дає спокою російському лідерові, який побачив у сирійській безвиході засіб представити себе захисником від згубних наслідків зовнішньої політики Заходу. Саме в Уфі Путін вперше обкатав пропозицію про формування альтернативної коаліції проти "Ісламської держави".

Вересень: правильний ритм

Три місяці потому результат очевидний: Володимир Путін не просто повернувся на міжнародну арену, а задає ритм. Захід змушений відповісти на його пропозицію про "широку коаліцію" проти ІД у Сирії. Російський лідер дозволив собі розкіш постати новим учасником вирішення питання, хоча насправді з самого початку причетний до нього через тісні зв'язки з режимом Асада. Що стосується коаліції... вона вже існує і включає в себе цілу низку західних і арабських держав.
І якщо західні лідери не можуть вирішити, що їм робити далі, Володимир Путін пропонує простий варіант вирішення заплутаної сирійської проблеми. Ця відповідь — Башар Асад. Альянс з сирійським лідером є запорукою перемоги над ІД, хоча саме його політика значним чином сприяла поповненню лав терористичного руху. Мабуть, це можна вважати головним дипломатичним досягненням Кремля після надзвичайно спритного ходу в серпні 2013 року, коли йому вдалося врятувати сирійського союзника від авіаударів у відповідь на застосування хімічної зброї у передмісті Дамаска 21 серпня.

Новини за темою

Сьогодні мова йде вже не просто про те, щоб врятувати режим Асада, а про те, щоб вивести його "в дамки" у близькосхідній грі, поставши при цьому захисником цивілізації і пригноблених меншостей. Це не кажучи вже про імпульс для власного населення: незважаючи на всі труднощі, Росія знову заявила про себе як про державу.
Зіграв свою роль і інший фактор: міграційна криза у Європі. "Путін — прекрасний тактик, — вважає Федір Лук'янов, російський аналітик і член Ради із зовнішньої та оборонної політики. — Йому відомо, що ця криза змінює точку зору громадськості західних країн, у тому числі і Німеччини, підкріплюючи думку, що там потрібно щось робити. Тому критикувати Росію стане складно..."

Як би там не було, дипломатичний наступ Москви спрямований у першу чергу на Вашингтон, а не європейців. "У цьому і полягає одне з перших завдань Кремля, — упевнений Тома Гомар з Французького інституту міжнародних відносин. — Москва хоче відновити прямий діалог із американцями, хоча спочатку прагнула відтіснити їх від вирішення іранської проблеми".

Україна — розмінна монета?

Щоб домогтися успіху на цьому напрямку, Росії довелося піти на поступки в українському питанні. "Путін розуміє, що йому охоче повірять щодо Сирії, якщо на українському фронті все спокійно", — вважає один західний дипломат. З 1 вересня в Донбасі було оголошено нове перемир'я, яке практично неухильно дотримується як українською армією, так і підтриманими Москвою проросійськими бунтівниками. Запланована на п'ятницю зустріч у Парижі повинна скористатися такою позитивною динамікою і доброю волею російської сторони, щоб зняти перешкоди для повної реалізації мінських угод до кінця цього року.
"Сирія й Україна не пов'язані безпосередньо, але Путін прагне розширити рамки переговорів із Заходом, — вважає Федір Лук'янов. — Останні місяці все було зосереджено на Мінську і почало тупцювати на місці. Путін намагається розірвати це порочне коло".

Однак партія ще не виграна. На наступний день після зустрічі з президентом Росії Барак Обама дав добро на постачання в Київ радарних систем, які служать для визначення місця розташування ворожої артилерії. Відправлений російській стороні сигнал гранично прозорий: Вашингтон не збирається послаблювати тиск на Москву або жертвувати Україною в обмін на потенційне співробітництво щодо Сирії.

Поступки і сумніви

Як все не виглядало на перший погляд, доля України ще не вирішена. Президент Росії лише частково досяг поставлених ним військових цілей. Кремль анексував Крим і надовго відвернув вступу Києва до ЄС і НАТО. Однак Україна відвернулася від колишнього "старшого брата", а Путіну не вдалося нав'язати їй таке бажане йому рішення, яке б повністю паралізувало роботу всієї української держави.

Новини за темою

Тим часом, повернення на перший план сирійського питання (а воно куди перспективніше в плані іміджу і впливу) дозволяє Кремлю виплутатися з українського болота, де він поки що не може нічого витягти для себе. Для цього йому потрібно піти на істотні поступки у відповідності з мінськими угодами: виведення збройних груп з Донбасу і відновлення прикордонного контролю з Україною. "Навіть якщо Москва виконає свої зобов'язання, повне врегулювання української кризи є віддаленою перспективою, — зазначає Тома Гомар. — Крім того, Росія цілком може дозволити собі грати в мінську гру, зберігаючи важелі дестабілізації і можливість робити те, що їй заманеться по той бік українського кордону".

Є у нинішньої стратегії й інша перевага. Путін, без сумніву, розраховував, що йому вдасться зламати європейську єдність з санкціями, які були введені через його втручання в Україні. Але вона встояла. Позитивна позиція щодо України відкриває йому перспективу скасування цих заходів, які б'ють по його ослабленій спадом цін на нафту економіці. Європейські санкції проти Росії закінчуються 15 січня 2016 року у своїй економічній частині і 15 березня в тому, що стосується російських діячів. Ці терміни явно простежуються у всіх планах Володимира Путіна.

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>