banner banner banner banner

Вітчизняний держапарат і звернення громадян: Як чиновники імітують комунікацію з суспільством?

Значна кількість українських громадян та організацій "третього сектору" доволі часто стикаються з банальними відписками на їхні звернення з боку державних органів усіх рівнів. Чому вітчизняні чиновники здебільшого надають перевагу громіздким бюрократичним процедурам і формалізму замість ефективного вирішення нагальних проблем суспільства?

Вітчизняний держапарат і звернення громадян: Як чиновники імітують комунікацію з суспільством?
З відкритих джерел

Олег Тітамир

Президент ГО "Українська організація захисту споживачів послуг"

Значна кількість українських громадян та організацій "третього сектору" доволі часто стикаються з банальними відписками на їхні звернення з боку державних органів усіх рівнів. Чому вітчизняні чиновники здебільшого надають перевагу громіздким бюрократичним процедурам і формалізму замість ефективного вирішення нагальних проблем суспільства?

Останні кілька років в Україні ознаменувалися формальною "декомунізацією", суть якої переважно зводилася до викорінення більшовицьких назв, символів і постаментів в українських містах і селах. Проте мертвотний "дух" комуністичної бюрократії лишається незнищенним – передовсім йдеться про вітчизняний держапарат, котрий де-юре покликаний служити інтересам платників податків. Де-факто ж роздуті чиновницькі структури і далі продукують порожні сенси у відповідях на звернення громадян та недержавних організацій, брутально ігноруючи проблеми українського суспільства.

Сьогодні, на жаль, майже кожна офіційна відповідь громадянам від держструктур на три чверті складається з пустопорожнього опису "дотичного" до проблеми законодавства, цитування постанов і норм, починаючи з Конституції України. І лише в останньому абзаці або двох міститься формальне "пояснення" дій влади щодо вирішення проблеми. Здебільшого ж українці отримують банальні чиновницькі "відписки". Але це – в кращому разі. Нерідко сердешний лист споживача публічних чи інших послуг рухається "зачарованим колом" бюрократичних коридорів – з однієї інстанції до іншої. Тож звернення просто губиться в чиновницьких "лабіринтах". А заявник так і не отримує жодної офіційної відповіді. Який сенс у подібній імітації, коли чиновники лише роблять вигляд, що комунікують із суспільством? 

Новини за темою

Наведу кілька "кейсів" із власної практики, які наочно ілюструють вищесказане. У 2005-2006 роках я працював заступником голови Луганської облдержадміністрації з питань житлово-комунального господарства і будівництва. Тоді виявилося, що левову частку мого робочого часу займало опрацювання скарг споживачів щодо якості житлово-комунальних послуг. Кожного дня на робочому столі накопичувалося два-три солідні стоси із листів громадян. До кожної скарги було прикріплено папірець із резолюцією, підготовленою моїми помічниками. В ній зазначалося, що потрібно зробити в цій ситуації і до якої структури переслати скаргу, - від мене вимагалося лише поставити підпис. Оскільки ж я прийшов на цю посаду з амбітними реформаторськими планами, то почав ретельно вивчати описані в скаргах проблеми і відповіді чиновників з інших держструктур. Як виявилося, 90% звернень громадян "мандрували" бюрократичними колами, і нічого на краще не змінювалося!

Відтак, я почав письмово формувати власні висновки й призначати відповідальних за вирішення проблем, контролюючи досягнення конкретного результату у допомозі споживачам. Причому, аби глибоко розібратися зі скаргами, доводилося розбирати їх протягом вихідних і святкових днів. Та одного дня я дізнався, що на найближчому Кабміні мене збираються звільнити, в кращому ж разі – оголосити догану. Як виявилося, мені закидали те, що я не дотримувався строків відповіді на скарги громадян! За логікою тодішніх керманичів із Печерських пагорбів, головне – бездумно виконувати бюрократичну процедуру і вчасно надавати нехай і пустопорожні відповіді, аби потім гучно відрапортувати про кількість опрацьованих звернень. Конкретні ж результати щодо поліпшення якості житлово-комунальних та інших послуг, як це не парадоксально, нікого не цікавили! Відтак, довелося серйозно замислитися над доцільністю існування схожої публічної системи, яка перманентно відфутболює бюрократичні папірці з одного місця на інше, цинічно імітуючи бурхливу державну діяльність. І ця система – геть байдужа до проблем "пересічних" українців!

Чи сьогодні змінилася на краще ситуація з відповідями чиновницького апарату на звернення громадян та на запити від громадських організацій? Аж ніяк - якщо взяти до уваги недавню особисту комунікацію з держорганами. Наприклад, 27 лютого ц. р. очолювана мною ГО "Українська організація захисту споживачів послуг" (УЗСП) надіслала до Кабінету міністрів України запит щодо того, наскільки влада й вітчизняна система охорони здоров’я готові до ймовірного поширення Covid-19 на території нашої держави. На той час вже відбулися сумнозвісні протести мешканців Нових Санжар проти розміщення на обсервацію в місцевому санаторії українців, котрі повернулися з китайського Уханя. А коронавірус тоді вже почав наближатися до наших кордонів.

Відтак наша Асоціація запитала в уряду, скільки медичних масок та інших захисних засобів є в аптечних мережах і Держрезерві, якою кількістю ПЛР-тестів забезпечені українські лікарі, чи планує Кабмін готувати локації для обсервації українців, котрі повертаються з-за кордону тощо. Проте на календарі вже кінець квітня, пандемія в Україні наближається до свого піку, а наша Асоціація і досі не отримала притомної офіційної відповіді! Лише 30 березня до нас надійшов воістину сюрреалістичний лист від Закарпатської митниці Держмитслужби (!), і ось що в ньому сказано (граматику збережено): "За результатами Вашого звернення до Урядового контактного центру… повідомляємо, що питання, наведені у ньому, не відносяться до компетенції митних органів України".

Новини за темою

Можливо, наші запитання щодо засобів захисту від коронавірусу не видалися важливими й актуальними для вітчизняних топ-чиновників. Адже невдовзі після нашого запиту (на початку березня ц. р.) медичні маски сотнями тисяч тонн вивозилися з України до Іспанії та інших країн. І це теж не входило до компетенції уряду й митних органів фактично на старті пандемії в Україні? Як і те, що десятки тисяч українців, котрі повернулися за останні тижні з-закордону, мали бути направлені в обсервацію, а влада це банально провалила? Чи, може, урядовцям просто не було чого відповісти на лютневий запит УЗСП – зокрема, і тому, що тоді в Україні у медиків було в розпорядженні всього-на-всього 30 наборів реагентів для тестування Covid-19?

Наведу іще один приклад того, як державні "розпорядники публічної інформації" примітивно й безвідповідально відписуються від платників податків і громадського сектору. Ще в середині січня ц. р. наша Асоціація опублікувала на сайті президента України петицію "Про кардинальну зміну стратегії держави в питанні повернення в країну трудових мігрантів за програмою "Повертайся і залишайся" та надіслала відповідне звернення до Кабміну та інших профільних держорганів. Експертна рада УЗСП пропонувала кардинально змінити концепцію документа.

З відкритих джерел

На нашу думку, варто було би спочатку створити всі умови для гідного життя українських "заробітчан" в Україні. Ми пропонували розробити для них системний мотиваційний пакет, як-то - 5-річні податкові канікули, пільгову оренду комунальної нерухомості для мікробізнесу, частково компенсовані державою іпотечні кредити на придбання житла, держзабезпечення на 5-річний строк пакетами медичного та майнового страхування, компенсацію державою вартості навчання та підвищення кваліфікації екс-мігрантів та їхніх дітей тощо. І лише після цього варто запрошувати українських заробітчан повернутися в Україну.

УЗСП отримала відповідь аж через два з половиною місяця, та й то - лише від одного держоргану. В листі, підписаному міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігорем Петрашком, містилися вже звичні абстракції – як-то, теоретичне роз’яснення явища трудової міграції, широко цитувалося профільне й непрофільне законодавство, а надто – переповідалися наріжні положення держпрограми "Повертайся і залишайся", яку УЗСП піддало критиці і пропонувало кардинально змінити філософію документа. Головний акцент владного листа – на вже заяложеній темі пільгових кредитів "5-7-9". "Робота з удосконалення цієї програми триває", - повідомив нам у фіналі пан міністр. І – жодної рефлексії з боку державного достойника на наші критичні зауваження й пропозиції! Ну так це ж у США чи в Німеччині держоргани імплементують рекомендації "третього сектору" в законодавство та національні програми. Натомість українська бюрократія і досі живе "по-совковому" у віртуальному світі, абстрагуючись від суспільних потреб!

Так вже сталося в березні-квітні ц. р., що коронавірус повернув у країну сотні тисяч наших "заробітчан". Відтак, пандемія частково виконала роботу українського уряду. І що ж обіцяє прем’єр-міністр України Денис Шмигаль колишнім трудовим мігрантам? Їм пропонується робота в сферах дорожнього будівництва, озеленення, утилізації сміття та ін. - із зарплатою у 6-8 тисяч гривень. Чи не звучить це як зла насмішка над людьми, котрі ще недавно отримували тисячу євро і більше?! Особливо ж – якщо порівнювати пропоновані урядом казенні "копійки" для посполитих із зарплатами чиновників та членів багаточисленних наглядових рад на держпідприємствах!

Ось так влаштована діяльність владних органів, яка і досі продовжує ґрунтуватися на суцільній імітації. І чи хтось може заперечити, що таке паплюження суті держслужби не має у в Україні системного характеру? Адже головне для вітчизняних чиновників – витримати процедуру, відкараскавшися від "надокучливих" громадян пустопорожніми та карикатурними відповідями! Як на мене, нічого не зміниться на краще, а чиновницький апарат і далі лишатиметься багатоголовим, безплідним "монстром", якщо радикально не скоротити гігантську "армію" функціонерів (сьогодні на одного чиновника у нас припадає 171 українець, і це – один із найгірших показників в Європі)! А решту штату - повністю замінити на новий, який складатиметься з порядних фахівців та патріотів своєї держави. Відтак, лише за цієї умови держслужбовці повернуться обличчям до власного народу.

Саме такий алгоритм реалізував у 1999-2002 роках "батько" естонських економічних реформ  і колишній прем’єр-міністр цієї країни Март Лаар. Він провів радикальну реформу державного сектору – звільнив фактично усіх держслужбовців, набравши новий склад публічного сектору винятково на прозорій конкурсній основі. Та чи здатна на це нинішня українська влада, і чи є попит на такі зміни з боку українців? Питання наразі – відкрите.

Олег Тітамир

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>