Як облдержадміністрації та інші чинники гальмують децентралізацію

Реформу місцевого самоврядування, яка почалася ще 2014 року, називають чи не найуспішнішою зміною в державі, яку почала реалізувати команда екс-президента Порошенка. Проте децентралізація, як і більшість інших реформ, виявилася половинчастою. Її сповільнює як неадекватна законодавча база, так і опір обласних і районних держадміністрацій, що фактично є пережитками командно-адміністративної системи минулого. А надто – вкрай сумнівні рішення центральної влади. Так, висловлений днями прем’єром Володимиром Гройсманом намір зменшити наполовину штати обл- та райдержадміністрацій – це шлях в нікуди. Оскільки ці бюрократичні атавізми потрібно ліквідувати, а не скорочувати

Як облдержадміністрації та інші чинники гальмують децентралізацію
З відкритих джерел

Олег Тітамир

Президент ГО "Українська організація захисту споживачів послуг"

Реформу місцевого самоврядування, яка почалася ще 2014 року, називають чи не найуспішнішою зміною в державі, яку почала реалізувати команда екс-президента Порошенка. Проте децентралізація, як і більшість інших реформ, виявилася половинчастою. Її сповільнює як неадекватна законодавча база, так і опір обласних і районних держадміністрацій, що фактично є пережитками командно-адміністративної системи минулого. А надто – вкрай сумнівні рішення центральної влади. Так, висловлений днями прем’єром Володимиром Гройсманом намір зменшити наполовину штати обл- та райдержадміністрацій – це шлях в нікуди. Оскільки ці бюрократичні атавізми потрібно ліквідувати, а не скорочувати

         Можливі переваги реформи

Головна мета децентралізації – перенесення владних і фінансових повноважень з центру на місця. У рамках реформи до 2020 року на всій території України має бути створено об’єднані територіальні громади (ОТГ) як первинні одиниці адміністративного поділу.

Чи не найважливіша перевага цієї масштабної новації – можливість для громадян обирати авторитетну місцеву владу, яка матиме набагато більше повноважень і ресурсів для розвитку територій ОТГ. Це також – право розпоряджатися левовою часткою місцевих податків; право володіння не лише землями в межах адміністративного пункту, а й прилеглими земельними ресурсами; можливість повноцінного розпорядження комунальним майном тощо.

Та, як на мене, головним досягненням реформи стане ліквідація облдержадміністрацій, які традиційно є центрами корупції, хабарництва і "схем". Насправді ці структури нічого не виробляють і нічого не будують. Натомість сидять на бюджетних потоках і "відкатах", розподіляючи кошти лояльним керівникам районів і лобіюючи бізнес-проекти чиновників на місцях.

Основні "гальма": законодавство і держадміністрації

Децентралізація завжди використовувалася як вагома піар-фішка екс-президента Петра Порошенка і поки що чинного очільника уряду Володимира Гройсмана. Вони продовжують хвалитися тим, що на початок нинішнього року створено 876 ОТГ, а частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України в 2018 році перевищила 51%. Проте навряд чи є аж такі підстави для переможних реляцій: ОТГ покривають лише одну третю території держави.

Новини за темою

Водночас досі не об’єднаними залишаються близько 7 000 місцевих громад, що становлять майже 65% від загальної кількості рад базового рівня на початку реформи. І хоч 2020 рік  вже не за горою, водночас у владі ніхто не знає, яким чином повністю завершити децентралізацію. І так само – що робити з тими сільрадами, містечками та районами, які до "кінця" реформи не об’єднаються.

Якщо ці процеси триватимуть у нинішньому форматі, то в годину "ікс" отримаємо дві різні моделі адміністративно-територіального поділу: із нібито самоправними ОТГ і владною надбудовою у вигляді держадміністрацій. Таке "співіснування" неодмінно породжуватиме правовий, управлінський і бюджетний хаос у державі. Оскільки очільники держадміністрацій, що призначаються президентом України, найпевніше, й далі вважатимуть об’єднані громади своїми вотчинами.

А відтак - втручатимуться в їхні внутрішні справи, диктуючи, що будувати й куди витрачати гроші. То чи можлива тоді буде реальна самоврядність і бюджетна незалежність об’єднаних громад, якщо так чи інакше вони будуть "вмонтовані" у владну вертикаль держадміністрацій? Адже їхні конституційні повноваження ніхто не скасовував! А серед них, зокрема, – здійснення виконавчої влади в областях і районах, підготовка й виконання місцевих та обласних бюджетів тощо.

Системна помилка "батьків" реформи від самого початку полягала в тому, що децентралізацію не було закріплено в Конституції, а отже вона не стала захищеною від численних тлумачень, свавільного гальмування регіональними чиновниками, а надто – від остаточного згортання. Щоправда, у 2015 році до Верховної Ради було подано відповідний законопроект про зміни до Конституції в частині децентралізації.

