Воєнний стан: А чи є в ньому сенс?

Воєнний стан: А чи є в ньому сенс?
Адміністрація Президента України

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У відповідь на недавню провокацію Росії в Азовському морі на Банковій вирішили ввести воєнний стан. Цієї ночі відбулося засідання РНБО з цього питання, на якому президент України Петро Порошенко ухвалив рішення звернутися до Верховної Ради, щоб народні депутати схвалили введення воєнного стану на 60 днів. Згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану", цей режим може бути введено як на всій території України, так і в окремих частинах країни "у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та зміцнення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень". Через те що сферою протистояння Росії та України стало Азовське море, то, напевно, українська влада обмежиться введенням воєнного стану в Донецькій, Запорізькій і частково в Херсонській областях.

Новини за темою

Чи є сенс у воєнному стані

Увагу вітчизняних мас-медіа прикуто до питання, які наслідки все це матиме для українських громадян, їхніх автомобілів, житла та офісів, якими в умовах воєнного стану зможуть розпоряджатися солдати й офіцери. Однак головна дилема полягає в іншому. Справа в тому, що гострої і життєво важливої необхідності вводити воєнний стан в Україні та її окремих областях немає. Якщо й говорити про воєнний стан, то вводити його потрібно було в 2014 р. після анексії Криму або повномасштабних військових дій на Донбасі, коли українські військовики та добровольці опинилися в оточенні військ агресора в Дебальцевому, Іловайську, під Ізвариному, а російські вояки перейшли в наступ і захопили Новоазовськ. Вводити воєнний стан нині безглуздо. Навіть без особливого правового режиму промисловість і політичне життя українських прифронтових міст вже давно адаптувалися до наслідків російської агресії та економічної кризи, які особливо негативно позначилася на бізнесі та рівні життя на сході України.

Інцидент в Азовському морі, а саме таран російським військовим кораблем українського буксира і захоплення двох катерів разом з екіпажем, які прямували з Одеси до Маріуполя, є інцидентом локального характеру на морі, але не повномасштабними бойовими діями. Якщо влада утрималася від воєнного стану чотири роки тому, коли фундаменти будівель стрясалися від вибухів російських снарядів, то вводити його нині через далеко не першу російську провокацію в Азовському морі якось навіть "несолідно" для країни, яка фактично вже чотири роки сам-на-сам протистоїть агресії ядерної держави з мільйонною армією на суші. Наприклад, чомусь ніхто навіть не згадав про воєнний стан, коли 1 вересня поблизу Бердянська дорогою з Маріуполя російська сторона затримала український балкер Amadore (на той момент 99-те від травня цього року затримання судна в Азовському морі).

Новини за темою

Воєнний стан на руку Росії

Буде воєнний стан чи ні, ситуація в Азовському морі та в районі Операції об'єднаних сил від цього не зміниться. Некоректно стверджувати, що Росія захоплює Азовське море. Моря не захоплюють, а контролюють за допомогою окупації островів, півостровів, між якими розташовані судноплавні протоки. Після анексії Криму Росія встановила повний контроль над Керченською протокою, яка з'єднує Азовське море із зовнішнім світом (не рахуючи Волго-Донський канал і можливість навігації до Каспійського моря). Росія контролює Азовське море вже чотири роки. Дії Банкової нагадують запізнілу реакцію. Росія влаштувала провокацію для того, щоб зробити з Військово-морських сил України загрозу для Росії і знайти привід для того, щоб закрити судноплавство через Керченську протоку. Росіяни так і вчинили: одразу після інциденту ненадовго закрили Керч.

Мета Росії – це заподіяння економічного збитку українським портам у Маріуполі та Бердянську, які є містобудівними підприємствами цих міст і місцем роботи для кількох тисяч українців. Після того як Росія стала затримувати судна, які йдуть у бік України, вантажообіг Маріупольського торговельного порту скоротився наполовину, а його працівники шукають нову роботу. Росії вигідно погіршення економічної ситуації в прифронтовій зоні, зростання безробіття і невдоволення чинною владою. Кремль зацікавлений у тому, щоб у східних регіонах України росли антивоєнні настрої, зниження інтересу серед місцевого населення до повернення Криму й ОРДЛО під контроль Києва.

Воєнний стан, який передбачає різні обмеження, тільки піділлє масла у вогонь. Середній і малий бізнес вже висловлюють побоювання щодо негативного впливу воєнного стану на ділову активність у прифронтових містах. Для іноземних контрагентів, які не сильно вникають у тонкощі політичної ситуації в Україні, воєнний стан асоціюється з нестабільністю, загрозою бойових дій. Є загроза зриву зовнішньоекономічних контрактів, гальмування реалізації інвестиційних проектів.

Новини за темою

Якщо й говорити про запобігання загрози Росії з моря, то має сенс зміцнення берегової оборони українського Приазов'я, виділення коштів на утримання мобільних берегових ракетних комплексів для того, щоб перетворити на попіл російські десантні кораблі, що наближаються. Хоча цей сценарій є малоймовірним, враховуючи велику протяжність сухопутного кордону України і Росії, а також близькість Маріуполя і Бердянська до ОРДЛО, які можуть використовуватися російськими військовиками як плацдарм для наступальних військових дій. Азовське море має малу площу і є незручним для маневрів, і навіть наявність українських військових кораблів не дозволить убезпечити судноплавство, оскільки Росії досить просто блокувати Керченську протоку.

Турецький варіант

Чинній владі може бути вигідним воєнний стан чисто з політичних міркувань. Під час воєнного стану в країні не проводять виборів і не вносять зміни до Конституції. Мабуть, президент бере приклад зі свого турецького колеги Реджепа Ердогана, який ввів надзвичайний стан після спроби військового перевороту в Туреччині в липні 2016 р. і за час його дії до липня 2018 р. провів чистки в армії і держапараті, зміцнив вертикаль влади, послабив позиції опозиції і підготувався до загальних виборів, на яких здобув перемогу. Якщо Ердоган використав як привід для воєнного стану невдалу спробу військового перевороту, то Порошенко використовує як аргумент недавній інцидент в Азовському морі.

Мабуть, в БПП "Солідарність" і "Народному фронті" є побоювання щодо можливої поразки на президентських і парламентських виборах. Існує загроза, що після виборів президентська партія може втратити роль фундаменту керівної коаліції або взагалі опинитися за її бортом. Воєнний стан потрібен Порошенкові для того, щоб взяти перепочинок, відтермінувати вибори і більш ґрунтовно підготуватися. Президент намагається згуртувати електорат довкола агресії Росії, активізував дії на міжнародній арені. За його ініціативи проводиться надзвичайне засідання Ради безпеки ООН, опрацьовується можливість посилення антиросійських санкцій. Однак ввести воєнний стан в Україні не так просто, як може здатися на перший погляд. Щоб затвердити указ президента про воєнний стан, потрібно щонайменше 226 голосів депутатів, тоді як керівній коаліції партій БПП "Солідарність" і "Народного фронту" бракує для цього 7 голосів. Фракції Порошенка в парламенті доведеться домовлятися з опозиціонерами з інших фракцій, включаючи Радикальну партію, "Самопоміч", "Відродження". Найбільш затяті противники чинної влади ВО "Батьківщина" та "Опоблок" навряд чи на це підуть.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів