Вихід України з СНД - хороша послуга Росії і удар по своїй економіці

Вихід України з СНД - хороша послуга Росії і удар по своїй економіці

Олексій Кущ

економіст

На вищому державному рівні заявлена чергова благородна мета, спрямована на заперечення. Цього разу Україна планує вийти зі складу СНД і припинити будь-які форми співробітництва у союзних органах координації, для чого будуть відкликані на батьківщину українські представники в них. Правда, наших "повпредів" вже як кілька років ніхто не спостерігає в Мінську, на Кірова 17, де розміщена штаб-квартира Співдружності. Тобто по суті відкликали якийсь мстивий дух, який у відсутність матеріалізованих представників носився по коридорах штаб-квартири і лякав ночами вразливих мінських прибиральниць.

Новини за темою

З одного боку, важко знайти переконаного прихильника СНД, який, використовуючи методи системного аналізу, зможе довести його доцільність. Це вже давно зрозуміли і в Москві, де зробили ставку на інші інтеграційні проекти, які рухаються в режимі різних швидкостей. Це, насамперед, Євразійський економічний союз (ЄАЕС) і його надбудова у вигляді Митного союзу. На даний момент в ці структури входять РФ, Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Вірменія. Саме це співтовариство країн і слід оцінювати як найбільш токсичне ядра по відновленню пострадянської ерзац-імперії. У Росії вже давно віддають перевагу саме рівношвидкісним режимам інтеграції, прекрасно розуміючи, що причесати всіх під одну гребінку не вдасться і необхідно реалізовувати стратегію можливого, а не бажаного. У такому форматі СНД – це своєрідний тамбур, де країни, що колись були радянськими республіками, проходять попередню інтеграційну обробку. На даний момент у цьому своєрідному "лімбі" перебувають РФ, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Вірменія, Молдова, Азербайджан, Таджикистан, Узбекистан і Україна, хоча наш статус після указу президента не цілком ясний, щось на зразок припиненого членства.

Вже з цього короткого опису стає зрозуміло, що СНД та РФ – не одне і те ж. Скажемо більше, ЄАЕС СНД і також не збігаються з контурами. Якщо перейти до суто егоїстичних інтересів, то нас в цьому утворенні цікавлять ринки Білорусі, Узбекистану та Казахстану. Що стосується ринку РФ, то враховуючи фактор війни, дана тема носить дуже контроверсійний характер, емоції тут застять тверезий економічний аналіз, що позначається, насамперед, на нашій економіці. Відбивається негативно.

З іншого боку, якщо СНД – це "тамбур", "лімб" і головна його мета утримувати в гравітаційному полі пострадянського простору ті країни, які не згодні на інтеграцію в бік ЄАЕС, навіщо нам перебувати в цьому сумнівному конгломераті. Відповідь очевидна – нема чого. Але проблема якраз і полягає в тому, що будь-яке рішення повинно бути своєчасним. Якщо воно прийнято раніше терміну – воно викличе лише істотні незручності, а якщо після – не зможе уберегти від негативних наслідків. Вміння приймати своєчасні рішення – це те, що відрізняє політика від політикана. Перший вибирає момент, коли це потрібно економіці, а другий – коли від цього залежить його політичне майбутнє. Уявімо собі лікаря, який відрізав ногу, на якій ще не розвинулася гангрена. Крім прокльонів пацієнта і осуду колег по цеху він нічого не заслуговує.       

Новини за темою

Як сказав колись класик марксизму Карл Маркс: "Політика – квінтесенція економіки". З тих пір пройшло вже багато років, сама теорія почила в бозі, а деякі її складові частини, включаючи теорію вартості і десяток інший крилатих фраз, ще використовуються в економічній теорії. Але, як відомо, будь-яке порівняння "кульгає". І у нас з успіхом доводять зворотне: "економіка – квінтесенція політики". Виходить якийсь моторошний сурогат біхевіористичної, тобто поведінкової теорії, от тільки якщо в розвинутих країнах головне діюче обличчя даної моделі економічних відносин – це споживач, то у нас – політики. Економіка, таким чином, стає заручницею поведінкових моделей 0,1% населення країни, точніше сказати їх божевільних політтехнологічних конструкцій. Це як "економічний глід", яким споюють решта 99,9%. Майже як у відомій сценці з Гаррі Поттера, коли головний герой поїв отрутою Дамблдора: той пручався, а йому вливали "запашну вологу". І все заради досягнення кінцевої мети з пошуку загадкових "горокраксів". По суті, вся країна вже чотири роки шукає ці кляті горокракси в надії перемогти міфологізованого Волан-де-Морта. Нічого не знайшли, а збірний образ "Дамблдора" шкода.

Економіка в Україні поставлена в залежність не першої свіжості політики, як якщо б хвіст вертів собакою. Все переплутано як в болгарській мові, де "ні" означає "так". Найбільше розчулює, коли наші чиновники кажуть, що ми не повністю "вийдемо" з СНД, а лише частково, залишаючись в тих "місцях", які збігаються з нашими національними інтересами.

Виходить якась стратегія ослика Іа, і його кульки, що "входить і виходить… чудово входить". Насправді, коли наші політики говорять про національні інтереси, "значить будуть грабувати". Ні в одному законі України немає визначення, що таке "національний інтерес". Наприклад, купувати у РФ добрива – інтерес чи ні? З одного боку підтримуємо країну-агресора, а з іншого наші аграрії отримують дешеві добрива і можуть виграти конкурентну боротьбу на зовнішніх ринках, частково стримуючи зростання собівартості. Продавати промислову продукцію в Росію і забезпечувати заводи сходу і півдня замовленнями – це як? Адже в ЄС наше обладнання не чекають, їм мед і кругляк подавай. Як показує практика, національний інтерес наші чиновники сприймають досить суб'єктивно, як правило через призму особистого інтересу і "вікна персонального автомобіля".

