Як державі вигідно продати "ПриватБанк"

Як державі вигідно продати "ПриватБанк"
Ігор Коломойський Апостроф

Олексій Кущ

економіст

Національний банк подав нові позови проти Ігоря Коломойського до судів Швейцарії та України. Предметом позовів є погашення банком кредитів рефінансування, які "ПриватБанк" брав у НБУ в 2008-2015 роках. Сума заборгованості становить 10 млрд грн. Як відомо, колишній акціонер банку надав особисті гарантії погашення цих позикових коштів. Наразі позови надійшли до суду першої інстанції в Женеві та до Господарського суду Дніпропетровської області.

Отже, перейдемо до тих питань, які випливають із цієї юридичної "диспозиції". По-перше, колишня голова Нацбанку в пориві світлих і радісних чуттів до батька-засновника "дніпровського сузір'я" олігархічного бізнесу не змогла стримати потік трюїзмів і торік видала приблизно таке: "Банк нам хоче погасити це рефінансування, але тоді вони позбавлять Коломойського всіх гарантій, і ми втратимо ці застави. Тому ми не хочемо, щоб "ПриватБанк" нам погашав". На сьогодні "Приват" має борг перед Нацбанком у понад 10,8 млрд грн. Сума чимала навіть з урахуванням девальвації гривні останніми роками. А враховуючи проблеми в системі бізнесу відомої групи, чимала подвійно. Віддати сьогодні 10 млрд грн – це фактично спустошити резервну систему "печери Сезам", де припасено "лампи", що випускають джинів, та інше корисне начиння, включаючи запаси кешу.

За цих умов фраза колишнього керівника регулятора — просто-таки унікальний подарунок відповідачу, адже його юристи зможуть впевнено заявити, що банк спеціально не виконує взяті на себе зобов'язання з повернення НБУ кредитів рефінансування. Більш того, не виконує їх, можливо, за вказівкою регулятора, який не хоче завершувати "пристрасне танго" з колишнім акціонером. У такому разі юристи колишнього власника цілком можуть заявити щось на кшталт гоголівського: "Унтер-офіцерка набрехала вам, ніби я її висік; вона бреше, їй-богу, бреше. Вона сама себе висікла". Або ж "не винуваті ми, вона сама відмовилася від повернення кредитів". Так чи інакше, але вимога виконати поруку в той час, коли банк-позичальник не поспішає віддавати борги, хоча може це зробити будь-якої миті, і кредитор в особі Нацбанку має всі важелі впливу для того, щоб "простимулювати" цей процес, — це вже аж надто по-нашому.

Новини за темою

Питання друге. Після виконання поручителем зобов'язання позичальника до нього переходять усі права, які до цього мав кредитор. Припустимо, у колишньому власникові "прокинеться" троюрідний прадід, який, сам не знаючи, навіщо завжди віддавав борги тих, за кого поручався, і він розрахується за договорами рефінансування. Що тоді? Ігор Коломойський отримує права вимоги до "ПриватБанку" на 10 ярдів. І якщо банк їх йому не віддасть, він цілком може скерувати справу до виконавчої служби і стягнути заборгованість примусово, списуючи гроші просто з кореспондентського рахунку. А у випадку, якщо банк таких грошей не матиме, можна цілком реально вимагати, щоб його визначили неплатоспроможним.  Згадаємо, як виконавчій службі передали лише один мільярд у справі сім'ї Суркісів. Це викликало просто чергове банкоматне "чергостояння", яке закінчилося тільки протягом декількох днів і лише після численних заяв, що ярд є. Можна уявити, який карнавал буде у відділеннях банку, якщо з нього спробують стягнути 10 млрд грн як регресну вимогу.

Таким чином, відповідь очевидна. НБУ не розраховує на те, що колишній акціонер погасить борги банку за кредитами рефінансування. Це якраз той випадок, коли цікавим є не результат, а процес. Адже під шумок судових розглядів під виглядом забезпечувального заходу можна вимагати арешту майна та активів колишнього акціонера банку, а також істотно зіпсувати йому безтурботну "дольче віту". Хоча запідозрити ініціаторів процесу в такій дрібній заздрості доволі важко: у них "дольче віта" не гірша, причому приблизно в тих самих горах, де Суворов намотував на онучі французів. Швидше за все, реальна причина зовсім в іншому, бо так уже повелося в Україні, що якщо в когось намагаються забрати великі гроші, отже, фігурант поставив не на того "коня", точніше сказати, не на того кандидата. Точніше кандидата в жіночому роді.

