Вибори 2019 року визначать, яким шляхом піде Україна

Вибори 2019 року визначать, яким шляхом піде Україна
Фото з відкритих джерел

Тарас Кузьо

Науковий співробітник Центру трансатлантичних відносин при Університеті Джонса Хопкінса

Оригінал на сторінці Atlantic Council

Президентські і парламентські вибори в Україні, які пройдуть в 2019 році, будуть одними з найважливіших за весь час незалежності. Якщо ця кампанія закінчиться тим же, що і попередня, коли перемогу здобули п'ять прихильних до реформам партій, українська євроінтеграція і відхід подалі від "руського світу" буде тривати до наступного виборчого циклу в 2024 році. Але, дискутуючи про вибори в Україні 2019 року, варто пам'ятати про три фактори.

Перший - кандидати ведуть передвиборчі кампанії і риторику так, ніби Україна - країна з президентською системою. Ця міфологія підтримується тим, що після завершення роботи президенти приписують собі успіхи, які були досягнуті урядами і парламентом. Україна насправді має гібридну президентсько-парламентську систему, яка робить управління досить заплутаним. Після Помаранчевої революції Україна пережила п'ять років нестабільності і одні дострокові вибори, що заблокувало проведення будь-яких реформ і боротьбу з корупцією. Розчарування "помаранчевими" лідерами дозволило проросійським силам повернутися до влади у 2010. Існує реальна загроза, що цей сценарій повториться.

Другий фактор - виборці звинувачують президента Петра Порошенка у проблемах, за які відповідає уряд і парламент.

І третій - в Україні немає справжніх політичних партій. І це та проблема, яка поширена на всьому пострадянському просторі. Ще багато роботи треба зробити, щоб керовані інтересами українські політичні сили запропонували платформи, які представляють справжні потреби виборців. Українські політичні партії представляють себе в Брюсселі таким чином, який має мало спільного з їх ідеологічними позиціями.

Авторитарна і олігархічна "Партія регіонів" намагалася приєднатися до "Альянсу лібералів і демократів Європи" в Європейському парламенті. "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка входить в цю європейську групу. Але сам він хвалив авторитарних лідерів, таких як чилійський диктатор Аугусто Піночет. "Батьківщина" - член правоцентристської "Європейської народної партії", незважаючи на те, що її політика має лівий і популістський характер. Наприклад, риторика партії проти МВФ співзвучна з риторикою проросійського "Опозиційного блоку". "Vox Україна" описала економічну програму Юлії Тимошенко як "суміш з плагіату, напівплагіату, неіснуючих джерел і помилок". 

Після Євромайдану в українському парламенті політичною силою з найбільш активною реформістською риторикою був "Народний фронт" Арсенія Яценюка. У неї немає свого кандидата на президентських виборах, тому вона підтримає Порошенка. Але відсутність "Народного фронту" у політичному житті країни в наступного електоральному циклі зробить процес прийняття реформ більш складним. У 2014 році "Блок Петра Порошенка" отримав найбільшу кількість місць. Але його популярність зараз нижче 10%, згідно з останніми опитуваннями. Цей показник може зрости, якщо нинішній президент залишиться на своєму посту.

Але навряд чи БПП зможе отримати стільки ж місць у Верховній Раді. "Батьківщина" може збільшити свою присутність в парламенті. Але вона навряд чи буде здатна сформувати парламентську більшість. Пік її популярності стався в 2006-2007 роках, коли партія набрала 20-30% голосів. Якщо будь-яка інша політична сила отримає більшу підтримку виборців, ніж "Батьківщина", вона зможе наполягати на своєму праві призначити прем'єр-міністра в будь коаліційному уряді.

Існує реальна ймовірність того, що Україна повторить хаотичне минуле після Помаранчевої революції. Нездатність Тимошенко впливати на парламент і сформувати власний уряд може знову призвести до нестабільності, як у часи президентства Віктора Ющенка. До того ж протиріччя між заявами Тимошенко про її підтримку євроінтеграції і небажанням проводити реформи поверне Україну до дискредитованої багатовекторної зовнішньої політики Леоніда Кучми.

Андрій Садовий здається єдиним новим кандидатом в президенти, але перед ним постав ряд проблем. Якщо він переможе, йому потрібно буде сформувати парламентську коаліцію з відчайдушних політичних ворогів. І "Самопоміч" у коаліції буде, швидше за все, міноритарним партнером. У 2014 році партія показала непогані результати, отримавши 11% голосів. Але тепер її популярність близько 5% після того, як слабке лідерство підірвало репутацію політичної сили.

Гриценку, якщо він зможе перемогти, буде найбільш важко сформувати коаліцію і уряд, оскільки його партія ніколи не входила в парламент. Він намагається повернути Україну до президентської системи. Але насправді він ніколи не зможе зібрати необхідну підтримку для зміни Конституції. Крім того, президентська система віддалить Україну від Європи, де всі посткомуністичні країни стали парламентськими.

Рок-зірка Святослав Вакарчук не оголосив про намір балотуватися. Але якщо він це зробить і переможе, у нього будуть ті ж проблеми, що і у Гриценка. Крім того, Вакарчук зіткнеться з завищеними очікуваннями, які він навряд чи зможе задовольнити. Вибори 2019 року визначать, яким шляхом піде Україна. Або вона скотиться до нестабільності, як після Помаранчевої революції, або вибере стабільність і прогрес, як після Революції гідності.

Тарас Кузьо

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>