Кадр з фільму "Воно"
112.ua

Події розгортаються в 1988-му році, в невеликому місті Деррі штату Мен, яке заполонив жах – масово зникають діти, але дорослі не кидаються на їхні пошуки. Першим зник семирічний Джорджі Денбро, тіло якого так і не знайшли. Його брата Білла не покидає біль втрати, і він продовжує пошуки, які приводять на зустріч з його власними жахами. Кошмари бачить не він один, ще шестеро діточок-вигнанців переживають подібне, а танцюючий клоун Пеннівайз не думає зупинятися і харчується страхом. Зіткнувшись з байдужістю дорослих і власними переживаннями, вони об'єднуються в "Клуб невдах", щоб разом побороти своїх демонів.

На посаду режисера був затверджений Кері Фукунага, але згодом він відмовився від роботи через розбіжності з кіностудією і бюджет фільму. На зміну йому прийшов аргентинець Андрес Мускетті, для якого "Воно" став другим у списку повнометражного кіно. Його дебютна робота в жанрі жахів "Мама" ґрунтувалася на однойменній короткометражці і завоювала кілька нагород, отримавши непогану оцінку від глядачів, виконавчим продюсером стрічки виступив Гільєрмо дель Торо. У зв'язку зі зміною режисера й акторського складу зйомки почалися тільки влітку 2016 року.

Це друга екранізація відомого однойменного роману Стівена Кінга, першу адаптацію у вигляді міні-серіалу в два епізоди зробив Томмі Лі Уоллес у 1990 році. Версія від Мускетті розповідає лише про дитячий період "Клубу невдах" і їхню боротьбу з танцюючим клоуном Пеннівайзом.

Кадр з фільму "Воно"
112.ua

Спочатку може здатися, що картина затягнута, а її перша частина взагалі скидається на підліткову комедію і рясніє вульгарними жартами. Тільки через годину починається довгоочікуваний динамізм подій – оживають страхи, сцени між дітьми стають цікавішими, несподівані сюжетні повороти занурюють у справжню атмосферу жаху. У монстра свій підхід до кожного героя, і сцени з ними наодинці вийшли вельми захоплюючими. Крім того, не поскупилися творці і на відверті сцени насильства.

Кадр з фільму "Воно"
112.ua
Історія залишилася колишньою, але постановник вирішив сконцентруватися на глибинних страхах, заснованих не тільки на кіношних монстрах, а і на дитячих психологічних травмах. Крім того, змінився період часу подій з 1950-х років на 1980-і. Мускетті зосередив увагу на зустрічі Джорджі з монстром (колір очей клоуна, діалог, напад) і підкреслив, що хлопчик зник, а не помер. Також у рімейку відсутній неоднозначний епізод з роману – груповий секс між учасниками "Клубу невдах" з метою набуття сили і перемоги над Пеннівайзом. За словами режисера, сцена є метафорою закінчення дитячого віку, але таке показувати у фільмі не потрібно.

Особливо ретельно попрацювали над образом страшного клоуна Пеннівайза – його переодягли в білий старий костюм з оборками, зробили контрастний грим, поведінці додали нотку біснуватості. У відповідь на скептичне ставлення деяких фанатів до нового вигляду клоуна постановник пояснив причини, що спонукали його змінити зовнішність і поведінку Пеннівайза. "Ну, той факт, що ця сутність існує вже тисячі років. З точки зору естетики, мені ніколи не подобалися клоуни 20 століття. Як на мене, вони виглядають дешево і дуже сильно пов'язані з тематикою цирку. Мені подобається цирк, але я більше імпоную старим часам і клоунам 19 століття. А враховуючи, що цей хлопець існує вже багато століть, то такий зовнішній вигляд здався мені логічним", – уточнив Мускетті.

Кадр з фільму "Воно"
112.ua

Втілення всіх дитячих страхів взяв на себе Білл Скарсгард. Пеннівайз у його виконанні чудовий – страшні гримаси, несподівана поява і наполегливість у сутичці з "невдахами". Скарсгард розповів, що доклав багато зусиль для створення власної інтерпретації клоуна, і зазначив, що орієнтувався на книгу для повного уявлення про героя. "По суті, те, що ви побачите на екрані, – мої власні потаємні страхи. Найдивніше і найтривожніше, що є в персонажі – і що так важливо особисто для мене, – це його абсурдність. Чому він так говорить? Чому він так чинить? Ця непередбачувана абсурдність застає глядача зненацька і шокує – ви не знаєте, чого чекати від цього хлопця, і способу передбачити його дії не існує. Я не хотів, щоб клоун був повністю відокремлений від цієї істоти – мені потрібно було, щоб Воно проявлялося в Пеннівайзі", – пояснив актор.

Кадр з фільму "Воно"
112.ua

До акторського складу "Клубу невдах" увійшли Джейден Лібергер (заїка Білл Денбро), Джеремі Рей Тейлор (товстун Бен Генском), Софія Лілліс (влучна Беверлі Марш), Фін Вулфгард (балабол Річі Тозієр), Джек Ділан Грейзер (астматик Едді Каспбрак), Чоузен Джейкобс (темношкірий Майк Генлон) і Вайт Олефф (єврей Стен Уріс). Виконавці ролей не настільки харизматичні, як у Воллеса, але окреслені значно краще. З них запам'ятовуються двоє: Тозієр завдяки нестримному словесному потоку і Каспбрак, який весь час боїться підхопити інфекцію. Страх в епізодах зустрічі дітей з Пеннівайзом переконливий і відчутний, такого ефекту досягли мінімальним спілкуванням між ними на знімальному майданчику.

Андрес Мускетті спочатку планував зняти "Воно" у двох частинах, але в одному з інтерв'ю повідомив, що зробить перерву в роботі над другою картиною, щоб подивитися на реакцію публіки. У планах сценарій другої частини з'явиться в січні 2018 року і розповість про персонажів 30 років з флешбеками спогадів про дитячий період. Продовження слід очікувати до кінця 2019 року.

Кадр з фільму "Воно"
112.ua
Король жахів у захваті від екранізації і вітає ідею зосередитися на першій половині історії дітей, він також зазначив, що Скарсгард був прекрасний в образі Пеннівайза. "У мене були надії, але я не був готовий до того, наскільки він хороший. Це щось інше, і в той же час це те, що глядачі очікують. Їм сподобаються персонажі. Для мене це важливі персонажі. Я впевнений, що моїм шанувальникам сподобається фільм. І я думаю, що деякі з них повернуться удруге і втретє до кінотеатрів, щоб ще раз насолодитися ним. Я сходив ще раз і відчув, що вдруге бачу речі, які я пропустив при першому перегляді", – поділився враженнями Стівен Кінг.

Якісна візуалізація жаху, хороше опрацювання персонажів, втілення уразливості дитинства, боротьба з кошмарами і ворожістю реального світу роблять стрічку цілісною та захопливою. Фільм залишає неоднозначне враження через надлишок вульгарного гумору і змазане враження про деяких "невдах", проте гра Скарсгарда, чарівність заляканих діточок, переплетення психологічного страху та останнє протистояння з Пеннівайзом не залишать байдужим. Картина отримала рейтинг R (особам до 17 років обов'язкова присутність дорослого), але незважаючи на це вона цілком прийнятна і для підлітків. Сучасне бачення дорослішання і впливу дитячих страхів на життя припадуть до смаку як фанатам Кінга, так і любителям жанру.