Віктор Медведчук: Ми знаємо, як досягти миру в Україні, і ми його досягнемо

Текст виступу Віктора Медведчука на з'їзді "Опозиційної платформи – За життя"

Віктор Медведчук: Ми знаємо, як досягти миру в Україні, і ми його досягнемо
Открытый источник

Віктор Медведчук

Голова Політради партії "Опозиційна платформа – "За життя"

Текст виступу Віктора Медведчука на з'їзді "Опозиційної платформи – За життя"

Шановні друзі! Шановні однодумці!

Ми вступили у виборчу кампанію. Це буде найтриваліша кампанія за всі роки незалежності. Вона триватиме до кінця року: спочатку президентська, потім парламентська. І вже сьогодні, на наш превеликий жаль, ми бачимо, що це буде найнапруженіша, найжорсткіша, що переходить у стадію жорстокої, і найбрудніша кампанія.

Стратегічне завдання, яке стоїть перед "Опозиційною платформою – За життя", перед її кандидатом Юрієм Анатолійовичем Бойком, – покласти край свавіллю чинної влади. І поточний 2019-й рік дає нам усім для цього реальний шанс. Наші головні вороги: бойові дії на Донбасі, тарифний геноцид, корупція при владі, кримінальне свавілля, радикальний націоналізм, зовнішнє управління заокеанських господарів київської влади, бідність людей і соціальна несправедливість.

Чинна влада створила ситуацію, за якої розмови про розкол перейшли в розділення і розпад країни. Крим, неконтрольовані території Донбасу. Влада своєю політикою намагається знищити, зламати свідомість мільйонів громадян нашої країни. Вони намагаються знищити нашу історичну пам'ять, нашу віру, нашу свідомість того, що і яким чином ми повинні жити. Вони намагаються нав'язати нам розкол у душах і серцях. Політика влади, яку проводять сьогодні ті, які є при ній, нестерпна. І їй має бути покладено край.

Сьогодні свавілля чинної влади, яка визначає і заганяє в глухий кут мільйони наших громадян. Влада, яка намагається позбавити права наших людей говорити рідною мовою. Влада, яка ігнорує Основний закон – Конституцію, яка встановила останніми роками повне правове свавілля. Вдумайтеся, позбавляючи права говорити рідною мовою, влада ігнорує (і робить це злочинно) норми статті Конституції, яка передбачає, що український народ – це громадяни всіх національностей, котрі живуть на території України. А частина третя статті 10 говорить про те, що на території України гарантується вільний розвиток, використання (підкреслюю) і захист російської та інших мов національних меншин. На це ніхто сьогодні при владі не звертає уваги. Це повністю ігнорується, як і ігноруються норми Конституції щодо таких понять і священних свобод і прав, прописаних в Основному законі, як свобода віросповідання, відокремлення церкви від держави. Коли на власні очі, в порушення чинного законодавства та Основного закону, інститути державної влади на чолі з президентом, парламентом і урядом вирішили створити свою так звану незалежну автокефальну церкву. Ми маємо стати на захист єдиної канонічної православної церкви, очолюваної Його Блаженством митрополитом Онуфрієм. Це наше завдання, це наш борг перед віруючими України, які розуміють, що таке православ'я, що таке автокефальність і незалежність.

Ба більше, цинізм цієї влади полягає ще й у тому, що вона, продовжуючи цю політику правового свавілля, проштовхує такі норми в Конституції (і це буде відбуватися буквально днями), коли вносяться зміни щодо так званого майбутнього нашої країни – курсу в НАТО. Вносячи ці зміни, ігноруючи все, що може бути принципово і гідністю людського життя, вони намагаються це внести, починаючи з преамбули Конституції. І вдумайтеся, до розділу, де йдеться про те, що з метою збереження громадянської злагоди на землі України (таким є цей текст в Основному законі), додається, що саме з цією метою Україна має йти до НАТО. До того Північноатлантичного альянсу, який за результатами соціологічних досліджень в останні два роки не набирає понад 40-42% підтримки. А 35-36% категорично виступають проти НАТО. З метою якої цивільної згоди влада намагається визначити долю всієї нашої країни? Це згода? Я вважаю, це винятковий цинізм влади, який ми не можемо терпіти.

