banner banner banner banner

Вони ходили у шльопанцях і з автоматами: Як у Донецьк прийшла справжня війна

У черзі в обмінник стояли похмурі з автоматами в розтягнутих футболках, в шльопанцях і кедах. І тут під'їжджали розкішні джипи, з них виходили як на підбір: рослі, накачані, в ідеальній формі, на три голови вищі за цих у шльопанцях... Реально, вони були навіть одного зросту... Росіяни...

Вони ходили у шльопанцях і з автоматами: Як у Донецьк прийшла справжня війна
Фото з відкритих джерел

У черзі в обмінник стояли похмурі з автоматами в розтягнутих футболках, в шльопанцях і кедах. І тут під'їжджали розкішні джипи, з них виходили як на підбір: рослі, накачані, в ідеальній формі, на три голови вищі за цих у шльопанцях... Реально, вони були навіть одного зросту... Росіяни...

Оригінал на сторінці Лариси Лисняк у Facebook:

5 липня у мене День народження... Коли кожен рік в цей день мене вітали колеги, дзвонили мої друзі, обіймали мої рідні, я завжди говорила: "Так-так, я і Клара Цеткін всіх вас любимо"... Напевно, всі з мого найближчого оточення знають, що Клара теж народилася 5 липня... але в 1857 році. В цей день в різні роки хто тільки не народився, господи, а скільки великих померло...

Але все одно: "Краще назвемо їх просто: Клара і Роза. На честь Клари Цеткін і Рози Люксембург, товариші". Жоден мій день народження з 90-х, після виходу фільму "Собаче серце", не обходився без цієї булгаковської фрази.

І ось три роки її не згадують. Тому що 5 липня, саме в цей день 2014 року, в наш Донецьк прийшла справжня війна.

4 липня 2014-го ми приїхали ще з мирного, тихого Донецька в село Липове під Нижньою Кринкою (в якому потім у серпні потрапили на лінію фронту, весь цей жах я описувала у своїх постах). Липове недалеко від Харцизька, хоч і вважається Радянським районом Макіївки. 5-го відсвяткували з шашличками день народження з рідними і близькими мені людьми.

6-го (неділя) мені потрібно було повертатися у Донецьк, оскільки нааступного дня начебто на роботу. Маршрутка привезла мене на АС "Критий ринок". Я вийшла... і щось не те... кругом незрозуміло хто... військові – не військові... якісь обдерті, але з автоматами....

Новини за темою

Дійшла до Студмістечка, села в 2-ку (другий маршрут тролейбусу - ред.)... А ними весь тролейбус набитий. У мирних не те що шок... Ось тримаєшся за поручень, а з його плеча автомат з магазином звисає і дулом від струсу тролейбуса періодично тебе торкається....

- Хлопці, не можна так. Ви хоча б магазини повитягували. Все-таки серед мирних людей...
- Та шо ти, діду, знаєш... Ми тільки зі Слов'янська. Нам тільки три дні відпустки після окопів дали. А у вас тут, дивимося, благодать, фонтани працюють, галявини цвітуть... А був би ти на нашому місці...
- Мені хоч і за 80, але я офіцер Радянської Армії, і те, як ви себе ведете, не личить честі військових... А як ви поводитеся зі зброєю, це взагалі обурливо.
- А ми не військові, ми з ополчення... Їдеш - і їдь собі... Ми такого за ці місяці в Слов'янську побачили... А тепер не зрозуміємо, за кого воювали... ви тут серед фонтанів гуляєте...

Вони ходили не по двоє, не по троє... Вони ходили юрбами. Саме з їхнім приходом в Донецьк 5 липня, після так званого визволення Слов'янська і за ним Краматорська, Дружківки та ін., в Донецьк прийшла справжня війна. Яку ми тоді бачили лише зі слов'янської хроніки.

Тоді, коли в місті вже не працювали банки, раптом різко відкрилися обмінники... Їх теж не було з червня. Для донеччан з червня були ломбарди, що виникали на порожньому місці на кожному розі. Витягували будь-яку більш-менш вартісну дрібницю (срібну вилку, золоту коронку). А ось обмінки були в новинку, оскільки ті, хто мали валюту, першими виїхали з міста.

А тут прямо черги. Причому відразу можна було відрізнити, хто є хто. В черзі стояли похмурі з автоматами в розтягнутих футболках, в шльопанцях і кедах. І тут під'їжджали розкішні джипи, з них виходили як на підбір: рослі, накачані, в ідеальній формі, на три голови вищі за цих в шльопанцях... Реально, вони були навіть одного зросту... Росіяни... І не лише різниця у зовнішності (типу прибульці, а зрозуміло - спецназ), але і говір... Між тим "шльопанці" розступалися в черзі перед ними і особливо перед "дядьком Чорномором". Звідки знаю? Так поряд з салоном краси, в якому я 12 років обслуговувалася, відкрився такий обмінник. І я вся така з фарбою на голові, і дівчата у фартухах Loreal випали подивитися, що відбувається в сусідній "парадній".

"Шльопанці" не раділи "чорноморцям", шипіли, щось шепотіли в спину, але покірно розступалися. "Чорноморці" ж їх не помічали. Ось вийшла з двох джипів вісімка і тупо пішла у двері... Хоча на вулиці вже осіб двадцять "шльопанців" у черзі було...

Новини за темою

Скориставшись обуренням "шльопанців", ми уточнювали, що і як. Так що як? Нам у Слов'янську в доларах платили. А де там їх обміняєш? Та й сенс міняти, якщо "люди і так давали".

– Ага, і в магазинах давали?
– А то ні. Заходиш з автоматом - і всі дають...

Як розповіли ще ті в тролейбусі, "шльопанцям" після типу самозреченої до останнього дня оборони Слов'янська і типу саме взяття Донецька належало три дні відпустки. Вони їздили, ходили по Донецьку і були в шоці від чистоти, краси... Це їх дратувало: "Та ми в окопах, а ви в ресторанах...".

Після цих трьох днів вже на працюючому з квітня "Першому національному телеканалі" слов'янський ватажок Ігор Стрєлков (Гіркін) публічно вибачався за те, що сталося в мирному місті. Дослівно: "Приїзд у Донецьк маси ополченців, які до цього перебували тривалий час в окопах, не буду приховувати, призвів до низки інцидентів. Обійшлося, слава Богу, без жертв. Прошу жителів Донецька з розумінням поставитися до того, що сюди прибули люди, які тижня і місяці перебували в умовах не просто стресу, а смертельної небезпеки. Не всі з бійців виявилися достатньо підготовленими до того, щоб після окопів, після зруйнованих Слов'янська та Краматорська відразу потрапити в мирне місто. Не всі з них адекватно відреагували на різку зміну обстановки. Були випадки неадекватних дій стосовно городян, деякі бійці думають, що їм все можна. Були ображені жителі, але, слава Богу, повторюю, жертв і серйозно потерпілих внаслідок цих дій не було. Я прошу вибачення за ці інциденти і запевняю, що командування дуже жорстко ставиться до даних проявів недисциплінованості і розхлябаності".

Смертей, за словами Стрєлкова, уникли. Але місто з 5 липня було наповнене чутками про зґвалтування, грабежі, стрілянину "по п'яні".

Переглянула свою сторінку Facebook за 2014-й. 5 липня, ясна річ, всі були в шоці. А ось наступного дня, 6 липня, я вже опублікувала зібраний свій "тривожний чемоданчик".

Facebook Лариса Лисняк

Він тоді був розміром з туристичний рюкзак. Це тому, що напередодні я писала для нашого інтернет-медіа "УРА-Інформ.Донбас" (в цей період ми ще, незважаючи на підвали, погрози і переслідування, працювали) статтю на цю тему. З днями вже справжньої війни цей рюкзак трансформувався в портфель з документами... І то, якщо бігти, я забувала геть про раніше підготовлену схованку. Хто стежив за моїми постами дворічного життя в Донецьку після 5 липня, той знає: для мене головне – врятувати котиків, моїх врятованих військових котиків.

Новини за темою

А сьогодні мені Facebook нагадав про мій пост річної давності "Як святкують День народження у Донецьку", про мою самотність в тому Донецьку.

5 липня для мене все одно залишиться днем народження Клари Цеткін. Але затьмареним 2014-м. Не взяттям, не окупацією, а саме здачею нашого Донецька і всіх нас...

Лариса Лисняк

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>