"Все для фронту, все для перемоги": Чи справді війна обвалює економіку?

"Все для фронту, все для перемоги": Чи справді війна обвалює економіку?
Апостроф

Олексій Кущ

економіст

День Перемоги, 9 травня, як ніяка інша дата у календарі дає підстави для чесного та неупередженого аналізу нашої нинішньої дійсності. Що більше, чисто арифметично на цей момент ми маємо ті ж чотири роки війни на південному сході України, хоча, звісно, масштаби нинішніх подій та Другої світової є абсолютно несумірними при їх глобальному порівнянні, але водночас абсолютно ідентичними в окремо взятому горі родини, яка втратила своїх рідних або свій будинок.

У цій статті буде багато графіків, адже без ілюстративного матеріалу важко зірвати завісу з численних штампів і стереотипів, які насаджуються нині в нашому суспільстві. Буде і розвінчання усталених міфів і міфологем.

До речі, про міфологеми. Відомий слоган: "Пам'ятаємо, перемагаємо" - це класична обмовка за Фрейдом, допущена нинішньою владою, адже саме вона і запускає цю речівку в маси. "Перемагаємо" тут представлено як вічний процес, тоді як "перемога" - це кінцева мета. Таким чином, на підсвідомості простим українцям вбуравлюється нехитра сентенція: "Так буде дуже довго, можна сказати, весь той час, поки ми у владі, але це добре, позаяк процес є правильним". Що стосується перемоги, то вона настане за видимим тимчасовим горизонтом, а поки що будь-які спроби провести системні реформи наштовхуються на відому тезу про те, що в умовах війни це робити досить складно, а міняти коней на переправі – й поготів. Ось тільки "сідоки" ніяк не можуть помітити, що переправа давно позаду і "кінь" бреде похмурою, випаленою пустелею.

Новини за темою

Але ми розглянемо суто прикладні аспекти економічного зростання під час війни. Адже ключова теза влади полягає в такому: усі проблеми, які призвели до погіршення якості життя простих українців, пов'язані виключно з воєнним чинником. З ним же – і відсутність іноземних інвестицій. Дійшло до того, що один із радників президента, колишній волонтер, договорився до того, що заявив: мовляв, скажіть спасибі, що в країні не було введено продуктові картки. А могли би. Як все це виглядало б на тлі рекордних врожаїв зернових останніх кількох років, сказати важко. Дарвін в шоці! Не відстають і представники опозиції, які віщають про те, що для економічного зростання потрібен мир, і тільки вони можуть забезпечити. А без миру ніяким тягачем нашу економіку вже не зрушиш. 

Англійський економіст Марк Харрісон провів дуже цікаве дослідження про стан економіки під час Другої світової війни. Як виявилося, війна і падіння ВВП – це зовсім не синонімічні явища. Нерідко буває й навпаки – війна допомагає провести необхідні реформи і навіть витягнути національну економіку з безодні Великої депресії. У правильних країнах війна нерідко є каталізатором економічного зростання, переважно за рахунок оборонних замовлень. Звісно, якщо надалі, після завершення військових дій, країна не знайде нового ключа, що відкриває двері зростання на новій платформі, на економіку чекає чергова стагнація. Але в цьому й полягає мистецтво державного управління, коли вищий менеджмент підбирає різні моделі для забезпечення позитивної динаміки розвитку.

112.ua

Найбільше від війни в економічному плані отримали США: їхній ВВП з 1938 року збільшився з 800 млрд дол. до 1,474 трлн дол. Велика Британія "відскочила" гірше: ВВП збільшився з 284 млрд дол. до 331 млрд дол. Що стосується СРСР, то його валовий продукт зменшився з 359 млрд дол. до 343 млрд дол., або на 16 млрд, при цьому ми чудово пам'ятаємо про ті катастрофічні людські та матеріальні втрати, яких він зазнав під час війни. Цифри наведено у міжнародних доларах США і цінах 1990 року.

112.ua

Якщо проаналізувати динаміку ВВП, то США досить впевнено зростали: від 7 до 16% (у цінах 1990 року), спад в розмірі 1,67% намітився лише до кінця війни, коли оборонне замовлення почало поступово слабшати. СРСР пережив падіння до 24% в 1942 році і зростання на 18,7% у 1944-му. Характерно, що в рік перемоги, в 1945-му, ВВП всіх трьох країн зійшовся пучком у точці падіння: -5,25% (СРСР), -1,67% (США), -4,34% (Велика Британія).

112.ua

Якщо порівняти цю динаміку з Україною за чотири роки війни на Донбасі, отримуємо такий результат: наш доларовий ВВП скорочувався в середньому на 8,94% на рік, а ВВП СРСР, США і Великої Британії за період 1938-1945 змінився на +0,44%, +9,26%, + 2,34% відповідно.

112.ua

У 2013 році валютний еквівалент нашого валового продукту досяг рекордного значення в 183 млрд дол., а потім стрімко обвалився до 91 млрд дол. у 2015 році (з розрахунку на середньорічний курс гривні). У 2017-му цей показник зріс до 113 млрд дол., але подібне зростання не забезпечено збільшенням реальної економіки, а було буквально "надуто вітром": інфляція в межах 12-14% розширила номінальний показник валового продукту, а стабільний обмінний курс національної валюти забезпечив зростання еквівалента в доларах. Звісно, рано чи пізно ця "повітряна" модель нарощування ВВП пред'явить свій рахунок до оплати, ось тільки коли це станеться, поки неясно (у разі адміністративного утримування курсу гривні напередодні прийдешніх виборів – вже восени 2019-го, за іншого розкладу – у 2020-му).

