Вирвати Україну з бідноти – це не інтерес США або ЄС, це має бути наш національний інтерес

Вирвати Україну з бідноти – це не інтерес США або ЄС, це має бути наш національний інтерес
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Терплячі та погано освічені, ми знову чекаємо на економічне диво (тепер уже від президента Володимира Зеленського), нічого не змінюючи в соціально-економічній політиці.

Наступаємо на ті самі граблі. Це помилкова і вкрай небезпечна стратегія, хоча потенціал Україна має дуже високий. А інші співгромадяни вже не чекають. Як зазначила народний депутат Юлія Тимошенко, щохвилини з нашої країни виїжджає двоє людей!

До того ж наш національний дохід іде на офшорні рахунки, і Україна увійшла до десятки країн світу з найвищими темпами втечі капіталу за кордон. Невже нас за всі попередні роки так нічого не навчили міністр охорони здоров'я Супрун, а також грузинські, польські та литовські "реформатори"?

І як результат роботи нашого Кабміну, в бюджеті-2019 маємо просто ганебний для європейської держави розмір прожиткового мінімуму: з 1 липня – 1936 грн (73 дол.), з 1 грудня повинні підняти до 2027 грн. Ну просто якийсь ресурсне прокляття над нами висить!

Новини за темою

Як можна людям жити на такі копійки, якщо ще не так давно ми посідали 1-ше місце у світі за розвіданими запасами марганцевої руди (2,3 млрд тонн, або близько 11% світових запасів), 1-ше місце у світі за запасами титанових руд, 1-ше місце в Європі (6-те у світі) за запасами уранових руд, 2-ге місце у світі за запасами залізної руди (30 млрд тонн), 2-ге місце у світі за запасами ртутної руди; 7-ие місце у світі за запасами вугілля (33,9 млрд тонн).

А як оціните такий один жахливий факт, що станом на кінець 1991 року Україна мала шість нафтопереробних заводів (НПЗ) з потужністю оброблення 52 млн тонн нафти. Однак на початок 2019 року у нас залишився лише один НПЗ з можливістю перероблення не більш ніж 1,5 млн тонн. 

І така катастрофічна ситуація також у газовидобутку, а говорячи начистоту - практично в будь-якій галузі. З експортоорієнтованої країни ми за роки незалежності перетворилася на імпортозалежну: наприклад, 70% бензину і 60% солярки у нас із Білорусі (вважай Росії), а це вже питання державної безпеки.

Але й це ще не все. Ми у своєму розвитку дійшли того, що нині 10 сімей, які є власниками найбільших фінансово-промислових груп (ФПГ), контролюють в Україні близько 80% економічної могутності країни.

Відповідно, олігархи не дають представникам малого та середнього бізнесу реалізовувати свої можливості (саме небезпеку цього я би не применшував). Особисто я зі своїми колегами могли би сформулювати сучасну національну ідею, яка змогла би об'єднати владу, суспільство і бізнес.

І щоб в її основі було прагнення всіх - якщо не ліквідувати в нашій європейській країні цей ганебний величезний розрив між бідними і багатими, то хоча би максимально зменшити. Але кому сьогодні це потрібно в популістському угарі, напади якого нагнітають політики, вигодувані місцевими олігархами?

І головне, що процес обдурювання й одебілювання людей ще не завершено. Це і є головна прикмета політичного сезону нинішнього року у нас в Україні. Ну не буде ж хтось заперечувати, що у нас, українців, всі думки, почуття і навіть полум'яна любов до кандидата в нардепи проходять через шлунок.

От і судіть самі: якщо з початку 2019 року ціна на гречку зросла на 8,3% (від 17,14 грн/кг до 18,74 грн/кг), значить, достроковим виборам до Ради бути! І це при тому, як зазначають у Раді з питань експорту продовольства (UFEB), що "гречка зараз поступається за рентабельністю таким культурам, як пшениця, кукурудза і соняшник". 

Однак у наших виборців вона завжди в пошані, особливо в період передвиборчих кампаній. А якщо серйозно, то знову люди обиратимуть не розумних, а багатих і креативних.

Тим паче що ці спритні актори і співаки увійшли в азарт. Наприклад, Михайло Поплавський під головним завжди зможе протягнути своє. Найімовірніше, саме ця здатність "співочого ректора" Михайла Поплавського так сильно зачепила партійних функціонерів від Аграрної партії, що вони довірили йому перше місце в списку партії для участі в дострокових виборах до Верховної Ради.

Що ж, мають рацію ті, хто стверджує, що завжди приваблює те, чого позбавлений. Таке відчуття, що до приходу Поплавського в аграріїв панували безвір'я і втома, люди шукали віри, чекали точки опори, жадали ідеалу. І ось він прийшов! Ну, тепер, аграрії, тримайтеся вашого почину, і ви не проґавите лінію! Невже аграрії вважають, що парламентська фракція вже в кишені ректора?

І днями ми отримали новий привід для сміху крізь сльози: Святослав Вакарчук готовий стати прем'єр-міністром. Саме про це глава штабу партії "Голос" Юлія Клименко, аніскільки не бентежачись, всерйоз заявила, що співак Святослав Вакарчук готовий обійняти посаду керівника Кабміну в разі необхідності.

Хлопці, ви взагалі розумієте, в якому важкому в усіх аспектах становищі перебуває економіка України?!

Годі вже стібатися над бідним і нікчемним народом! Годі жартувати! Чи ви знаєте, де брати довгі інвестиційні гроші для порятунку економіки країни? Тоді прогорніть завісу таємниці. І чи маєте ви Національну програму модернізації основних фондів підприємств (нині спрацювання становить 80% і більше)?

Новини за темою

Так, тепер обсяги зовнішньоторговельного обігу з країнами Євросоюзу досягли 37% (за останні два роки збільшилися вдвічі). А ось чи зумієте ви їх довести до 50%? Адже якщо президент Володимир Зеленський має намір розвивати країну з урахуванням насамперед національних інтересів, а не РФ чи ще когось, то вибір у нього простий:

- або орієнтуватися на інтеграцію з країнами ЄС, а це надія видертися з боргової ями і вийти на стійке зростання економіки;

- або знову кинутися в обійми російського капіталу, а це, як і раніше, - лише консервація відсталості.

Безумовно, які плани має російський капітал в Україні, ми не знаємо. А цілі країн Євросоюзу є абсолютно зрозумілими: їх відображено в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, в рамках цього договору для залучення великих іноземних інвестицій ми вже у 2018 році ухвалили закон "Про валюту і валютне регулювання", а цього року має запрацювати закон України "Про ринки капіталу".

До речі, зараз у Верховній Раді лежать для проведення голосування 35 економічних законопроектів. Коли вони набудуть чинності? Зволікати не можна, позаяк вже у вересні Україні за боргами треба буде заплатити понад 2 млрд дол., або в еквіваленті 54 млрд грн.

Де брати гроші? Знову циганити дорогі кредити, щоб розрахуватися зі старими? Але тоді девальвація взагалі обвалить пенсії і прожитковий мінімум до 50-60 дол. Нарешті, які фінансово-економічні параметри будуть у проекті держбюджету-2020, який потрібно зверстати до 15 вересня 2019 року?

Нарешті, чи готові США і ЄС залізно стати на бік України? Якщо так, то тоді почнуть заходити до країни транснаціональні корпорації з великими прямими інвестиціями, досконалими технологіями та сучасним обладнанням. Ну, а якщо ще й ми докладемо зусиль і мізків, то от-от і почнемо поступово вириватися з бідноти.

Олександр Гончаров   

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>