Як Німеччина здійснила економічну анексію Східної Європи

Як Німеччина здійснила економічну анексію Східної Європи

Дмитро Добров

Історик-сходознавець, фахівець з міжнародних відносин

Оригінал на сайті ИноСМИ

Відразу після краху комуністичних режимів почалася масштабна експансія німецького бізнесу до країн, які раніше перебували у сфері впливу СРСР і РЕВ (Ради економічної взаємодопомоги). У найкоротші терміни Німеччина стала головним економічним партнером колишніх соцкраїн, що сьогодні входять до Вишеградської четвірки (Чехія, Словаччина, Угорщина і Польща). Майже 30 років потому економісти задаються питанням: чи допомогло цим країнам входження до німецької зони поділу праці?

Чи вдалося їм подолати історичне відставання від старих "центрів капіталізму", насамперед Німеччини? Відповідь на це запитання є очевидною. Незважаючи на певний економічний прогрес, відставання від Західної Європи в останні роки не тільки збереглося, але й посилилося. Країни Вишеградської четвірки залишаються для німецьких концернів "складальним цехом", джерелом дешевої робочої сили і низької собівартості виробництва.

Тепер вже є очевидним, що країни Центральної Європи ніколи не наблизяться за рівнем життя й оплати праці до німецької метрополії. Європейські аналітики називають це новою "Священною Римською імперією германської нації", в якій індустріально-технологічний центр висмоктує соки зі своєї периферії.

Новини за темою

Економічне "одужання" Німеччині після 2000 року зазвичай пов'язують з двома факторами. Перший — це ухвалена під тиском канцлера Герхарда Шредера програма радикальних реформ "Агенда 2010" (Agenda 2010), що забезпечила лібералізацію трудового законодавства. Другим, але не менш значним чинником стало винесення виробництва до країн Центральної Європи. Американський економіст Стівен Гросс вважає, що успіх Німеччини як чемпіона світу з експорту вирішальною мірою засновано на комерційній і виробничій експлуатації країн Центральної та Східної Європи. Ось вже чверть століття багата Німеччина виносить виробництво до "ближнього закордону" так само, як США це роблять стосовно Мексики. Виникла й утвердилася система нерівноправного економічного партнерства Німеччини з країнами Вишеградської групи.

Необхідно врахувати, що торговельно-економічні зв'язки між Німеччиною і Центральною Європою (Mitteleuropa) існують понад тисячу років, а перед Першою світовою війною ці регіони вже входили до німецької системи поділу праці. Чехія (Богемія) була індустріальним серцем Австро-Угорщини, а Сілезія (нині Польща) — найважливішим промисловим регіоном Німеччини. Після 1945 року Центральна Європа тимчасово випала зі сфери впливу німецького капіталу, проте вже в 70-ті роки завдяки "східній політиці" канцлера Віллі Брандта німецькі концерни почали впроваджуватися тут у рамках спільних підприємств.

Новини за темою

Але справжній бенкет для німецьких корпорацій почався після падіння Берлінської стіни в 1989 році, коли почалася приватизація державної власності колишніх соцкраїн. Найважливішим етапом стало придбання концерном "Фольксваген" чеського автомобільного заводу "Шкода" у 1991 році. Використовуючи цю виробничу базу, "Фольксваген" зміг налагодити надзвичайно вигідну збірку ще до вступу Чехії до Євросоюзу. Цьому сприяв закон ЄС від 1986 року, який дозволяв без митних обмежень вивозити комплектуючі та повертати готову продукцію.

Це стосувалося не тільки автопрому, але також виробництва всієї гами продукції — від побутової техніки до електроніки та текстилю. Серед країн Західної Європи саме Німеччина з найбільшим успіхом використовувала механізм зовнішньої переробки. Унаслідок цього вже протягом перших десяти років після падіння комуністичних режимів економіка країн Центральної Європи опинилася під повним контролем корпорацій ФРН.

Починаючи з кінця 90-х років минулого століття настає друга фаза німецької економічної експансії в регіоні. На зміну зовнішній переробці приходять прямі інвестиції. Транснаціональні корпорації ФРН вже не обмежуються частковим винесенням виробництва, вони будують підприємства там, де є низька вартість робочої сили. У період з 1991 по 1999 рр. обсяг прямих німецьких інвестицій у Східній Європі виріс в 23 рази. Німецькі концерни повністю використали переваги робочої сили зі Східної Європи. Більш технічно і професійно підготовлена, ніж в Азії, вона коштувала недорого і перебувала у кроковій доступності від Німеччини, відпадала необхідність везти готову продукцію через моря й океани.

Новини за темою

Ще в 2010 році середня зарплата в країнах Вишеградської групи становила чверть від німецької. Таким чином, Німеччина отримала відмінний індустріальний тил з населенням 73 млн, а фактично — платформу для перенесення виробництва. До 2004 року, коли "вишеградці" вступили до Євросоюзу (за активного лобіювання з боку Німеччини), економічну анексію регіону було завершено. Унаслідок світової фінансової кризи 2008 року залежність від Німеччини ще більше посилилася.

Чеський політолог Володимир Гандл пише у зв'язку з цим: "Стався історичний парадокс. Розширення Євросоюзу, яке було задумано як стримування німецької економічної експансії після закінчення холодної війни, зробило Німеччину гегемоном Центральної Європи". Якщо подивитися на карту континенту, то виразно проявляться контури нової німецької промислової імперії, "тверде ядро" якої експлуатує кваліфіковану робочу силу в східних провінціях. Йдеться про напівколоніальний статус економік Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини, які повністю залежать від свого німецького господаря. Саме існування цієї залежної периферії дозволило німецькому капіталу провести атаку на трудящих у самій Німеччині, адже наявність дешевого конкурента в сусідніх країнах автоматично означало урізання зарплат у метрополії, де мінімальну погодинну оплату було знижено з 12 до 9 євро.

Новини за темою

Польський економіст Конрад Поплавський також зазначає, що парадоксальним чином Німеччина стала головним бенефіціаром багатомільярдної структурної допомоги ЄС країнам Вишеградської групи. Завдяки програмам регіонального розвитку ЄС у Польщі, Чехії та інших країнах Вишеградської групи була значно поліпшено інфраструктуру, що забезпечило надійною логістикою саме німецькі фірми.

Якими є результати німецької економічної експансії для самих країн Вишеградської групи? Відповідь неоднозначна. З одного боку, німецькі інвестиції дозволили модернізувати промислову базу, залучити нові технології, підвищити продуктивність праці та заробітну плату, створити робочі місця. Але все це відбувається в умовах тривалої економічної та технологічної залежності: контроль за виробництвом залишається у Німеччині.

Крім того, рівень життя і зарплати в країнах Вишеградської групи, хоча й трохи підріс, тримається на суворо певній позначці: половина, а в найоптимальніших варіантах - дві третини від німецького подушного ВВП. У разі якщо цю планку буде подолано, відбувається відплив капіталів і настане криза. Залізна логіка сучасного капіталізму така, що статус економічної периферії Німеччини "вишеградці" подолати не зможуть ніколи. Однак їм можуть позаздрити країни Балтії, Румунія та Болгарія, де рівень життя і зарплати є значно нижчим.

Дмитро Добров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.       

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...