Війна, скандали, непорозуміння: Які зараз відносини України із сусідами

Що ми сьогодні маємо біля своїх кордонів? Війну з Росією, скандал з Білоруссю навколо літака "Бєлавіа", серйозне охолодження відносин з Польщею і низка скандалів навколо історичної пам'яті, потенційне охолодження відносин з Молдовою у разі перемоги там Додона на президентських виборах. Щонайменше з чотирма країнами відносини не ладяться

Війна, скандали, непорозуміння: Які зараз відносини України із сусідами
Глава МЗС України Павло Клімкін "Зеркало недели. Украина"

Що ми сьогодні маємо біля своїх кордонів? Війну з Росією, скандал з Білоруссю навколо літака "Бєлавіа", серйозне охолодження відносин з Польщею і низка скандалів навколо історичної пам'яті, потенційне охолодження відносин з Молдовою у разі перемоги там Додона на президентських виборах. Щонайменше з чотирма країнами відносини не ладяться

"Може, хоч перемога на президентських виборах у Молдові прокремлівського комуніста змусить Україну замислитися над тим, чи є у неї зовнішня політика і що ми від тієї зовнішньої політики хочемо?" - пише у своєму блозі український дипломат Богдан Яременко. Він констатує відсутність протягом тривалого часу будь-якої політики (як комплексу сформульованих завдань і реалізованих заходів впливу, а не набору голослівних заяв) щодо Молдови. Слід зауважити, що відсутність продуманої політики спостерігається не тільки щодо Молдови. Давайте подивимося.

Отже, найсвіжіше – відкликання посла України в Молдові і скандал з поверненням літака "Бєлавіа" до Києва з погрозою застосування бойової авіації. Відносинам з офіційним Кишиневом і Мінськом це явно не пішло на користь. Через що весь переполох, і чи варто було Києву влаштовувати такі демарші?

31 жовтня в Адміністрації президента України сухо заявили: "Посла України в Молдові викликали до Києва для проведення консультацій". Без будь-яких пояснень. Від МЗС поки теж ніякої реакції. Очевидно, консультації будуть пов'язані з виборами в Молдові, де в першому турі першим став голова проросійської Партії соціалістів Ігор Додон. Напередодні виборів він заявив, що територія окупованого Криму належить Російській Федерації. І хоча пізніше Додон пообіцяв у разі обрання його президентом "ретельно обдумати" це питання, скандалу було вже не приховати.

Новини за темою

Додон підкреслив, що ініціювати процедуру визнання Криму російським не буде. "Нам треба бути в хороших відносинах з нашими сусідами, тому це питання слід дуже ретельно обміркувати", - пояснив він. При цьому додав, що офіційне визнання Молдовою Криму російським може представляти загрозу для країни. "Якщо ми визнаємо Крим, чи не спричинить це визнання кимось Придністров'я? Мене це хвилює. Щоб у нас не сталося те ж саме з Придністров'ям. Давайте так: політик Ігор Додон вважає Крим де-факто російським. Після 31 жовтня поговоримо", - резюмував він.

Ігор Додон Фото з відкритих джерел

Водночас надзвичайний і повноважний посол України в Молдові Іван Гнатишин так прокоментував заяву Додона: "Незрозумілою залишається позиція окремих молдавських політиків, які визнають законною анексію Росією Криму в ситуації існування в Молдові території, непідконтрольної центральній владі, що претендує на визнання державності з перспективою приєднання до РФ", - заявив Гнатишин. І ось тепер посла відкликали до Києва для консультацій.

"У перекладі з дипломатичної жаргону - показали Молдові, що нам щось дуже не подобається. Не подобається в даному випадку вихід з першого місця у другий тур президентських виборів лідера молдовської Соцпартії Ігоря Додона, чия передвиборча риторика щодо Росії, приналежності Криму тощо є несумісною не тільки з дружніми і добросусідськими відносинами, але й з дипломатичними відносинами між Україною і Молдовою загалом", - вважає Богдан Яременко.

Іван Гнатишин Фото з відкритих джерел

Однак таким кроком Київ фактично втручається у виборчу гонку в сусідній країні й у внутрішню політику Молдови загалом. У сучасному світі це можуть собі дозволити сильні держави, регіональні центри. Але, як на мене, це не самий правильний і раціональний крок Києва в ситуації, коли більш ніж очевидною є перемога Додона у другому турі. Адже якщо Київ хоче домінувати в буферному регіоні між ЄС і Росією, то, як не крути, а з Молдовою нам доведеться співпрацювати і після виборів. І яким буде настрій Кишинева щодо Києва, якщо в Молдові переможе Додон? Київ ризикує зіпсувати відносини з Кишиневом і при цьому не домогтися вигідного для себе результату виборчої гонки в Молдові. "Важко сказати, наскільки сильним є експертний та інформаційний простір Молдови, щоб правильно оцінити і пояснити це "українське попередження" (виберете Додона з його русофільством - втратите дружбу з Україною) молдаванам. Не факт, що думка України взагалі є важливою для молдаван, і що саме Україна може запропонувати Кишиневу замість дружби з Москвою", - зауважив Богдан Яременко.

Фактично Україна вступила в геополітичну сутичку між ЄС і Росією на боці Заходу. Це було б виправдано, якби результати першого туру були не настільки вдалими для проросійського кандидата. Зараз же на кону дуже багато, і, схоже, Київ керується правилом, що "відвертий ворог у політиці краще, ніж нещирий друг".

Ще більш парадоксальною є ситуація з білоруським літаком. 21 жовтня авіакомпанія "Бєлавіа" повідомила, що її літак, який виконував рейс з Києва до Мінська, під загрозою підняти в повітря бойову авіацію повернули в аеропорт "Жуляни". У СБУ повідомили, що повернули Boeing в "Жуляни", щоб переконатися, що немає загрози для безпеки країни. Літак повернули через відомого блогера й антимайданівця Армена Мартиросяна, який був на борту. У Києві його обшукали і незабаром відпустили. До Мінська він полетів іншим рейсом. Інформацію про те, що пілотові погрожували підняти винищувачі, в СБУ спростували. "Невже можна серйозно сприймати інформацію, що винищувачі може бути піднято в небо проти цивільного лайнера?" - написала у Facebook прес-секретар СБУ Олена Гітлянська.

Новини за темою

Однак потім у скандал втрутився білоруський МЗС, який вручив ноту протесту тимчасовому повіреному у справах України в Білорусі Валерію Джигуну і заявив, що має запис розмов між диспетчерами та пілотами, де справді звучала загроза підняти в повітря бойову авіацію. "З цієї розмови абсолютно чітко зрозуміло, що дані слова – не ініціатива диспетчера, а вказано конкретне відомство, яке віддало відповідні команди", - заявив прес-секретар білоруського МЗС Дмитро Мирончик. Він підкреслив, що Білорусь готова опублікувати ці документи, якщо Україна не відреагує на ситуацію. "На жаль, на згадану ситуацію реакція української сторони абсолютно відсутня... Але час ще є. Почекаємо", - сказав прес-секретар МЗС.

Однак і після цього ніяких офіційних заяв чи вибачень від офіційного Києва не було. Сьогодні президентська газета "Білорусь сьогодні" в досить різкій формі описала ситуацію і таки опублікувала розшифровку переговорів диспетчера і пілота. "...Особливо гірко бачити, як до непристойності дивно поводяться наші брати–партнери, деякі наші українські друзі. Змушені знову повернутися до подій 21 жовтня... Змушені, тому що всупереч всім мислимим і немислимим правилам українські посадові особи невмотивовано, з погрозою застосувати силу піддали ризику 140 життів пасажирів і членів екіпажу, змусивши сідати літак з майже повними баками гасу", - пише білоруське державне видання.

"Невже замість небезпечної і досить розв'язної ініціативи якихось київських "оперів" не можна було їм просто зателефонувати колегам у Мінськ і, згідно з чинними правилами, на годину–дві притримати А. в аеропорту, перевірити за необхідності його багаж або, на крайній випадок, почекати прибуття компетентних осіб з України?" - запитує журналіст (не будемо в цьому випадку сперечатися, наскільки це взагалі журналістика).

Новини за темою

"Звичайно, очікувалося, що у зв'язку з таким прикрим випадком Київ вибачиться, поставить на місце знахабнілих начальничків, запевнить, що цей епізод — все ж сумна випадковість і самодіяльність чиновників середньої руки, шо впали в раж... Але події повернули на неймовірне. Прес–секретар Служби безпеки України досить експресивно запевнила білорусів, що, по–перше, "нічого страшного не сталося", по–друге, "безпека для неї та колег" — священна корова, а що стосується погроз щодо "бойової авіації, то ви, дорогі білоруські друзі, не придумуйте — нічого такого не було і бути не може, оскільки... тощо", - а це вже явна позиція офіційного Мінська, зашифрована в газетну статтю.

Олександр Лукашенко і Петро Порошенко Прес-служба президента України

Отже, ображений Мінськ перейшов в атаку, що в даній ситуації зрозуміло. Але найбільше дивує мовчання Києва. Наш МЗС знову мовчить. "Ми отримали ноту і будемо працювати спільно з компетентними органами", — повідомили у відомстві. Від будь-яких інших коментарів в прес-службі МЗС України відмовилися. Минуло 10 (!) днів, а публічної реакції немає. Тепер же Київ опинився у незручному становищі після публікації розшифровки діалогу між пілотом та диспетчером. Якщо раніше скандал можна було б залагодити дипломатичними або навіть президентськими каналами, то зараз він набув розголосу.

І в даній ситуації Мінськ має перевагу. Президент Лукашенко, який всю свою політику будує на протистоянні Заходу і Росії, позиціонує себе як миротворця в українсько-російському конфлікті, має сильну вагу в регіоні. Проігнорувати Мінськ – не найкраще рішення Києва у цьому інциденті. Хоча не варто проходити повз заяв української розвідки, яка стверджує, що російська авіація нібито відпрацьовувала в білоруському повітряному просторі заподіяння авіаударів по об'єктах України. І публічне мовчання Києва може бути реакцією на подвійну гру Лукашенка. Хоча навіть якщо припустити зв'язок між цими подіями, то в будь-якому випадку повинна була відбутися реакція МЗС на ОБИДВА інциденти. Жорстка або м'яка, але вона повинна бути. А її не було. І це ще один провал у роботі нашого дипкорпусу. Хоча у нас вже півтора року немає посла в Білорусі, дуже важливої для Києва країні. Тут у нас суцільний провал.

Стрімко погіршуються і польсько-українські відносини. Певний холодок українські експерти прогнозували відразу після приходу до влади в Польщі консерваторів від "Права і справедливості". Але все зайшло надто далеко. Європа критикує польську владу за досить специфічне розуміння демократії. Буквально за рік партія встигла обмежити ряд свобод, заявити про негативне ставлення до представників ЛГБТ і виступити за заборону абортів, штучного запліднення та евтаназії в Польщі. Також польські депутати визнали Волинську трагедію геноцидом поляків, який нібито організували українські націоналісти на початку 40-х роках ХХ століття. Це спричинило скандал у двосторонніх відносинах Києва і Варшави. Попередня влада Польщі була адвокатом України в ЄС і головним нашим союзником на зовнішньополітичній арені. Консерватори на чолі з Ярославом Качиньським та Анджеєм Дудою хоч і продовжують говорити про дружбу з Києвом, але на ділі загострюють відносини. Скандал з геноцидом викликав відповідну реакцію в Україні: свої співчуття висловив Петро Порошенко, а Верховна Рада прийняла відповідну заяву, в якій закликала не спекулювати на важкій сторінці історії та віддати її на відкуп історикам.

Порошенко і Дуда на зустрічі 24 серпня Прес-служба президента України

Здавалося, все налагодиться з приїздом Дуди до Києва на святкування Дня Незалежності України. Проте вже восени МЗС порекомендував посольству Польщі скасувати показ у Києві польської кінокартини "Волинь". У ній представлено польський погляд на трагедію. Ясна річ, з українськими націоналістами в образі вбивць. Посольство прислухалося до поради (за фактом - вимоги) і скасувало показ.

