"Влада" з Крістіаном Бейлом: Жив собі у Білому домі Сатана

Момент для виходу фільму в український прокат зараз – краще не придумаєш. Сходіть на нього просто сьогодні

"Влада" з Крістіаном Бейлом: Жив собі у Білому домі Сатана
Кадр з фільму "Влада" Annapurna Pictures

Юлія Потерянко

Журналіст, 112.ua

Момент для виходу фільму в український прокат зараз – краще не придумаєш. Сходіть на нього просто сьогодні

Так збіглося, що новий фільм Адама МакКея "Влада" виходить в український прокат у самий розпал виборчої кампанії і всього за місяць з невеликим до першого туру президентських виборів. Ідеальний час для релізу політичної комедійної драми про прихід у велику політику, мабуть, найбільш впливового і разом з тим найодіознішого віце-президента США – республіканця Діка Чейні. Герой картини живий донині та у свої 78 років продовжує генерувати інформприводи. Часом досить гучні та спірні.

Зіграв Чейні популярний актор Крістіан Бейл. На момент зйомок Бейлу було 44 роки, але йому довелося зображати політика у різні періоди його життя – від 20 з невеликим до 60 з гаком років. Для чого актор вчергове погладшав і поголив голову. Ці жертви вже окупилися чималою кількістю номінацій на різні нагороди, в тому числі на "Оскар", а також "Золотим глобусом". Отримуючи цю статуетку, Бейл жартома подякував за натхнення Сатані. А ще пожартував, що Адам Маккей шукав для фільму актора геть позбавленого харизми і зрештою його (Бейла) і знайшов. Як і у всякому хорошому жарті, частка правди тут вельми відчутна. Від наслідків деяких рішень Чейні світ трясе досі. Але, про весь ланцюжок цих подій набагато ліпше розповість сам фільм.

А подивитися тут є на що. Комедіограф Адам МакКей ("Зведені брати", "Копи на підхваті"), який раптово увірвався в серйозне кіно із оскароносною "Грою на пониження", скрупульозно зібрав всі хоч скільки-небудь достовірні факти біографії надзвичайно непублічного Чейні і виклав їх у вигляді досить рваної по структурі історії. Розповідь постійно перескакує з минулого в сучасність і назад. До того ж візуально оповідна частина "Влади" будується на крупних планах із здебільшого дуже дивним кадруванням, наче глядачеві дають підглянути лише певну частину того, що відбувається, не хочуть показувати всіх подробиць. Що, втім, цілком відповідає характеру головного героя. Все це перемежовується псевдодокументальними зйомками, стилізованими під плівку. Деколи у картинку вриваються зовсім абстрактні кадри.

Така структура фільму дуже нагадує звичний випуск телевізійних новин. А саме їх героєм протягом двох віце-президентських термінів Чейні і був. При цьому, як і у новинної програми, у "Влади" є ведучий. Це персонаж на ім'я Курт – наратор картини. Саме він пояснює глядачеві, навіть досить далекому від американської політики, що за новий герой зараз з'явився у кадрі, чим він займається, якими термінами оперують персонажі, до яких наслідків призводять ті чи інші рішення. З таким ведучим жоден глядач не заплутається в тому, що відбувається. При цьому Курт, за задумом МакКея (а він заразом і автор сценарію) – людина у всій цій історії не зовсім випадкова. Але про його роль у ній можна дізнатися, тільки подивившись фільм. Причому до кінця.

А кого ж ми бачимо у цих новинах окрім самого Діка Чейні? Його дружину Лінн у виконанні Емі Адамс – ту саму сильну жінку, яка згідно з розхожою мудрістю стоїть за кожним сильним чоловіком. Його дочок Елізабет і Мері (Лілі Рейб і Еллісон Піл відповідно) – майже єдине слабке місце невразливого, як сам диявол, головного героя. І цілу плеяду блискучих коміків в образах серйозних політиків найвищого рівня. Сема Роквелла в ролі президента Джорджа Буша-молодшого, Тайлера Перрі в образі його держсекретаря Коліна Пауелла і, звісно ж, Стіва Карелла, якому дісталася роль впливового республіканця, двічі міністра оборони США, друга і вчителя Діка Чейні – Дональда Рамсфелда.

Всі вони розігрують на екрані справжній фарс. Буш-молодший приймає бал для політичної еліти за студентську вечірку, Пауелл злякано і виразно мовчить, розтуляючи рота тільки за командою керівництва, а Рамсфелд корчить смішні пики, неоковирно жартує і заливисто регоче. Але, завдяки винахідливій режисурі і відмінній акторській грі від всієї цієї комедії чомусь стає не так смішно, як страшно. Особливо від екранного Рамсфелда. Цю роль деякі критики називають найкращою в кар'єрі до недавніх пір зайнятого виключно у ситкомах і прохідних комедях Стіва Карелла. І навіть якось несправедливо, що номінація на "Оскар" за найкращу чоловічу роль другого плану дісталася не йому, а Сему Роквеллу, у якого у "Владі" зі скільки-небудь серйозних епізодів – тільки коротка, але важлива для сюжету бесіда з Крістіаном Бейлом. Мабуть, позначилася упередженість Американської кіноакадемії по відношенню до коміків.

Примітно, що всі герої з'являються в кадрі з мінімально необхідною кількістю пластичного гриму. Актори, загалом цілком впізнавані, витягають своїх персонажів за рахунок копіткої роботи над образами прототипів. Бейл горбиться, складає руки і хлопає щелепою, як Чейні; Карелл підтискає верхню губу і виблискує широкою посмішкою, як Рамсфелд; Роквелл грає бровами, як Буш-молодший. Всі ці жести і вирази облич ще не так давно ми бачили в своїх телевізорах і тому добре пам'ятаємо. Тут умовностями на кшталт накладних зубів Рамі Малека в "Богемській рапсодії" не обійдешся. Як і не закатаєш всіх акторів у кілограми гриму, як Гері Олдмена у "Темних часах", щоб не втратити жвавість і пластичність. Все на догоду правдоподібності, все для того, щоб глядачеві здавалося, ніби він дивиться розширений випуск новин.

Ця жвавість потрібна була МакКею ще для однієї дуже важливої задачі – чітко й виразно донести закладений в його історії про Сатану в Білому домі меседж. Адресований він в першу чергу молодим американським глядачам, які були занадто малі, коли владними коридорами бадьоро крокував любитель риболовлі Дік Чейні. Втім, не тільки до них. Сценарист і режисер "Влади" практично кричить своїм глядачам з екрану: "Думайте, добряче думайте, кого ви обираєте, інакше заковтнете наживку й потрапите на гачок". Навіть показує, як це буває в буквальному сенсі.

Загалом, кращого часу для прокату "Влади" в Україні, ніж зараз, і правда не придумаєш. Одне шкода – в перекладеній назві загубилася гра смислів, закладена в оригінал. Слово Vice, яке є початковим заголовком картини, в англійській мові означає як приставку "віце-", так і порок, зло, аморальність. Які для Адама МакКея вочевидь є синонімами влади. Необмеженої, безпринципної, цинічної і пекельно жорстокої.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>