banner banner banner banner

Як пандемія коронавірусу позначиться на доларі

Як пандемія коронавірусу позначиться на доларі
Depositphotos

Оригінал на сайті Project Syndicate

Під час пандемії події розгортаються швидше швидкості світла. Це стосується як кількості заражених Сovid-19, так і безпрецедентних наукових зусиль, що вживаються зараз для відкриття вакцини. І це стосується трансформаційних процесів в економіці постраждалих від пандемії країн.

Всього за два місяці викликана карантином рецесія призвела до практично повної зупинки світової економічної активності, а надії на V-подібне відновлення спираються на ідею настільки ж швидкого відкриття закритої економіки.

Але це може виявитися не так вже просто. Раптова зупинка, яка довгий час асоціювалася з "втечею" капіталу з країн, часто оголює глибокі структурні проблеми, які можуть перешкодити відновленню економіки. Крім того, зняття маски з давно зростаючих дисбалансів може спровокувати різкі зміни в цінах на активи.

Новини за темою

Саме такий випадок з постраждалою від пандемії американською економікою. Рішучі бюджетні заходи, вжиті у відповідь на шок Covid-19, не можуть обійтися без серйозних наслідків. Широко поширена думка, що розмір дефіциту бюджету не важливий, тому що майже нульові процентні ставки усувають проблему зростання вартості обслуговування боргу. Однак ніяких "грошей за помахом чарівної палички" або безкоштовного ланчу в кінцевому підсумку не буває.

Розмір внутрішніх заощаджень в США, який вже був низьким, тепер рухається у зону від'ємних значень. Це, мабуть, призведе до рекордних розмірів дефіциту рахунку поточних операцій і значного зниження вартості долара.

Ні одна країна не може собі дозволити розбазарювати свій ощадний потенціал, адже, зрештою, саме він є основою довгострокового економічного зростання. Це стосується навіть США, де закони економіки часто ігноруються під приводом "американської винятковості".

На жаль, ніщо не вічне. Криза Covid-19 стала особливо жорстким ударом для країни, яка вже давно балансує на тонкій грані недостатніх заощаджень.

Напередодні пандемії рівень чистих внутрішніх заощаджень Америки, тобто сукупних заощаджень домогосподарств, бізнесу і держсектору (з урахуванням амортизації), становив лише 1,4% національного доходу, повернувшись до посткризового мінімуму кінця 2011 року. Не варто хвилюватися, Америка ніколи не зберігає — так звучить традиційне виправдання.

Але чи вірно це? Протягом 45 років, з 1960 по 2005 роки, рівень чистих національних заощаджень становив у середньому 7%. А в 1960-ті роки, які називають найсильнішим періодом продуктивного зростання економіки в США в післявоєнну епоху, середній рівень чистих заощаджень становив 11,5%.

Подання цифр у чистому вираженні — це не просто статичний нюанс. У першому кварталі 2020 року рівень валових внутрішніх заощаджень (17,8% національного доходу) теж був нижче 45-річної норми (21% протягом 1960 по 2005 роки), але ця різниця не настільки значна, як спостерігається у чистому вираженні. Причина цього в тривожної тенденції: виробничий капітал Америки швидко старіє і все сильніше зношується.

Саме тут у гру вступають долар і рахунок поточних операцій. Не маючи достатніх власних заощаджень, але бажаючи інвестувати і рости, США зазвичай займають надлишкові заощадження у зарубіжних країн, і тому вони зберігають хронічний дефіцит рахунку поточних операцій, щоб залучити іноземний капітал.

Завдяки "непомірним привілеям" американського долара, що відіграє роль домінуючої резервної валюти світу, ці запозичення зазвичай фінансуються на дуже привабливих умовах: як правило, не потрібно ніяких процентних або валютних поступок, які в інших випадках необхідні для компенсації ризиків іноземних інвесторів. Але так було раніше. В епоху Covid традиційні уявлення не працюють.

Конгрес США почав діяти з нехарактерною для нього швидкістю, надавши фінансову допомогу в умовах рекордного вільного падіння економіки. За прогнозами Бюджетного управління Конгресу, на країну чекає безпрецедентний дефіцит федерального бюджету, який в середньому складе 14% ВВП в 2020-2021 роках. І, незважаючи на гострі політичні дебати, цілком ймовірно прийняття додаткових бюджетних заходів. У результаті рівень чистих внутрішніх заощаджень зрушиться вглиб негативної зони.

Раніше таке відбувалося лише одного разу: під час і відразу після світової фінансової кризи 2008-2009 років. У період з другого кварталу 2008-го по другий квартал 2010 року середній рівень чистих національних заощаджень становив 1,8% національного доходу, а усереднений дефіцит федерального бюджету в цей самий період дорівнював 10% ВВП.

В епоху Covid-19 рівень чистих національних заощаджень цілком може впасти до 5% або навіть 10% за найближчі 2-3 роки. Це означає, що економіка США вже потерпає від браку заощаджень, буде рухатися до ліквідації значної частини чистих заощаджень.

Безпрецедентний тиск на внутрішні заощадження, ймовірно, збільшить потреби Америки в іноземному капіталі, тому дефіцит рахунку поточних операцій повинен різко зрости. Починаючи з 1982 року, усереднений дефіцит зовнішнього балансу країни становив 2,7% ВВП; але найближчим часом можна очікувати, що попередній рекордний розмір дефіциту (6,3% ВВП в четвертому кварталі 2005 року) буде перевищений.

Таким чином виникає одне із найважливіших серед усіх інших питань: а чи зажадають іноземні інвестори робити поступки в обмін на таке масштабне збільшення припливу іноземного капіталу, яке збирається запросити економіка Америки, яка страждає від браку власних заощаджень?

Відповідь критично залежить від того, наскільки Америка буде заслуговувати збереження своїх непомірних привілеїв. Це, звичайно, не нові дебати. Новою є надсвітловою швидкість подій в епоху Covid: вердикт може бути винесений набагато швидше.

Новини за темою

Америка лідирує в політиці протекціонізму, деглобалізації і розриву економічних зв'язків. Частка долара в світових валютних резервах знизилася з трохи більше 70% в 2000 році до трохи менше 60% сьогодні. Її заходи стримування пандемії Сovid-19 стали катастрофічним провалом. А її історія системного расизму і поліцейського насильства спровокувала хвилю цивільних заворушень, які змінюють країну.

На цьому фоні (і особливо в порівнянны з іншими країнами з великою економікою) видається цілком розумним висновок, що сильно збільшені дисбаланси в заощадженнях і рахунку поточних операцій зрештою приведуть до реальних наслідків для долара та/або процентних ставок у США.

Враховуючи, що інфляційна реакція зазвичай запізнюється, а ФРС зберігає екстраординарно м'яку монетарну політику, основний тягар поступок повинен лягти на валюту, а не процентні ставки. Саме тому я прогнозую падіння широкого індексу долара на 35% протягом наступних 2-3 років.

Це звучить шокуюче. Однак в падінны долара, яке виглядає настільки сильним, є історичні прецеденти. Реальний ефективний обмінний курс долара знизився на 33% в період з 1970 по 1978 рік, на 33% в період з 1985 по 1988 рік, і на 28% в період 2002-2011 років. Хоча пандемія Сovid-19 поширилася з Китаю, валютний Сovid-шок, схоже, буде зроблено в Америці.

Стівен С. Роуч

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>