Починаючи з 2014 року і закінчуючи 2017-им, річний експорт українських товарів та послуг до країн СНД скоротився з 20,6 млрд дол. до 11,4 млрд дол., тобто майже в два рази. Що стосується експорту в РФ, то дані показники склали 13,9 млрд дол. і 7,1 млрд дол. відповідно. Теми падіння експорту на ринки СНД і зокрема на російський, приблизно збігаються. В цей же час імпорт з країн співдружності в Україну скоротився з 22,5 млрд дол. до 14,3 млрд дол. або у півтора рази, а аналогічні показники по російському імпорту склали 14,4 млрд дол. і 8,3 млрд дол. у 2014-му і 2017-му роках. Не важко помітити, що темпи падіння імпорту з СНД помітно поступаються темпам зниження нашого експорту. Тобто ми втрачаємо ринки країн СНД, але при цьому недостатньо захищаємо свій. 

Паралельно спостерігається експортний парадокс, який виявляється при аналізі відносних показників. Якщо в 2014-му частка експорту в СНД та РФ (у тому числі) у порівнянні із загальними показниками товарообігу становила 31% і 21% відповідно, то в 2017-му ці показники знизилися до 21% і 13%, при цьому частки імпорту "звідти" скоротилися із 32%/20% (СНД/РФ) до 23%/13% (СНД/РФ). В чому парадокс? А в тому, що в абсолютних цифрах імпорт з СНД скорочувався повільніше, ніж наш експорт туди, а у відносних показниках (частках), дані з експорту/імпорту з цим ринком практично збіглися. Це пояснюється тим, що за останні кілька років, після катастрофічного скорочення торговельного обороту у 2014-2016 році за всіма напрямками зовнішньої торгівлі України, імпорт почав відновлюватися швидше, ніж експорт. Ця випереджальна динаміка призвела до того, що у нас знову з'явився негативний торговий баланс. Ось чому будь-експортний напрямок для нас на вагу золота. Стосовно до ринків СНД – їх частка у нашому експорті, як і раніше, велика і кожен п'ятий долар заробляється українськими підприємствами саме там.

Якщо взяти першу десятку країн у загальному товарообороті України (за підсумками 4 кварталу минулого року), то дві з десяти країн – це учасники СНД: РФ і Білорусь, РФ займає перше місце з показником в 3,3 млрд дол., а Білорусь – шосте (1,1 млрд дол.). З 14,1 млрд дол. квартального товарообігу, ці дві країни дали 4,4 млрд дол., або 31%. При цьому необхідно враховувати, що з показників торгівлі з РФ випали дані із закупівель природного газу, які відображаються в балансі торгівлі з ЄС, хоча насправді це такий же європейський газ, як морська свинка – морське тварина.

На даний момент ринки країн СНД, якщо брати тільки РФ, Казахстан, Узбекистан і Білорусь – це сумарний ВВП у розмірі 1,8 трлн дол. і населення в 204 млн осіб. Валовий продукт на душу населення становить у середньому по даній групі країн 8,8 тис. дол. в рік, що більш ніж в два рази вище, ніж у нас. Втрачати такий ринок, як кажуть французи, "це гірше за злочин, це помилка". Наприклад, з українського експорту товарів у 2017-му в розмірі 5,6 млрд дол. (в зазначену вище групи країн), 1,34 млрд. дол., або 24% становили промислові товари з високим рівнем доданої вартості (котли, реактори, турбіни, електротехніка, оптика, локомотиви, судна, літальні апарати). Ні з одним іншим ринком у нас таких пропорцій поки немає і питома вага промислових товарів складає 5-8%.

Новини за темою

Встановити двосторонні відносини з країнами-учасницями Співдружності, які замінять формат СНД, найближчим часом не вдасться. У РФ вже й так косо дивляться на невигідний для Москви формат Співдружності, адже в гонитві за міфічною мрією відновлення СРСР в свій час в рамках СНД було роздано стільки булочок, що ця модель за економічними параметрами стала для Білокам'яної валізою без ручки. Досить згадати "скрегіт зубовний" РФ з приводу зони вільної торгівлі СНД. З іншого боку, росіяни також грішать політизацією економіки і внаслідок цього не можуть собі дозволити рубонути з плеча за форматом СНД. У цьому зв'язку, будь-які виходи зі складу співдружності для Росії як подарунок "в носку" до дня святого Миколая: таким чином лише полегшується невигідний для них формат міжнародної взаємодії. Нічого адекватного підписати з Казахстаном і Білорусією Москва вже нам не дасть, адже ці країни пов'язані по руках і ногах регламентом ТЗ і ЄАЕС. Єдина ниточка, що з'єднує ці ринки з Україною – це регламенти СНД. Серед них: угода про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності; угода про спільний аграрний ринок; угода про міждержавні перевезення; конвенція про захист прав інвесторів та інші.

Втрата декількох мільярдів доларів експортної виручки – це не тільки скорочення робочих місць і зниження темпів зростання ВВП, але і додаткове навантаження на курс національної валюти, девальвація та інфляція. Тобто заплатять цей універсальний податок на бідних 90% населення або всі ті, хто не встигнуть до того часу мігрувати. Ну а політичні еліти відкрили сезон купівлі голосів "свого" електорату. Раніше принаджували на гречку, а зараз – на божевільні ідеї. В даному випадку всі ринки СНД "махнули не дивлячись" на 0,5% голосів виборців…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...