Витри шмарклі, подруго! Припини вірити в брехню про те, ким ти є, і станеш тією, ким маєш бути

Відверта, яскрава, збіса розумна і трохи божевільна Рейчел Голліс розповідає читачкам те, що інші не зважаться відкрити навіть найближчій подрузі. Вона озвучує 20 міфів, які отруюють життя більшості жінок. А потім розвінчує кожен з них, долучаючи до своїх роздумів трагічні, смішні, безглузді та просто зворушливі історії зі свого життя. Ця книжка зриває полуду з очей і розуму та спонукає по-новому поглянути на своє сьогодення і майбутнє. Розібратися зі страхами, душевними травмами, мріями, сподіваннями і почати рухатися до щастя. Справжнього щастя, без обману. 

Витри шмарклі, подруго! Припини вірити в брехню про те, ким ти є, і станеш тією, ким маєш бути
З відкритих джерел

BookChef

Видавництво кайфових книжок

Відверта, яскрава, збіса розумна і трохи божевільна Рейчел Голліс розповідає читачкам те, що інші не зважаться відкрити навіть найближчій подрузі. Вона озвучує 20 міфів, які отруюють життя більшості жінок. А потім розвінчує кожен з них, долучаючи до своїх роздумів трагічні, смішні, безглузді та просто зворушливі історії зі свого життя. Ця книжка зриває полуду з очей і розуму та спонукає по-новому поглянути на своє сьогодення і майбутнє. Розібратися зі страхами, душевними травмами, мріями, сподіваннями і почати рухатися до щастя. Справжнього щастя, без обману. 

Привіт, дівчинко!

Саме в цій розлогій передмові я розповім, чого сподіваюся навчити тебе, доки ти читатимеш мою книгу. Це та мить, коли я окреслюю свої наміри. Тож якщо тобі вже кортить почати, саме зараз я ще дужче розбурхаю твою нетерплячку.

Ця передмова також важлива для тієї читачки, яка саме зараз стоїть у книгарні й намагається вирішити: варто придбати цю книгу чи обрати "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди".

Тому слова, які вона зараз читає, стануть для неї вирішальними. Я хочу сказати, що відчуваю неабияку відповідальність, пишучи цю промову. Однак до справи. Ця книга про купу болісної брехні та одну важливу правду.

Знаєш, яку правду? Від тебе і тільки від тебе залежить, ким ти врешті станеш і наскільки щасливою будеш. Ніяк інакше.

Не зрозумій мене хибно. Я розповім сотні кумедних, дивних, бентежних, сумних чи шалених історій, але кожна з них має донести до тебе єдину, надзвичайно неоціненну правду: твоє життя — це ти.

Але у правду ніколи не повіриш, якщо спершу не збагнеш брехні, що лежить на шляху до неї. Усвідомлення, що ти сама куєш своє щастя, що саме ти контролюєш власне життя, є надзвичайно важливим. Це один із тих фактів, які ми хапаємо обома руками і вивішуємо на дошку як нагадування... але це не єдине, що тобі потрібно збагнути.

Ти також повинна розпізнавати — і послідовно викорінювати — кожну брехню, яку повторюєш собі впродовж усього життя.

Чому? Бо неможливо потрапити до нового місця, стати новою, не усвідомивши спершу, де ти є зараз. Самосвідомість, що з’являється зі справжнього заглиблення в те, якою ти себе вважаєш, важко переоцінити.

Новини за темою

Ти коли-небудь вважала себе не задосить гарною? Не задосить худорлявою? Невартою кохання? Поганою мамою? Тобі коли-небудь спадало на думку, що ти заслужила погане ставлення до себе? Що ти ніколи не станеш рівною комусь?

Усе це брехня. Уся ця брехня, нав’язана суспільством, пресою, родиною або, якщо відверто, — і тут на поверхню випливає моя належність до п’ятидесятників — самим дияволом. Ця брехня небезпечна. Вона згубно впливає на наше відчуття гідності та здатність відчувати. Але найстрашніше в ній те, що ми взагалі зрідка її помічаємо.

Ми нечасто чуємо брехню, яку створюємо про себе, бо вона так гучно і так довго відлунює в вухах, що перетворюється на білий шум. Ці болісні висловлювання атакують нас щодня, хоча ми навіть цього не усвідомлюємо. Ми миримося з брехнею про себе й розпізнати її — це ключ до зростання в кращу версію самої себе.

Якщо ми можемо визначити корінь своїх труднощів, водночас зрозумівши, що й справді можемо їх здолати, тоді ми здатні повністю змінити свою траєкторію.

Саме тому я роблю те, що роблю. Саме тому я веду блог, у якому розповідаю про те, як створити шедевр, виховувати дітей із добротою або як зміцнити шлюб. Саме тому я дослідила тридцять різних способів чистки пральної машинки з фронтальним завантаженням, доки навчила свою родину це робити.