Новини за темою

"Особисто я вважаю це безглуздим (як і більшість з того, що у нас відбувається впродовж останніх кількох років у зовнішній політиці). Свою історію треба створити і знати самим. А далі можна хіба що домовитися з іншою стороною, як обходити ті чи інші питання. Але ця нісенітниця (спільне вивчення складних сторінок історії) є офіційною позицією України! І дії органів влади України має бути спрямовано на реалізацію цієї позиції. Ну, хоча б для того, щоб не дати партнерам можливості звинуватити нашу країну в непослідовності. Так як же так! Однією рукою ми запрошуємо до діалогу, а іншою - відхиляємо запрошення до цього діалогу? Не бачу трагедії в тому, що показ фільму не відбувся. Але й сенсу в цій забороні не бачу теж. Як не бачу і послідовності української влади", - каже Богдан Яременко.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця запевняє, що нічого в польсько-українських відносинах не змінилося. Однак факти говорять про інше. Спочатку поляки ускладнили отримання українцями карт поляка, потім було посилено правила в'їзду українців до Польщі, а наприкінці літа Польща посилила правила працевлаштування для українців. При цьому польська влада акцентує в Брюсселі, що страждає від напливу українських біженців.

Призначення Славоміра Новака, колишнього міністра інфраструктури Польщі, керівником "Укравтодору" в цьому розкладі теж навряд чи піде на користь Україні. "Новак і його політичний патрон Дональд Туск є представниками політичної сили, в опозиції до чинної в Польщі влади. В опозиції з туманними перспективами отримати політичну перемогу і повернутися до влади. Так що ж набуває Україна крім ще однієї причини для роздратування чинної польської влади?" - запитує Яременко.

І всі ці проблеми лише поглиблюються, що б не говорили українські дипломати.

Непрості стосунки України зі Словаччиною. Торік українські ЗМІ багато писали про погіршення відносин між країнами. Влітку 2015 р. "Європейська правда" писала, що МЗС Словаччини нібито направив українській стороні листа, в якому вказав на певні проблеми у співпраці як у політичній, так і в економічній площині. "У Братиславі вже не приховують, що відносини з Києвом псуються. І ставлять українським експертам запитання "чому?" і "за що?", - писало видання з посиланнями на свої джерела. "Яблуком розбрату" нібито стало газове питання. На нього нашарувалися дії президента Порошенка, які в Братиславі сприйняли як образу.

112.ua

Газове питання стосувалося реверсу газу. Наприкінці червня 2015 р. прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк направив керівництву Євросоюзу листа, в якому заявив про незаконність чинного контракту між "Газпромом" і словацьким газовим монополістом Eustream і зажадав його перегляду з метою відкриття віртуального реверсу газу між Україною і Словаччиною. Тоді Братислава відразу відповіла, що не має наміру задовольняти претензії Києва, а в неофіційних бесідах почали говорити про шантаж з боку українських партнерів.

Другий інцидент, що викликав нерозуміння словаків, стосувався зриву Україною зустрічі з питань енергоефективності у форматі Вишеградської четвірки, до якої словацька сторона підготувала ідеї проектів для України. При цьому в Братиславі стверджували, що українці вдалися до шантажу, вимагаючи внести до порядку денного питання віртуального реверсу, а коли цього не сталося, за тиждень до зустрічі скасували її.

А особистою образою для словацьких дипломатів, за даними ряду ЗМІ, стало скасування візиту президента України Петра Порошенка на ювілейну конференцію GLOBSEC у Братиславі, яка є вкрай важливою для словацького МЗС. Порошенко мав би виступити на присвяченій Україні панелі разом з трьома колегами з інших країн. Однак не було ані президента, ані кого-небудь з його представників.

Все це слід сприймати в купі з неоднозначним сприйняттям України в словацькому суспільстві і політикумі, вважає лектор Університету Коменського в Братиславі Марина Воротнюк. "Словацький націоналізм, на відміну від українського чи польського, був традиційно проросійським. Зокрема, за даними Євростату, Словаччина є четвертою країною-членом ЄС за кількістю школярів, які обрали російську мову як другу іноземну (після Литви, Естонії та Латвії), з 20,5% у 2013 р. Значною мірою це і є причиною історично "прохолодного" ставлення словаків до України, а також сприйняття подій у ній крізь російську призму", - пише вона.

