Як перейти від сировинного експорту до технологічного

Як перейти від сировинного експорту до технологічного
З відкритих джерел

Богдан Данилишин

Екс-міністр економіки України

Оригінал на сторінці Богдана Данилишина у Facebook

Україна - країна з малою відкритою економікою, що має експортно-сировинну спрямованість. Як експорт, так і імпорт протягом багатьох років становлять близько 50% ВВП. Відповідно, показники зовнішньоекономічної діяльності для економіки нашої країни мають дуже важливе значення.

У цій статті хочу проаналізувати стан експорту й імпорту в першому півріччі, а також розповісти про те, з чого потрібно починати, щоб домогтися якісного поліпшення структури зовнішньоекономічної діяльності.

Поточні кількісні макротенденції є негативними. У першому півріччі 2019 року експорт товарів і послуг зріс на 5,2% щодо першого півріччя минулого року, тоді як імпорт зріс на 8,5%. Дефіцит торгового балансу в першій половині 2019 року становив 1,6 млрд доларів, це в 1,7 рази більше, ніж у першому півріччі минулого року.

Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами становив 3,7 млрд доларів: зріс в 1,4 рази порівняно з першою половиною 2018 року.

Структура експорту з України має низькоякісний характер. Зокрема, експорт сировини і напівфабрикатів (до них належать товарні групи "Продукція тваринного походження", "Продукція рослинництва", "Жири та олії", "Мінеральні продукти", "Продукція хімічної промисловості", "Шкури", "Деревина та вироби з неї", "Целюлоза", "Матеріали з недорогоцінних каменів, гіпсу, цементу", "Металургійна продукція та вироби з неї ") становив у першому півріччі 18,7 млрд доларів.

Новини за темою

Це становить понад три чверті українського експорту - 76,4%. Мало що змінюється протягом тривалого часу. Протягом останніх 15 років сировинний експорт був нижче 70% у загальному обсязі експорту лише в 2009, 2010 та 2017 році. Це не той випадок, коли доречно сказати: стабільність - ознака майстерності.

Довідково. Сировинний експорт становив у структурі експорту: у 2004 році - 70,8%, у 2005 році - 75,7, у 2006 році - 74, у 2007 році - 71,5, у 2008 році - 74,7, у 2009 році - 69,2, у 2010 році - 63,9, у 2011 році - 73,1, у 2012 році - 70,2, у 2013 році - 71,6, у 2014 році - 74,9, у 2015 році - 75,1, у 2016 році - 74,6, у 2017 році - 66,9, у 2018 році - 72,3%.

Не так багато приємного ми побачимо і за порівняльного аналізу першого півріччя цього року з відповідним періодом 2018 року.

Найбільше зріс імпорт за такими товарними групами та підгрупами, як "дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння" - на 51,5%, "зернові культури" - на 42,3, "мінеральні продукти" - на 18, "продукція тваринного походження" - на 15,2%.

Привертає увагу падіння на 8,8% експорту в такій групі технологічної продукції, як "машини та електротехнічне обладнання", в тому числі на 10,1% знизився експорт котлів і ядерних реакторів, на 8,1% - електричних машин.

Окремо стоїть питання щодо зниження експорту продукції чорної металургії на 11,1%. Судячи з усього, причина в погіршенні цінової кон'юнктури світових ринків сталі й залізорудної сировини. Прогнози не обіцяють позитивних змін для наших металургійних підприємств і в другому півріччі.

Україна рухається від статусу експортера металургійної та хімічної продукції до статусу експортера аграрно-мінеральної сировини (експорт готових продуктів харчування зріс на 10,2%, але його частка в загальній структурі експорту становила 6,6%) і металургійних напівфабрикатів.

Обидва статуси не престижні, ми просто змінюємо спеціалізацію, залишаючись у нижчій лізі світових експортерів.

Утім, є і обнадійливі тенденції. Експорт засобів наземного транспорту, літальних апаратів і плавзасобів збільшився на 40,8%. Правда, їхня частка в загальному обсязі експорту становила лише 1,7%. На 20,3% зріс експорт оптичних приладів і фотоапаратів. Але їхня частка в обсязі експорту є мізерною - 0,3%.

На 19,4% збільшився обсяг експорту фармацевтичної продукції, частина якого належить до товарів з високою доданою вартістю.

На 2,5% зріс експорт текстильних виробів. Мало хто знає, що в Україні шиють одяг провідні світові бренди - Zara, Dolce & Gabbana, Hugo Boss, Prada, Benetton, Marks & Spencer, Triumph, Max Mara, Laura Ashley, Hennes & Mauritz тощо. Вітчизняні швейні фабрики стали певною мірою міні-офшорами для світових брендів.