Політика влади, спрямована проти поглядів мільйонів наших громадян, сьогодні формується таким чином, що народові, країні, в якій розмовляють різними мовами, ходять до різної церкви, по-різному оцінюють і шанують свою історію, намагаються нав'язати ідентичність, яка є близькою тільки частині народу. Хіба це не злочин проти мільйонів громадян, які сьогодні так не вважають? Хіба це не загроза краху державності? Це те, що, на мою думку, сьогодні є найбільш небезпечним. Небезпека існування держави України як країни та єдиного українського народу як народу, що живе в цій країні.

І я хочу сказати про те, що подібна політика влади, яка, на мою думку, є кричуще злочинною, нагадує відомі слова колись дуже популярного радянського барда Булата Окуджави, який говорив приблизно так: "Вселенський досвід говорить, що гинуть царства не тому, що важкий побут чи страшні митарства. А гинуть тому (і тим болючіше, чим довше), що люди царства свого не поважають більше".

Хіба це не про нашу країну? Хіба це не про нашу державу? Хіба це не про нашу тупу та обмежену владу, яка намагається нав'язати те, що не нав'язується? П'ять років тому вони прийшли до влади. Вони проголосили себе реформаторами. Вони заявили, що ми, вся країна буде дотримуватися нового цивілізаційного вибору – так званого в їхньому розумінні безальтернативного європейського курсу.

Що вони зробили за ці п'ять років? Ми вже бачили на екрані. Я хочу зупинити вашу увагу тільки на одному – що змінилося порівняно з тим, довоєнним, до того як ми почали рухатися нібито "цивілізаційним" шляхом, курсом. Що було в 2013-му і що ми маємо на початку 2018 року?

Тарифи на газ для населення зросли на 1080%, тарифи на опалення – на 1240, тарифи на воду гарячу і холодну – на 560-650, на електроенергію – на 380%. Ціни на м'ясо-молочні, хлібобулочні вироби зросли на 280-350% за ці роки. На овочі – на 400%. На всі продукти без винятку ціни зросли на 58-542%. Вдумайтеся в ці цифри. Це не просто жах. Це знищення країни і знищення нашого народу.

А що ж з доходами? Може, вони зросли? Звичайно ж, ні! І ми чудово це розуміємо. Прожитковий мінімум у доларовому еквіваленті скорочено в 2,2 рази: був 147 дол., сьогодні 66. Мінімальна пенсія ‒ в 2,3 рази: 118 дол., сьогодні 56. Мінімальна зарплата, яка підвищується протягом останнього часу, так і не досягла рівня 2013 року. Ба більше, у контексті проголошеного європейського цивілізаційного вибору вона так і не досягла мінімальних заробітних плат Євросоюзу. Середня заробітна плата була 408 дол., сьогодні 320. Найнижча середня заробітна плата в Європі.

Рівень ВВП на одну особу: ми – на останньому місці в Європі. Рівень індексу багатства, особистого багатства громадян, що становить 1563 дол., – останнє місце в Європі, 123-тє місце серед 140 країн світу. Ось картина, яку сьогодні створено.

Зате є і передові позиції. Україна за підсумками минулих років, за даними відомої аудиторської компанії Ernst & Young, посідає в Європі серед 41 країни перше місце за корупцією. За рейтингом економічних свобод, який пов'язаний з бізнесом та економікою в країні, ми знову на останньому місці в Європі. А за даними бізнес-асоціації, останніми роками ми наполегливо займаємо 46-те місце в Європі серед усіх країн.

Заборгованість, яка сьогодні є по заробітній платі та комунальних послугах, постійно зростає. Заборгованість по комунальних послугах за ці роки, з 2013-го, зросла вчетверо: була 12 млрд, сьогодні 47,7 млрд ‒ майже вчетверо. Я думаю, що тут є ініціатива, яка виношується нашими представниками "Опозиційної платформи ‒ За життя" і має бути реалізована. У практиці чинного законодавства та в практиці України був випадок, коли кілька років тому влада і Верховна Рада ухвалила закон про списання заборгованості за комунальні послуги. Але тоді списали заборгованість з енергетичних компаній перед державною НАК "Нафтогаз" в обсязі 26 млрд гривень, тобто списали доходи і борги олігархам. Я пропоную сьогодні нашим депутатам "Опозиційної платформи ‒ За життя" і нашому кандидату Юрію Анатолійовичу Бойку ініціювати подання до парламенту закону про списання заборгованості громадян України, які зубожіли внаслідок цієї реформаторської влади. Я думаю, це буде правильний крок і щодо наших людей, і щодо відчайдушної влади.

Шановні друзі! Шановні однодумці! Для того щоб змінити цю ситуацію, нам необхідно радикальним чином змінити економічний курс країни. Ми маємо переглянути багато питань, які загнали нашу економіку в глухий кут. Це питання, пов'язані зі вступом колись України до СОТ, у 2008-2009 роках, коли почався економічний розвал нашої країни. Це умови вступу та укладення Договору про зону вільної торгівлі з ЄС, яка є економічно згубною і за ці роки, починаючи з 1 січня 2016 року, продемонструвала те, що зроблено з нашою економікою. Іншими словами, її просто знищено. Це і відновлення економічних відносин з Російською Федерацією та країнами СНД.

Вдумайтеся, сьогоднішня влада робить усе для того, щоб говорити про Росію "або погано, або нічого". Сьогодні чинна влада намагається знищити все, що раніше називалося дружбою, співпрацею, економічним прагматизмом.

І за всього цього, а саме виходу України із зони торгівлі СНД, приєднання України до європейських санкцій проти Росії, отримання натомість і у відповідь контрсанкцій Росії щодо України, РФ для України досі є найголовнішим економічним партнером. Сьогодні Україна, її експортний потенціал спрямований здебільшого в Росію як країну, де наш експорт реалізується більше, ніж в інших країнах світу. Україна отримує імпорт з Росії більше, ніж з інших країн світу. І при цьому ми продовжуємо (я маю на увазі чинну владу) вести політику знищення цих відносин. Ми добре розуміємо: для того щоб відновити і збільшити рівень життя наших людей, доходи наших громадян, ми у своїй економічній політиці та програмі маємо відновити ці відносини.

Ми маємо переглянути податкову політику та направити її на адресу створення умов для розвитку середнього і малого бізнесу. Ми повинні покінчити з бездіяльністю Антимонопольного комітету та антимонопольного законодавства, яке не дає можливості сьогодні створити нормальний інвестиційний клімат. Ми не можемо сьогодні говорити про розвиток середнього, тим паче малого бізнесу, поки в нас антимонопольне законодавство мертве, а Антимонопольний комітет виконує функцію не просто союзника влади, а "чергової шістки" на повідку в чинної влади. З цим миритися далі не можна. Змінивши економічну політику, ми зможемо говорити про те, що доходи наших громадян можуть зрости. І це будуть реальні для цього підстави.

Шановні друзі! Найголовніше питання, з якого ми почали, питання, яке є найбільш очікуваним нашими громадянами і в президентській, і в парламентській кампанії, – це питання миру на Донбасі, питання припинення бойових дій. Наше стратегічне завдання (про що вже було правильно сказано Вадимом Зіновійовичем) ‒ це встановлення миру.

Але таке завдання ставлять всі, починаючи від чинної влади, яка, незграбно маневруючи, намагається створити видимість цієї мирної політики, і закінчуючи всіма політичними силами та кандидатами на двох виборчих кампаніях. Є тільки одне питання і реальні відмінності. Сьогодні ці люди (і я беруся це довести) використовують цю ситуацію, починаючи із влади, виключно з піар-метою. Вони говорять про це, тому що вони знають, що це хочуть чути наші громадяни, а для них виборці. Вони говорять про це, не вкладаючи в ці слова ні реального змісту, ні реальних цілей. Наше стратегічне завдання – встановити мир і припинити бойові дії ‒ має реальні підстави тому, що ми виходимо з наявності в нас Плану-концепції щодо відновлення цього миру. Цей план розроблено, цей план передбачає головне, що нас відрізняє від усіх інших. Це головне полягає в тому, що ці політики, які говорять про це, намагаються і хочуть повернути території, а ми будемо повертати людей. Ми будемо повертати людей через їхню свідомість, через життєву необхідність не тільки для них, а й для нас. Ми будемо повертати людей через реальні гарантії безпеки. Ми будемо повертати людей через картину, яку ми готові реалізувати, щодо їхнього майбутнього в нашій країні, виконуючи стратегічне завдання ‒ повернути Донбас в Україні, а Україну на Донбас.