Новини за темою

Самі словацькі власті позиціонують себе як прагматиків, для яких немає протиріччя між цінностями і реальною політикою, бо Словаччина підтримала і санкції, і відкрила реверс газу для України. Однак українські експерти солідарні в тому, що стосовно Словаччини Україна веде слабку дипломатичну роботу.

Досить прохолодне ставлення офіційного Києва до Угорщини та Грузії. У цих країнах у владі перебувають політики з проросійським ухилом. Угорський прем'єр Віктор Орбан має погану славу недемократичного правителя, який конфліктує із Брюсселем. А праві політсили, як, наприклад, "Йоббік", закликають повернути Закарпаття до складу Угорщини. Все це викликає стурбованість з боку України. У Грузії ж на останніх виборах "Грузинська мрія" олігарха Іванішвілі зміцнила владу аж до конституційної більшості, а в парламент потрапила навіть яскрава проросійська партія. З урахуванням того, що Україна прийняла цілий ряд грузинських політиків на чолі з екс-президентом Міхеїлом Саакашвілі, проти якого в Грузії відкрито кримінальну справу, стабільності відносинам між Києвом і Тбілісі це не додає.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан Reuters

Швидше, винятком тут виділяються взаємини між Україною і Румунією, хоча до 2014 р. вони не були безхмарними. З часів розпаду Радянського Союзу країни вели серйозні суперечки через кордони в Чорному морі, румунську національну меншину в Україні, а також судноплавний канал у гирлі Дунаю. Зміна влади в Україні, а незабаром й обрання нового президента Румунії Клауса Йоханніса дозволили сторонам розпочати все з чистого аркуша.

Запит на перезавантаження відносин спостерігався як у Києві, так і в Бухаресті. Румунія стала першою країною, яка ратифікувала Угоду про асоціацію між ЄС та Україною. А 17 березня 2015 р. президент Румунії Клаус Йоханніса відвідав Київ, щоб зустрітися з президентом Петром Порошенком. Це, до речі, був перший візит румунського президента в Україну за останні сім років. Під час березневої зустрічі президенти домовилися про співпрацю в таких областях, як розморожування ситуації в Придністров'ї та зміцнення безпеки в чорноморському регіоні.

Однак, ймовірно, найважливішим підсумком стало утворення нового формату регіонального співробітництва - трикутника "Польща - Україна - Румунія". "Ми повинні розширити співпрацю між Україною, Польщею та Румунією в регіоні і створити своєрідну групу солідарності", - заявив Йоханніс.

Під час візиту Порошенка до Бухареста в квітні цього року глава України заявив про готовність приєднатися до ініціативи зі створення Чорноморської флотилії під егідою НАТО, коли її буде прийнято Альянсом. Мета створення цієї флотилії - посилення присутності Альянсу і зміцнення безпеки в Чорному морі. З цією ідеєю виступила Румунія, а Україна цю ідею всіляко схвалила. Військове співробітництво з Румунією відкриває такі перспективи, які отримала Україна, розвиваючи діалог з Польщею і Литвою. Президенти України і Румунії навіть обговорювали перспективи створення спільної бригади України, Румунії та Болгарії за зразком УкрЛітПолБріга. Але це вже справа майбутнього.

Отже, що ми сьогодні маємо біля своїх кордонів? Війну з Росією, скандал з Білоруссю, серйозне охолодження відносин з Польщею і низку скандалів навколо історичної пам'яті, потенційне охолодження відносин з Молдовою у разі перемоги там Додона на президентських виборах. Щонайменше з чотирма країнами відносини не клеяться. В умовах російської агресії таке марнотратство українського дипломатичного корпусу є незрозумілим, а його робота викликає багато серйозних питань. Розібратися б, хто насправді керує нашою дипломатією – міністр чи президент, про що не раз писали ЗМІ.

Віктор Ружинський

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>