Саме тому я знаю ідеальне співвідношення бальзамічного оцту й цитрусів, аби тушковане м’ясо вийшло дивовижно смачним. Звісно, за допомогою блогу я висвітлюю безліч тем, але зрештою вони всі конденсуються в єдине ціле: це частини мого життя і я хочу виконувати їх добре.

Записи чудово ілюструють, як я зростаю та вчуся, і мені хотілося б, щоб вони розвивалися та надихали й інших жінок також. Припускаю, що якби я зайнялася домашнім навчанням або плетінням, фотографією чи макраме, то випробувала б усе, аби стати кращою і заохотити до цього друзів.

Але я цього не роблю. Мені цікаво вивчати стиль життя, тож я зосереджуюся на створенні матеріалів, які зацікавили б ЗМІ у цій сфері.

Однак ще на зорі цієї кар’єри я збагнула, що багато жінок вважають зображення в таких журналах взірцем того, якими вони мають прагнути бути. Чимало з цих образів є недосяжними — ще одна брехня, яку нам нав’язують, — тож я від початку вирішила бути чесною.

Я обираю бути справжньою та щирою і на кожну неймовірно стилізовану світлину спечених кексів знайдеться моя світлина, на якому я з паралізованим обличчям. Якщо я йшла на якийсь вишуканий захід, як-от церемонія нагородження "Оскар", то врівноважувала це дописами про боротьбу із зайвою вагою та світлинами, на яких я на 18 кг важча.

Я розповідала про труднощі свого шлюбу, післяпологову депресію, ревнощі, страх, гнів, усвідомлення себе огидною, нічого не вартою і некоханою. Я намагалася бути цілковито справжньою в тому, хто я є і звідки родом.

Серйозно, одним із найвідоміших моїх учинків були опубліковані в інтернеті світлини розтяжок на обвислому животі. І це поки...

А ще я отримую листи. Жінки з усього світу досі надсилають і-мейли та запитують, як мені вдається давати всьому раду, бо у них виникають такі самі труднощі.

Крізь ті і-мейли я навіть відчуваю біль жінок. Я бачу сором у словах, що вони добирають для опису складнощів, з якими зіткнулися. І мені це зовсім не байдуже.

Тому я їм відповідаю. Кожній самотній жінці я кажу, що вона красива та сильна. Я називаю їх войовницями, сміливицями, борчинями. Кажу не здаватися. Саме це видається доречним сказати цілковитій незнайомці. Проте це не все, що мені хочеться висловити.

Ображеній сестрі або найкращій подрузі я сказала би дещо інше. Та й не ці слова мені хотілося б сказати молодшій собі. Близьких я завжди готова підтримати й підбадьорити... але категорично відмовляюся спостерігати за тим, як ти тонеш в проблемах.

Правда в тому, що ти й справді сильна, відважна й справжня борчиня... Та якщо я кажу тобі про це, то лише тому, що хочу аби ти розгледіла ці риси у собі. Я хочу, аби ти схопила себе за плечі й трясла, аж доки зуби не почнуть скреготіти.

Я хочу, аби ти вдивлялася в своє обличчя, аж доки не знайдеш мужності поглянути мені в очі й знайти в них відповідь для себе.

Я хочу щосили волати, аж доки ти не засвоїш однієї великої правди: ти контролюєш своє життя. Життя дається лише одне й воно минає. Припини картати себе і більше не дозволяй цього іншим. Припини погоджуватися на менше, ніж заслуговуєш.

Припини купувати речі, які тобі не по кишені, лише задля того, аби вразити людей, які насправді тобі не подобаються. Припини придушувати почуття замість того, щоб працювати над ними. Припини купувати любов своїх дітей їжею, іграшками або дружбою, бо це легше, ніж виховувати.

Припини мучити своє тіло та розум. Припини! Просто зійди із цього нескінченного шляху. Життя повинне бути мандрівкою з одного унікального місця до іншого, а не замкненим колом, коли ти знову й знову повертаєшся на те ж місце.

Твоє життя не має бути схожим на моє. Господи, твоє життя взагалі не має бути схожим на будь-чиє, але принаймні воно повинно бути твоїм власним витвором.

Це буде складно? Безперечно! Але обравши легший шлях, ти опинишся на дивані з двадцятьма кілограмами зайвої ваги, а життя тим часом просто минатиме.

Чи зміниться все відразу? Нізащо! Цей процес триватиме впродовж усього життя. Ти випробовуватимеш різні інструменти й техніки. Якісь із них видадуться тобі нормальними, можливо, у котромусь ти знайдеш відповідь, а далі тридцять сім інших виявляться непотребом. А потім ти прокинешся завтра й все повториться знову. І знову. І знову. І ти падатимеш.