У нас порівняно з країнами Європи більш дешева робоча сила, українські виробничі потужності набагато ближчі, ніж азіатські, що дає змогу знизити витрати на транспортування. Якість пошиття "на експорт" у нас висока. Є потенціал для подальшого нарощування експорту.

Є кілька пов'язаних з імпортом цифр, вартих уваги. На 47,1% зріс у першому півріччі 2019 року порівняно з аналогічним періодом минулого року імпорт мінеральних добрив. Баталії навколо обмежень імпорту іноземних добрив тривають не перший рік, але практика поки не на користь вітчизняного виробника, який втрачає внутрішній ринок темпами, вищими, ніж втрата зовнішніх ринків.

З огляду на те, що "локомотив" української економіки - сільське господарство - залежить від якості й кількості внесених добрив, а також беручи до уваги серйозну частку імпорту добрив з Росії, ситуація, що складається,  не просто насторожує, а й вимагає рішучих заходів.

На 46,6% зріс імпорт взуття та головних уборів, на 12,7% - текстильних виробів. Говорячи про нинішній стан вітчизняного легпрому, прийнято з ностальгією згадувати радянські часи. Дійсно, у загальному обсязі промвиробництва УРСР легпром займав 12%, на підприємствах галузі було зайнято 750 тис. осіб.

Нині все зовсім погано? Ні. Як позитив слід зазначити, що в тією чи іншою мірою вдалося зберегти всі підгалузі легкої промисловості - текстильну, швейну, взуттєву, шкіряну, хутряну і галантерейну.

Цей базис потрібно постаратися використовувати як відправну точку. У нас успішно шиють на експорт продукцію престижних марок, необхідно зайнятися трансфертом технологій і наповнювати внутрішній ринок.

Зростання імпорту в групі "наземний транспорт" у першому півріччі 2019 року порівняно з тим самим періодом минулого року на 37,2% пояснюється просто і сумно: автівки, особливо легковики, ми практично перестаємо здійснювати. У постіндустріальне століття виграє той, хто вдало вбудовується в глобальні виробничі ланцюжки, у тому числі в ті їхні ланки, де виробляють кінцеву продукцію.

Новини за темою

Це прекрасно можна побачити на прикладі розвитку автоскладального виробництва у Словаччині та Чехії. На жаль, Україна в цьому випадку - яскравий негативний приклад. У 2018 році в нас було вироблено 6,6 тис. авто, з яких 5,7 тис. легковиків (практично всі на заводі "Єврокар"), що на 25% менше, ніж у 2017 році. А у Словаччині в 2018 році виробили понад 1 млн автівок. 

Лауреат Нобелівської премії з економіки Майкл Спенс писав: "Слово "відкритість" має два значення. Воно може означати, що щось є необмеженим, доступним і, можливо, вразливим. Або ж воно може означати, що якийсь об'єкт є прозорим, а не секретним.

У першому значенні це слово часто застосовують до міжнародної торгівлі, інвестицій і технологій. Така відкритість завжди приводила до структурних змін в економіці. Структурні зміни можуть бути як позитивними, так і руйнівними". Поки відкритість української економіки не приводить до позитивних змін в її структурі, що чітко видно з аналізу за експортом та імпортом.

Звичайно, я не закликаю до того, щоб починати закриватися від світу. До речі, це і нереально. Потрібен інший підхід: в історії є приклади, коли держави диверсифікували структуру експорту, збільшуючи частку технологічного експорту, протягом порівняно короткого строку - 7-10 років (В'єтнам, Словаччина, Чехія).

Найважливішу роль у цьому відігравали іноземні інвестори. Їхньою метою було включення місцевих компаній у глобальні ланцюжки доданої вартості з метою обслуговування зовнішніх ринків і наповнення ринків внутрішніх, на яких переважав імпорт.

Для того, щоб українські підприємства могли стати проміжними, а в ідеальних випадках і кінцевими ступенями в глобальних ланцюжках доданої вартості, необхідні політична стабільність, неухильне верховенство права, створення якісної логістичної інфраструктури та ефективне тарифно-митне регулювання.

Думаю, що новому парламенту й уряду потрібно зосередитися на цих питаннях. Тоді до закінчення їхньої каденції ми зможемо побачити тенденції зростання високотехнологічного експорту і зниження імпорту продукції, яку ми цілком можемо виробляти всередині країни.

Богдан Данилишин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>