Військовий бал. Офіцери – це не лише про війну

Військовий бал, який відбувся у Києві 20 жовтня, був потужною кампанією, спрямованою на підвищення іміджу збройних сил. Це не штучний пшик, бо танцювали реальні військовослужбовці, жінки і чоловіки, в парах вальсували волонтерки та журналістки. Тренувалися 4 дні, вчили тримати спини і тягнути стопи. У берцях

Військовий бал. Офіцери – це не лише про війну
Благодійний військовий бал (c) 112.ua / Ірина Сампан

Ірина Сампан

журналістка, 112.ua

Військовий бал, який відбувся у Києві 20 жовтня, був потужною кампанією, спрямованою на підвищення іміджу збройних сил. Це не штучний пшик, бо танцювали реальні військовослужбовці, жінки і чоловіки, в парах вальсували волонтерки та журналістки. Тренувалися 4 дні, вчили тримати спини і тягнути стопи. У берцях

Коли в країні тривають реальні бойові дії, помирають реальні люди, формується реальна армія, виникає потреба в загальному образі того чи тієї, хто захищає цю країну. До війни образ солдата в армії був стигмою для усього іншого суспільства. Це викликало тільки жалість чи навіть байдужість. Всі знали, що армія – це щось таке, що треба відбути, відсидіти або відкосити. Армію розкрадали, як і всі державні структури, позбавляючи її не тільки матеріальної складової, але й ідеологічної. Однак і до війни були окремі офіцери, для яких служба в армії та усвідомлення себе в ній було високим і асоціювалося з відповідальністю перед присягою. Випадки не поодинокі, але і не масові.

2014 рік. Окупація і війна. Питання відновлення іміджу української армії не стояло взагалі, єдине, що тоді було потрібно – це акумулювати всі наявні ресурси і відбити російську агресію. Те ж саме було і в 2015-му. ЗСУ, добровольці українські, добровольці-іноземці, волонтери, аматори – воювали всі, хто відчував у собі таку силу.

Без кардинальних реформ усередині оборонного відомства підвищувати імідж армії, піднімати її авторитет неможливо. Без покращення якості форми та взуття, харчування та умов служби підвищувати імідж армії неможливо. Реформи почалися. Важко, дорого, повільно, але їх видно. Тепер можна паралельно братися і за інформаційну складову: рекламувати, демонструвати, закликати. Радянські динозаври у війську ще є, і їх багато, бюрократія для них як спосіб існування, а для когось і виживання. І деякі з них говорять, мовляв, "радійте-радійте, потім прийде інша влада, продиктує свої правила, і все буде інакше". Але то вже інша історія.

Андрій Кизило (c) 112.ua / Ірина Сампан

Військовий бал, який відбувся у Києві 20 жовтня, був потужною кампанією, спрямованою на підвищення іміджу збройних сил. Це не штучний пшик, бо танцювали реальні військовослужбовці, жінки і чоловіки, в парах вальсували волонтерки та журналістки. Тренувалися 4 дні, вчили тримати спини і тягнути стопи. У берцях.

Бал благодійний, тому що організатори прагнуть зібрати кошти на музей АТО в місті Умань. Звідти родом військовослужбовець 72-ї бригади Андрій Кизило, який загинув під Авдіївською промзоною в боях у січні цього року. У нього залишилася дружина і син, якому тоді, коли загинув Андрій, не було і півроку. Вони були присутні на балу, малий сміявся і бігав по залу, а у всіх наверталися сльози. Це я зараз не пафосом хочу погратися, таких сімей, яким понівечила війна життя, багато, але я до того, наскільки важливо, щоб у кожного загиблого була своя історія, яку можна переповідати. Тільки так втрати не перетворяться на суху статистику.

Син Андрія Кизила (c) 112.ua / Ірина Сампан

Чому військовий бал? По-перше, це красиво й естетично. Чоловіки у формі, жінки в довгих сукнях. Оркестр, жива музика, камери, ефіри. Як у кіно.

По-друге, це не кіно. Це про справжнє. Справжні військовослужбовці (хоча офіцери жартома благали у хореографині переодягнути своїх танцівників у піксель і сказати, що це військові так красиво танцюють), кожен з учасників має свій бойовий шлях або щось, пов’язане з АТО, на грудях у цих військових були справжні медалі за реальні сучасні бойові дії.

Благодійний військовий бал (c) 112.ua / Ірина Сампан

Благодійний вечір Генштаб ЗСУ Facebook

По-третє, це честь. Тут трохи про військову еліту варто сказати. Військовою елітою по факту вважалися армійські високопосадовці, зокрема різні генерали та інші вищі чини, через яких все вирішувалось. Ну, принаймні, вони себе так відчували. Зараз же таких називають “паркетними генералами”, які ніколи не були в бойових умовах, не керували реальними боями, як то кажуть, пороху не нюхали. За чотири роки війни справжня військова еліта сформувалася природнім чином: це військові, жінки і чоловіки, які відзначилися своїм професіоналізмом, здобули авторитет серед побратимів, яких полюбила преса з тих самих причин, вони стали відомими в середині війська чи поза ним, і зовсім неважливо, яке у них звання чи посада. На балу зібралася маленька частина військової еліти і ті, хто хоче бути до неї приналежним чи приналежною.

По-четверте, це благородство. Бал благодійний і знаковий. Крім того, що вдалося зібрати значну частину суми на побудову музею АТО (4560 грн, 100 дол. та 15 євро від гостей, 27 тис. грн від іноземних військових аташе), додатково ще гроші приніс і аукціон, на який свої дорогі особисті речі приносили знову ж таки волонтери, журналісти і військові.

Аукціонні лоти (c) 112.ua / Ірина Сампан

Імідж українського військовослужбовця, жінки чи чоловіка, імідж української армії загалом важливий так само, як і хороша нова зброя чи якісне спорядження. Військо – це зріз суспільства, зараз є там і герої, і зовсім далекі від військової професії люди, є ті, для кого присяга – це клятва перед народом, а для кого – текст, який треба прочитати, бо процедура вимагає. Імідж українського війська – це не тільки героїчні історії з фронту, це поведінка офіцера чи офіцерки, його/її манери, це вміння керівництва бути авторитетним і водночас не далеким від солдат, це виправданий пієтет, це готовність керівництва до спілкування, подачі правильної інформації і готовність взяти на себе відповідальність за свої слова. Дерибанити майно, красти пальне, списувати вкрадене, брати у воєнкоматі хабарі – це не дуже хороший імідж для сильної армії, нечищений автомат – це теж погано.

Капітани, майори, підполковники, Герої України, ветерани, волонтери 20 жовтня спробували зробити свій внесок у формування позитивного враження від Збройних сил. Особисто я загиблого Андрія Кизила не знала, але його друзі постійно переповідають його слова: "Давайте сядемо і подумаємо, як підвищити імідж української армії? Як зробити так, щоб молоді люди свідомо хотіли йти служити?"

Ірина Сампан

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>