Яка ж причина подібних жахливих втрат ВВП у 2014-2015 роках? У 2013-му частка регіонального продукту Криму становила 3% ВВП, Донецької області – 11%, Луганської – 4%. Нині потенціал Криму втрачено повністю, в Донецькій області – 60%, у Луганській – 70%. Кумулятивний ефект впливу втрачених територій на розмір ВВП міг скласти 12%, а в реальності досяг 36% (якщо рахувати за показником ВВП у доларовому еквіваленті), тобто рівно в тричі більше. Для більш коректної оцінки необхідно враховувати і вплив втрати ринків СНД – приблизно ті ж 12% доларового ВВП. Але одна третина втрат лежить виключно на неефективному державному управлінні, точніше на рентній моделі економіки, коли керівні еліти перемістили збір своєї ренти на плечі населення, тоді як у попередні роки "виїмка" річної ренти відбувалася за рахунок дешевого російського газу і зовнішніх кредитів.

Російський економіст Андрій Ілларіонов проаналізував структуру військових витрат Радянського Союзу, а також України. Вийшла цікава цифра. Заведено вважати, що під час Другої світової в Радянському Союзі діяв відомий принцип: "Все для фронту, все для перемоги".   

112.ua

Насправді частка військових витрат у ВВП СРСР збільшилася з 2,1% в 1932 році до 32,8% у 1942 році. До 1947 році цей показник скоротився до 11,7%. Воєнні витрати Союзу на оборону були сумісними (якщо порівнювати частку у ВВП) з американськими і поступалися англійським, не кажучи вже про німецькі (там ці витрати в деякі роки перевищували ВВП: наприклад, 138% у 1944 році). Таким чином, нинішні твердження деяких радикальних політиків про те, що для перемоги необхідно мало не всю поставити економіку на воєнні рейки, не відповідає дійсності: аномальне зростання витрат на війну, як показує досвід нацистської Німеччини, свідчить про близькість поразки, а не перемоги.

А які ж витрати України на оборону? Чи впливають вони на динаміку ВВП і чи є кореляція між оборонним замовленням та зростанням валового продукту? Тут ми, на жаль, перебуваємо у владі кліше, нав'язаних владою про горезвісних 5% ВВП на оборону. Насправді, 5% - це сумарні бюджетні витрати на оборону і безпеку, тобто на ВСІ силові структури країни разом узяті.

112.ua

Якщо проаналізувати витрати на оборону в цінах 2007 року (дані Андрія Ілларіонова), то ми побачимо, що вони збільшилися з 6,99 млрд грн у 2013 році до 11,1 млрд грн в 2014-му і 15,2 млрд грн в 2015-му. Потім скоротилися до 14,8 млрд в 2016-му і в 2017-му знову зросли до 16,5 млрд грн. Щодо показника ВВП витрати на оборону зросли з 1,02% (в 2013-му) до 2,7% (план на 2017 рік).

Водночас максимальне зростання витрат на оборону в 2014-2015 рр. практично ніяк не позначився на динаміці ВВП (він звалився на 6,6% без урахування окупованих територій в 2014-му і на 9,8% в 2015-му). Таке враження, що витрати на оборону здійснювалися в ті роки в якомусь іншому місці, яке ніяк не кореспондувалося з нашою економікою. Немає кореляції між оборонним замовленням та ВВП й зараз. 

Процитуємо Андрія Ілларіонова: "Відставання України від Росії у витратах на оборону (на душу населення – 6-7-кратне) набагато більше, ніж її відставання за рівнем економічного розвитку (3-4-кратне). Поряд з 2-3-кратно меншою питомою вагою витрат на оборону в усіх державних витратах…, а також зі зниженням в останні два роки реального розміру військових витрат (майже на 15%) і їх величини у відсотках до ВВП (з 2,63% в 2015 р. до 2,13% у 2017 р.) це відбиває відсутність бодай якогось серйозного ставлення з боку нинішньої української адміністрації до питань оборони країни. Всі останні роки державні витрати України на оборону істотно поступалися державним витратам на безпеку. Зокрема, у 2016 р. витрати України на оборону склали 2,49% ВВП, а витрати на безпеку – 3,01% ВВП". Згідно з цією статистикою, саме РФ має суттєво відставати від нас в якості життя населення, виходячи з рівня військових витрат, а не навпаки. Хоча, може, вся справа в "кореляції"?

Таким чином, якщо щось і впливає на повільні темпи економічного розвитку нашої країни – так це невміння проводити системні реформи, небажання приборкати корупцію і повна відсутність бачення стратегічних перспектив подальшого розвитку.

Новини за темою

При цьому колосальні ресурси витрачають на особисту "преторіанську гвардію", тоді як на армію – значно менше. У бюджетну систему, тобто в непродуктивну галузь економіки, і далі залучають істотну частину трудових ресурсів.

Що стосується армії, то якісно нових змін у рівні її фінансування поки немає, і витрати "на війну" ніяк не можуть негативно впливати на динаміку національного ВВП. Крім того, значна частина військових витрат іде "повз економіки" і не має того позитивного ефекту на динаміку економічного розвитку, якою могла б здійснювати при більш глибокому залученні національних товаровиробників і зниження розміру корупційного "збору".

У зв'язку з цим мантра про блокиратор розвитку економіки у вигляді війни і великих витрат на оборону є черговим блефом, який легко розкривається найпростішим системним аналізом того, що відбувається. І нова версія знаменитої пісні могла б звучати сьогодні приблизно так: "Дни и ночи у банковских "ячей" не смыкали чиновники очей. Дни и ночи "кассу общую" вели, как же это допустить мы все могли?!"".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів