Як акція під Верховною Радою йде в гудок

Варто б мати на увазі: від жовтня 1990-го року, часів студентської Революції на граніті, влада в Україні ніколи не виконувала вимог вулиці, виснажуючи протести байдужістю та свідомим ігнором. Можна заперечити: тоді, в 1990-му, студенти домоглися свого, тому й розійшлися. Проте переважну більшість вимог спершу публічно ніби погодили, а потім якось так непомітно переграли. Обнулив увесь процес лише розвал СРСР

Як акція під Верховною Радою йде в гудок
Наметове містечко мітингувальників у Маріїнському парку Facebook Станіслав Краснов

Андрій Кокотюха

Письменник

Варто б мати на увазі: від жовтня 1990-го року, часів студентської Революції на граніті, влада в Україні ніколи не виконувала вимог вулиці, виснажуючи протести байдужістю та свідомим ігнором. Можна заперечити: тоді, в 1990-му, студенти домоглися свого, тому й розійшлися. Проте переважну більшість вимог спершу публічно ніби погодили, а потім якось так непомітно переграли. Обнулив увесь процес лише розвал СРСР

Вони не підуть, хай би там як не голосувала Верховна Рада. Про це організатори та учасники мітингу під стінами парламенту заявили зранку, коли депутати поставили на голосування Законопроект №6327 про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів. Як відомо, його ухвалили. Є всі підстави прогнозувати – за зняття депутатської недоторканості теж проголосують. Непросто буде зі зміною виборчого законодавства – ще одна вимога мітингарів. Зі змінами на краще в нас загалом складно. Але нинішня акція мала б смисл, якби справді підштовхнула позитивні процеси.

Організатори та активні учасники системно помилилися вже тоді, коли почали як публічно, з різних трибун, так і в соціальних мережах порівнювати нинішню владу з тією, яку повалив Майдан. А також забули чи не звернули увагу на той факт, що задумали не першу протестну акцію під ВР щонайменше за два останніх роки. Коли озиратися ще далі, варто б мати на увазі: від жовтня 1990-го року, часів студентської Революції на граніті, влада в Україні ніколи не виконувала вимог вулиці, виснажуючи протести байдужістю та свідомим ігнором. Можна заперечити: тоді, в 1990-му, студенти домоглися свого, тому й розійшлися. Проте переважну більшість вимог спершу публічно ніби погодили, а потім якось так непомітно переграли. Обнулив увесь процес лише розвал СРСР.

Новини за темою

Нині ситуація дуже подібна. Влада на позір традиційно не чує народ. А народ за звичкою критикує владу. Але відмінність усе ж є, особливо – між "попередниками" й нинішніми. Так, серед теперішніх відповідальних за розвиток країни чимало "колишніх". Одні перефарбувалися, інші навіть такого труду собі не завдали. Проте влада нинішня, і особисто Петро Порошенко, котрий вбирає в себе більшу половину вуличного негативу, усе ж змінилася.

Вона врахувала три помилки, припущені відповідно Кравчуком, Кучмою і Януковичем. Перший президент піддався на тиск шахтарів і пішов на дострокові вибори. Разом із ним сталися дострокові парламентські, результат яких – 85 мандатів із 450 на них отримали щойно дозволені після дворічної заборони комуністи. Наслідки від їхньої присутності в ВР були руйнівними для без того хисткої державності. Другий президент на протести увагу не звертав. Так, його чіпала "Україна без Кучми", але акція згорнулася без аж такої участі влади – досить було димових шашок 9 березня 2001 року на Грушевського і кількох кримінальних справ саме за цим фактом. Пропустимо Ющенка, той президентствував у паралельній реальності і воював із своїм же прем`єр-міністром, яку не усунули навіть чергові перевибори. Зате Янукович протестуючих жорстко розганяв, за що й поплатився.

Таким чином, нинішня влада не має наміру йти на повідку вулиці – раз. Не збирається розганяти мітинг - два, хіба б хтось із середини спровокував гранатою чи димовою шашкою. Але й ігнорувати подібні акції не має наміру – ось третє і головне. Всякий народний депутат, голосуючи за той чи інший закон, чудово розуміє, як все це в Україні працює. Тобто, як воно не працює. Тому ніхто з голосуючих у стінах парламенту нічим не ризикує. Хіба "Опозиційний блок" чи "Радикальна партія" з "Батьківщиною" та "Самопоміччю" принципово відмовлятимуться за щось голосувати. Бо така в них тактика – заперечувати, що Десна впадає в Дніпро, якщо це визнали в "БПП" і підтвердив особисто Порошенко.

Новини за темою

На виході маємо очевидне: чинна влада так чи інакше робила б те, що робить зараз. Якщо протестувальники будуть мудрими, вони всі результати голосувань запишуть собі в актив, заявлять про перемогу і розійдуться по кухнях. Якщо навпаки – стоятимуть, умовно кажучи, до повернення Криму назад в Україну чи бодай до звільнення Донецька. Чим робитимуть ведмежу послугу собі та іншим, хто захоче реалізувати своє право на протест. Адже заяви на кшталт "ми все одно нікуди не підемо" уже перетворюють людей з тих, хто справді має світоглядну позицію та конкретні вимоги, на маргіналів. Політичних, суспільних і соціальних.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>