Влада підвищує ставки, але де світло в кінці тунелю?

Наприклад, чи зменшився тіньовий сектор української економіки? Ні. Чи змінилася структура власності фінансово-промислових груп місцевих олігархів? Ні. Хіба збільшилися прямі інвестиції, особливо із-за кордону, в основний капітал? Ні. Нічого не змінилося, лише погіршилося життя переважної більшості українців

Влада підвищує ставки, але де світло в кінці тунелю?

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Наприклад, чи зменшився тіньовий сектор української економіки? Ні. Чи змінилася структура власності фінансово-промислових груп місцевих олігархів? Ні. Хіба збільшилися прямі інвестиції, особливо із-за кордону, в основний капітал? Ні. Нічого не змінилося, лише погіршилося життя переважної більшості українців

Наприкінці 2017 року я прогнозував, що після ухвалення поспіхом Верховною Радою держбюджету-2018 наші фінансові власті ще щонайменше двічі будуть змушені піднімати облікову ставку НБУ. І все ж жевріла надія на здоровий глузд, що в цьому хаотичному русі зі зниження рівня інфляції політики "нагорі" зупиняться, проте вже 25 січня цього року правління Нацбанку підняло з 14,5% до 16% облікову ставку, і от 2 березня черговий рекордний стрибок ставки НБУ до 17%!

До яких висот тепер злетять ставки за кредитами українських банків?! Чому в інших країнах центробанки та уряди можуть підтримувати національні підприємства і населення, а у нас ні? Судіть самі, Банк Англії і цього року (2018) зберігає базову процентну ставку на рівні 0,5% річних. Європейський центробанк пішов далі, утримує цьогоріч (на відміну від наших 17%) базову ставку на рівні 0%, тобто роздає гроші задарма. Ставки за маржинальними кредитами і депозитами в ЄС також не змінилися: 0,25% і мінус 0,4% відповідно. Крім того, ЄЦБ підтвердив, що здійснюватиме щомісячні купівлі активів на 30 млрд євро до кінця вересня 2018 року.

Ну, і рекорд поки утримує Швейцарія, де відсоткова ставка становить мінус 0,75%. Іншими словами, тут вирішили доплачувати банкам за те, що вони беруть гроші в борг і кредитують бізнес і населення країни. Стратегічна мета такої політики – підтримувати національну економіку і розганяти споживчий попит. І хто тепер у Мінекономрозвитку і Мінфіні буде стверджувати, що наші виробники є конкурентними на європейському ринку, а населення - платоспроможним? Безумовно, треба визнати, що кожна країна має свою фінансово-економічну кризу. Так, у нас свої небезпеки і проблеми, на жаль, вони після Майдану-2 нікуди не поділися.

Новини за темою

Наприклад, чи зменшився тіньовий сектор української економіки? Ні. Чи змінилася структура власності фінансово-промислових груп місцевих олігархів? Ні. Хіба збільшилися прямі інвестиції, особливо із-за кордону, в основний капітал? Ні. Нічого не змінилося, лише погіршилося життя переважної більшості українців. При цьому, як і до кризи, продовжуємо багато витрачати на топ-чиновників і народних депутатів, ніби у нас все гаразд і ми всі живемо в достатку. Але ж дефіцит державного бюджету і боргове навантаження нестримно продовжують рости. І немає світла в кінці тунелю.

Таке відчуття, що для міністрів Гройсмана найголовніше – це щосереди повідомляти суспільству новий імпульс сильного соціального напруження. Причому для кожного такого меседжу є свій стиль і драматургія. Дозріли! Ніби ми не знаємо, що робиться на вулицях і ринках. Але те, що минулої п'ятниці, 2 березня, з трибуни Верховної Ради заявляв добре відомий мені з лихих 90-х років у процесі приватизації цукрових заводів у Сумській області нинішній міністр енергетики Ігор Насалик, навіть якщо ми і знайдемо прийнятне рішення на його прохання, ми все одно відмовимося від нього з міркування, що в цивілізованому ринковому середовищі цього не може бути, тому що в центрі Європи цього не може бути ніколи.

Гадаю, цим політикам у владі психологічна інерція і комплекс неповноцінності (іншими словами - недостатня впевненість у собі і страх піддати сумніву "досягнення" місцевих олігархів) заважають побачити сильні рішення для розвитку українських ринків і загалом економіки країни. Як зазначав Волтер Келлі, "ми зустрілися з ворогом, і цей ворог - ми самі". Або ми чогось не знаємо за лаштунками, або Мінфін з Нацбанком ведуть самостійні ігри, створюючи величезні проблеми не тільки один одному, а й усій українській економіці.

Судіть самі. 2 березня керівництво держрегулятора, як вже зазначалося, різко підвищило облікову ставку НБУ з 16% до рекордних 17%. Водночас міністр фінансів Олександр Данилюк дедалі частіше нарікає на брак грошей і повторює, що планує отримати в 2018 році від розміщення євробондів 2 млрд дол., тобто визнав необхідність виходу на ринки капіталу з розміщенням держоблігацій. Але хіба панове не знають, що коли йде цикл підвищення облікової ставки, тоді ринок облігацій не приваблює інвесторів?! Навіть голова Ради НБУ Богдан Данилишин заявив, що підвищення облікової ставки НБУ істотно не вплине на утримання інфляції. Як він підкреслив, правління НБУ запізнилося з початком циклу підвищення облікової ставки, тому чергове її підвищення не вплине на уповільнення темпів зростання споживчих цін.

Новини за темою

Або в Мінфіні знову хочуть залучати дуже дорогі гроші і на вкрай невигідних для України умовах? Або через некомпетентність їм бракує інструментів реагування? Водночас усім відомо, що національні фінансово-промислові групи – це потужний драйвер як зростання, так і падіння економіки і ринків країни. І, звісно, Кабміну Гройсмана дуже важко в ці дні поєднувати два напрями: стимулювання економіки й утримання збалансованого державного бюджету на 2018 рік. Тут експерти бачать істотні ризики. Плюс для інвесторів і фінансових властей перманентно наростають проблеми високої інфляції та різкі коливання курсу гривні. Тому для Нацбанку, судячи з усього, головна задача в 2018 році – це утримувати інфляцію на такому рівні, щоб вона не була двозначною, якою вона є останні чотири роки.

Звісно, інфляція вийшла на такий високий рівень і так довго там утримується насамперед через знецінення та нестабільність гривні. Гадаю, в цьому саме й був суттєвий прорахунок фінансово-економічного блоку Кабміну, коли можна було все-таки не допустити такого хаотичного розгойдування національної валюти. Щоправда,  останнім часом коментарі представників НБУ в частині можливого чергового витка девальвації гривні носять досить жорсткий характер, тобто керівництво Нацбанку свідчить про те, що за певних умов монетарна політика може й зовсім посилитися. Особливо, якщо формуватимуться негативні фактори для ослаблення нацвалюти.

Дійсно, в бесідах з інвесторами і топ-чиновниками дедалі частіше відзначають саме цей тривожний ефект перенесення слабкості гривні в інфляційний показник (і він досі, на жаль, залишається сильним). Отже, за оцінками українських і зарубіжних аналітиків, Національний банк не відновлюватиме тренд зниження облікової ставки до формування таких умов, коли гривня дійсно стабілізується, а ще краще – якщо почне реально зміцнюватися на валютному ринку. Свою порцію позитиву зможе отримати український ринок цінних паперів, що дотепер перебуває у тривалому застої.

Новини за темою

Саме за такого сценарію розвитку подій можна з упевненістю говорити про тривалу фазу активності інвесторів з довгим грошовим ресурсом і, відповідно, очікувати більш-менш серйозного зміцнення гривні (хоча б з горизонтом у кілька місяців). Далі можна очікувати від Національного банку рішучого кроку щодо пониження своєї облікової ставки. Але, гадаю, цього ми ще не побачимо до кінця 2018 року. І немає сумнівів, що тоді ж Кабмін і керівництво НБУ відновлять стимулювання кредитування підприємств реального сектора економіки. Нарешті, тоді ж з'являться кошти для балансування державного бюджету 2018 року.

Олександр Гончаров,

керівник сайту http://privatization.in.ua/,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...