Наш принцип, про який я сказав, є одним з базових принципів побудови Плану-концепції. Другий принцип полягає в тому, що ми вважаємо (і для цього у нас, повірте, є вагомі аргументи), що домовленості можуть бути досягнуті в чотирикутнику Київ ‒ Донецьк ‒ Луганськ ‒ Москва. Саме в цьому чотирикутнику концепція і основний базовий принцип наших домовленостей.

Наш План-концепція визначає і передбачає три розділи: законодавчий, адміністративний і розділ щодо порядку і процедури його впровадження. Згідно з Планом-концепції, який передбачає створення на Донбасі автономного регіону Донбас у складі України, який передбачає пристрій через органи державного управління, такі як парламент, уряд та інші органи, які будуть здійснювати життєдіяльність на Донбасі.

Ба більше, третій принцип, який є базовим, ‒ це те, що наш план побудовано на мінських угодах, затверджених Резолюцією Ради Безпеки ООН, відповідає декларації "нормандського формату" і, найголовніше, чинному законодавству України. Ми пропонуємо внести зміни до Конституції, яка визначить статус автономного регіону Донбас. І можу одразу сказати: національно стурбованим і недалеким як при чинній владі, так і тим, хто рветься до неї за будь-якої ціни: наш план – це реальність, яка ґрунтується на Основному законі України. Так, саме на Основному законі. І закиди, які ми часто чуємо, у тому числі з вуст першої особи, пана Порошенка, що жодних федерацій, жодних особливих статусів ‒ свідоцтво того, що політичної волі встановити мир у нього якраз немає. А у нас є. І ми нині не говоримо про федеративний устрій, тому що є різниця між унітарною і федеративною державою. Ми говоримо про те, що ми сьогодні живемо за Конституцією, яка передбачає унітарний статус зі статусом автономії для окремого регіону. Це чинна Конституція. Це не те, що ми пропонуємо змінити, це те, що ми маємо. І я думаю, що пану президенту і всім іншим занепокоєним, але таким, які не зрозуміли суть проблеми і питання, необхідно з Конституцією ознайомитися. А якщо це є та якщо це передбачено Конституцією, то чому ми не використовуємо це як ресурс мирного врегулювання? Ми це обов'язково зробимо!

Пан Порошенко говорить про те, що ключ (ну, мабуть, приблизно про те, про що говорив Вадим Зіновійович Рабінович), у Кремлі ‒ ключ від миру. І ви знаєте, він у цьому правий. Це дійсно так. Але на відміну від нього і від інших, які рвуться до влади і розповідають легенди про нібито мир, який вони готові створити, ми не знаємо, де цей параметр. Ми знаємо двері із замковою свердловиною, від якої цей ключ. Ба більше, ми знаємо, як відчинити двері у мир, який у результаті нашого плану, який уже проходить переговори та узгодження, є результатом багатьох консультацій і дискусій, зробить мир в Україні реальністю.

Шановний Юріє Анатолійовичу, головне в назві нашої партії – "Опозиційна платформа – За життя" ‒ слова "За життя". Життя без щастя не буває, як і не буває щастя без життя. Колись великий Платон сказав: "У пошуках щастя для інших ти знаходиш щастя для себе". Я тобі щиро хочу побажати, Юріє Анатолійовичу, у боротьбі за щастя наших громадян, у боротьбі за щастя нашої країни знайти це щастя. Ми в цій боротьбі разом із тобою. Ми одна команда. І ми переможемо!

Віктор Медведчук,

голова Політради

"Опозиційної платформи ‒ За життя"

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>