Найголовніше, що ним передбачалося, – це визнання ОТГ як первинної ланки в адміністративно-територіальному устрої, ліквідація облдержадміністрацій і заміна їх на інститут префектів. Останні мали би лише наглядати за законністю рішень органів місцевого самоврядування, в разі необхідності призупиняти ці рішення й оскаржувати їх у суді тощо. Натомість виконавчі повноваження держадміністрацій повинні були перейти до виконкомів місцевих рад. Проте протягом майже чотирьох років цей законопроект припадає пилом у Раді, за весь цей час його так і не спромоглися винести до сесійної зали.

Натомість децентралізацію вирішили регулювати двома законами: "Про співробітництво територіальних громад" та "Про добровільне об’єднання територіальних громад". При цьому правові колізії так і лишилися нерозв’язаними. Слід зізнатися: якщо би хтось хотів загальмувати і вихолостити реформу децентралізації, то кращого шляху годі було знайти. І ось чому:

1. Добровільність об’єднання не гарантує реалізацію реформи. Як результат, дві третини місцевих рад і досі перебувають поза процесами децентралізації. Вже сьогодні є цілком очевидним, що стовідсотково створити ОТГ до місцевих виборів 2020 року – нереально.

2. Логічно, що за такого штучного буксування децентралізації неможлива нова "нарізка" районів. Водночас реформу на цьому рівні затято гальмують очільники райдержадміністрації, вбачаючи в цьому посягання на "святе".

3. Децентралізації чинять суттєвий спротив зацікавлені фінансово-промислові групи, аграрні холдинги, підприємства, приховано контрольовані місцевими чиновниками. Дуже часто вони лобіюють лише такі формати об’єднань, що відповідають їхнім бізнес-інтересам.

 4. І останнє, але найсуттєвіше: найсильніший опір децентралізації чинять саме облдержадміністрації. За законом, ініціативні групи зі створення ОТГ подають документи саме до ОДА. Проте по всій країні є численні й просто-таки ганебні випадки, коли обласні бонзи місяцями не надають висновків на пакети документів, під надуманими бюрократичними відмовками затягуючи процес, а найгірше – видають абсурдні висновки щодо "неспроможності ОТГ".

Новини за темою

Чого лише вартий кричущий "кейс" на Закарпатті, коли вже екс-голова ОДА Геннадій Москаль взагалі заблокував децентралізацію, відмовившись вносити на розгляд облради перспективний план формування спроможних громад!

Конституційні зміни і ліквідація ОДА

Успішна децентралізація можлива лише за умов ухвалення Верховною Радою відповідних змін до Конституції. Регуляція винятково на рівні законів створює лише фасад реформи, насправді ж консервує владно-корупційні інтереси старих регіональних еліт. Децентралізація за таких умов нагадує "кульгаву качку", а ОТГ перетворюється на ОЗГ – організовану злочинну групу, яка контролюється обласними чиновними бонзами. Відтак у пакеті конституційних і законодавчих змін мають бути такі складові:

- утвердження нових одиниць адміністративного поділу – ОТГ, район, область (міста обласного значення, за законом, є територіальними об’єднаннями);

- безумовна ліквідація обласних і районних держадміністрацій і передача їхніх повноважень виконкомам районних та облрад, що обираються українцями на місцевих виборах. Так реалізуватиметься справжнє народовладдя: топ-керманичі регіонів більше не повинні бути ставлениками президента України;

- впровадження інституту префекта, який призначатиметься главою держави і матиме контрольні функції у галузі дотримання ОТГ вітчизняного законодавства. Штат префектів має бути принаймні втричі менший за кількість чиновників облдержадміністрацій;

- спрощення бюрократичних вимог і порядку реєстрації ОТГ; правова відповідальність чиновників за умисне гальмування розгляду документів; законодавче встановлення обов’язковості та кінцевих строків щодо формування ОТГ;

- умовно кажучи, реалізація програми "ОТГ у смартфоні". Необхідна повна діджиталізація процесів управління містом, адміністративних послуг, великих і відкритих даних;

- створення на базі районних та обласних рад програм навчання з державного й місцевого управління для старост та інших менеджерів ОТГ.

Чи вдасться новообраному президенту України Володимиру Зеленському та його команді повноцінно реалізувати децентралізацію? Попри те, що своє ставлення до цієї реформи пан Зеленський не озвучував, у його передвиборчій програмі є такі слова: "Для рівного розвитку регіонів ми перестанемо концентрувати центральні органи влади в Києві. Влада повинна бачити проблеми на місцях".

Чи з’явиться найближчим часом якась конкретика щодо децентралізації з уст президента та чи є в нього політична воля до цієї надважливої реформи? Питання поки що залишається відкритим.

Олег Тітамир

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>