На жаль, уся ця боротьба "нанайських хлопчиків" ані на крок не наближує нас до вирішення "казусу Привату". На сьогодні це банк з активами в 477 млрд грн, з яких 144 млрд становлять ОВДП, які держава внесла до статутного капіталу.

112.ua

Кредитний портфель банку з початку націоналізації набув просто фантастичних метаморфоз. Якщо станом на 1 жовтня 2016 року кредитний портфель банку мав 156 млрд грн, а рівень резервів не перевищував 20 млрд, то вже на 1 травня поточного року від кредитного портфеля залишилися ріжки та ніжки: тільки 9 млрд грн, усе інше "з'їли" резерви на суму 199 млрд грн. По суті, банк перетворився на глечик з таверни, до якого герої казки про Буратіно вирішили скидати обгризені кістки.

112.ua

Щодо кредитів фізичних осіб, то їх навіть було збільшено: з 25 млрд грн до 33 млрд грн, причому майже вдвічі збільшили і резерви – до 19 млрд. Отже, кредитування і резервування тривало вже після націоналізації. Націоналізований банк "влив" в роздрібне кредитування населення близько 8 млрд грн, і це якщо брати сальдований показник. Якість кредитного портфеля ще треба додатково оцінити.

112.ua

Найдивовижніше, що на тлі масштабної інформаційної хвилі та постійних новин про те, що банк, який держава придбала за одну гривню, — це майже "порожній горіх", люди несуть до нього свої гроші: розмір депозитів населення з моменту націоналізації було збільшено зі 155 млрд грн до 169 млрд. Тобто наші громадяни впродовж півтора року "підігріли" його на 14 млрд грн (знову ж сальдо). Що тут скажеш. Багата земля українська на мудреців і добрих людей. Найцікавіше, що при цьому досі не відомо щодо долі закону про 100% державних гарантій вкладів населення в державних банках. Цей законодавчий акт було ухвалено парламентом і передано на підпис президенту. І тиша. Ні підпису, ні вето. Майже як зникла грамота. Буде прикро, як у грузинському анекдоті, якщо потім скажуть, що поштовий голуб не доніс сувій…

Що цікаво: "ПриватБанк" - найбільший державний банк, а в стратегії Мінфіну щодо реформування держсектору в банківській системі йому відведено "найнепродуманіше місце". Його начебто хочуть продати, от тільки дату приватизації переносять "за Можайськ", тобто кудись за 2020 рік, коли, як відомо, або "ішак", або "падишах"…

Новини за темою

Хоча, як показує досвід інших країн, проблему націоналізованих системних банків треба починати вирішувати з першого року націоналізації, адже з кожним роком повернути витрачені з бюджету гроші буде дедалі проблематично. А знайти нішу для колишнього гіганта — все важче.

Досвід латиських банкірів у продажу проблемних активів, стягнення компенсації з колишніх власників банку, а також модель націоналізації, яку застосовують у Латвії, можна використати і в Україні. Як відомо, Parex banka було націоналізовано в 2008 році за рішенням уряду Латвії. У 2010-му було здійснено його реструктуризацію з виокремленням двох нових фінансових установ: "Parex Banka", який містить проблемні активи банку, і "Citadele", якому було передано ліквідні активи і клієнтську базу.

Щодо "Привату" ця схема могла б бути такою. Платіжний сервіс банку як "найпрокачаніший" виокремлюють у фінансову структуру і приватизують, до того ж за чималі гроші. Покупців можна знайти вже найближчим часом. Під брендом банку залишають сховище проблемних активів, бо воно необхідне для продовження судових розглядів з колишніми акціонерами і стане тією ниточкою, що допоможе державі підтримувати в судах свої позови, в тому числі міжнародних. Це, по суті, спляча оболонка, на утримання якої достатньо мінімальних витрат, але яка виконує роль юридичного наступника. А всі робочі активи разом з відділеннями і філіями, а також сумами державної докапіталізації у вигляді ОВДП переводять до нового банку, який матиме нову назву, здійснюватиме ребрендинг та операції з чистого аркуша в окремій операційній ніші. Найімовірніше, що таким нішевим напрямом стане кредитування малого і середнього бізнесу, плюс іпотека. І жодних великих кредитів на користь ФПГ, нехай і державних. Ось такий банк дійсно можна буде вигідно продати через 2-3 роки після початку розкручування. Та чи треба "нинішнім", щоб все було так просто і гладко. Де тут "вигода"? Незрозуміло… Як правило, в нашій країні це дратує найбільше, особливо в провладних кабінетах.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...