Падінь буде достобіса. Ти з’їдатимеш половину святкового торту, коли ніхто не бачитиме, кричатимеш на чоловіка або всенький місяць напиватимешся вином.

Повертатимешся до старого, бо це життя й саме так усе й відбувається. Та щойно збагнувши, що насправді саме ти все контролюєш, ти підведешся й спробуєш знову. Так триватиме доти, доки відчуття контролю не стане для тебе природнішим, аніж бути підконтрольною комусь. Це стане певним стилем життя, а ти станеш тією, ким маєш бути.

Саме зараз і саме тут варто запитати, яку роль у цьому відіграє віра. Як християнка я зростала на вченні, що Бог усе контролює, що в Господа є план мого життя, і я до глибини душі вірю в те, що це правда.

Я вірю, що Господь безумовно любить усіх нас, але не думаю, що це означає, що ми можемо марнувати вміння й таланти, якими він нас обдарував, просто тому, що ми ще не задосить гарні чи вправні.

Гусінь чудова, але якби вона цим вдовольнилася, якби вирішила, що гарна — це не задосить гарна, — ми не побачили б, яким чудовим створінням вона стане.

Новини за темою

Ти більше, ніж те, чого вже досягла.

Ось що я хочу сказати жінкам, які пишуть мені, аби попросити поради. Чути подібне може бути важко, але це знання супроводжує солодка правда: ти більше, ніж те, чого вже досягла й маєш беззаперечний контроль над тим, що робитимеш із цим знанням.

Саме це й наштовхнуло мене на думку. А чому б не написати цілу книжку про всі свої труднощі, а потім пояснити, які кроки допомогли мені пережити ті важкі часи? А чому б не розповісти про всі свої невдачі й миті зніяковіння?

А раптом ти дізналася б, що найбільше я соромлюся свого гніву, такого всеохопного, що можу волати на своїх дітей? Не кликати їх, не гукати, не сильно сварити, а саме волати так голосно, що потім аж верне від самої думки про це.

А раптом ти дізнаєшся, що зараз у мене в зубах щонайменше три дірки, бо я боюся дантиста? А що як я розповім про свій целюліт або химерну третю цицьку, яка з’являється між рукою і нормальною цицькою, коли я натягую приталений топ? А якби я згадала про товстий зад?

Чи про волосину, що росте з родимки на обличчі? Чи про свої комплекси? А якби я почала книгу з того, що вже в зовсім дорослому віці надзюрила в штанці, і це було далеко не вперше й, мабуть, не востаннє? А якби сказала, що навіть попри свої зізнання — кумедні, бентежні, болісні чи соромітні — я живу в злагоді з собою?

Що люблю ту, ким я є навіть коли роблю те, чим зовсім не пишаюся? І це стало можливим, бо ж я знаю, що маю беззаперечний контроль, аби все змінити. Саме від мене залежить якою людиною бути. Завдяки милості Господа я прокинуся завтра і отримаю ще один шанс зробити життя кращим.

З Господньої милості мені на долю випало тридцять п’ять років таких наполегливих спроб у певних галузях мого життя (як-от створення сирних запіканок), що стала справжньою майстринею. А в інших сферах (як-от контроль над дратівливістю), я постійно працюю над різними аспектами, аби здолати одну проблему.

Ця мандрівка триватиме впродовж усього життя, але я знаходжу спокій у знанні, що кожного дня я вчусь та зростаю, й завдяки цьому можу жити в злагоді з собою.

З чим я борюся? З брехнею про себе, в яку так довго вірила?

Перелік безкінечний. Насправді він довжелезний, тож я вирішила присвятити по розділу для кожної брехні. Кожнісінький розділ цієї книжки починається з брехні, в яку я вірила, і продовжується розповіддю про те, як саме ця брехня тягнула мене назад, а в деяких випадках змушувала завдавати болю іншим.

Але визнавши цю брехню, я позбулася її влади над собою. Я розповім, у який спосіб змінила своє життя, аби здолати труднощі. З деякими мені вдалося впоратися, а деякі більше схожі на безкінечне кружляння у танці з комплексами.

Які я маю комплекси? Що ж, у довільному порядку напишу про найбільші та найгірші. Сподіваюся, вони підбадьорять тебе. Сподіваюся, для тебе це стане корисним.

Та найбільше я сподіваюся, що ти знайдеш спокій у знанні, що можеш стати ким завгодно і чим завгодно, моя люба. І в найважчі часи ти пам’ятатимеш про єдину вимогу — постійно рухатися вперед, байдуже — на крок чи на кілометр.

З любов'ю, Рейч

BookChef

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>