banner banner banner

Війна на Донбасі потребує переосмислення та іншого підходу

Війна на Донбасі потребує переосмислення та іншого підходу
kyiveuromarathon

Андреас Умланд

Політолог, історик

Оригінал сайт Atlantic Council

Війна на сході України триває, хоча про неї багато хто забув. Очевидного виходу немає. Домовленості про перемир'я постійно порушують, діалог на вищому рівні між Росією і США було припинено багато місяців тому, а неозброєні спостерігачі ОБСЄ у зоні конфлікту постійно стикаються з переслідуванням. Деякі аналітики підозрюють, що Москва чекає наступного березня, коли в Україні відбудуться президентські вибори. Кремль хоче побачити, хто стане українським президентом, перш ніж піти на нові кроки. І час — на боці Росії. Однак його зовсім не мають Україна та Євросоюз.

Війну на Донбасі треба переосмислити та інакше до неї підійти. Нею потрібно зайнятися безпосередньо і вирішити раз і назавжди. І почати варто з більш чіткого повідомлення щодо позицій Євросоюзу. Посилення економічних та адресних санкцій має відбуватися паралельно з позитивними пропозиціями, щоб змінити поведінку Москви. На перехідний період Донбас має відійти під контроль міжнародної адміністрації та миротворчих сил ООН. І, нарешті, Україна і Захід мають віднайти спосіб зберегти контроль над реінтегрованим Донбасом та одночасно формально виконати мінські угоди.

Новини за темою

Є кілька фаз, через які доведеться пройти на шляху до миру. Перша з них — переоцінка ставок. Сьогодні війну на Донбасі часто порівнюють з іншими замороженими конфліктами: в Азербайджані, Грузії, Молдові. Але це помилка. Знадобляться комунікаційні кампанії, щоб виправити це неправильне сприйняття. Війна на Донбасі — це гарячий конфлікт, який підриває безпеку в Європі, так само як і те, що одна з найбільших країн на континенті досі на межі краху.

Причини цього ризику не у внутрішніх політичних суперечках і не в українських економічних труднощах. Україна переживала масові повстання щонайменше чотири рази з дня здобуття незалежності. І жодне з них не загрожувало цілісності країни. Українська економічна ситуація була складною ще з 1990-х років. Труднощі були і під час фінансової кризи 2008-2010 роках. Але це жодним чином не загрожувало європейській безпеці.

Новини за темою

Масштабну фінансову допомогу Заходу для України деколи помилково вважають головним інструментом для вирішення кризи. Звичайно, підтримка має продовжитися, але це ніяк не замінить реальне вирішення конфлікту на Донбасі. Московська зухвала комбінація з грубих військових і невійськових методів має на меті підірвати Україну як соціально-політичну спільність. Головний інструмент Кремля в досягненні цієї мети — перетворення Донбасу на криваву рану, яка може підірвати Україну зсередини. А внутрішній український колапс Кремль може потім використати для демонстрації росіянам безсилля європейської інтеграції та безглуздості демократизації пострадянських країн.

Хоча це є раціональною стратегією для підтримки стабільності російського режиму в короткостроковій перспективі, загалом це небезпечний задум. Ті, хто формує західну думку, потребують кращої комунікації, щоб пояснити, чому і як український крах може призвести до серйозних міжнародних ризиків. Наприклад, мільйони українських біженців почнуть прибувати до Євросоюзу. Або ж за найгіршим сценарієм може вийти з ладу найбільша в Європі атомна електростанція в Запоріжжі, яка розташована лише за 300 миль від району бойових дій.

Новини за темою

Друга фаза полягає у встановленні пріоритетів. Нове розуміння війни на Донбасі має зробити її пріоритетом ЄС. Санкції проти Росії — це не щось тривіальне, але їх неправильно розподілено. Згідно з оцінками московської Школи управління "Сколково", санкції ЄС "здатні підірвати російський видобуток газу і нафти в майбутньому". Захід сподівається, що майбутні втрати доходів для російської держави змусять Кремль змінити свою політику щодо України вже сьогодні.

Проте логіка Москви відрізняється. Якщо українська держава розвалиться через російську гібридну війну, це, на думку російських чиновників, компенсує падіння експорту енергоносіїв у майбутньому. Щоб не допустити цей сценарій, Захід має розробити більш жорстку комбінацію батогів і пряників. По-перше, санкції мають згенерувати ранні ефекти. Російський доступ до західних фінансових ринків потрібно ще більше скоротити, а "Північний потік — 2" має бути заморожений. По-друге, Захід має оподаткувати адресними санкціями всіх ключових гравців російського режиму, а також членів їхніх сімей, щоб наростити невдоволення й суперечності всередині путінської системи. А по-третє, далекоглядне бачення поліпшених російсько-західних відносин має бути донесено до Росії.

Захід може запропонувати Москві менш агресивні спільні енергетичні проекти або створення зони вільної торгівлі між Євразійським та Європейським Союзом. Західними нагородами Росії за більш широке рішення всіх спірних конфліктів на просторі колишнього СРСР можуть стати: Угода про асоціацію з ЄС, безвізовий режим з Шенгенською зоною і навіть план дій для здобуття членства в НАТО. Неурядові організації мають обговорити такі ідеї, щоб вони стали більш відомими. А уряди різних країн можуть уголос озвучувати їх під час зустрічей з російськими чиновниками. Пропозиції повинні пролунати офіційно, відверто, щоб підживити соціальний тиск, який змусить Росію змінити свою зовнішню політику.

Новини за темою

Третя фаза — пацифікація. Тільки-но Москва стане дотримуватися більш компромісної позиції, почнеться реальна робота. Західні експерти, дипломати і політики мають використовувати майбутнє фінансування, щоб сформувати міжнародну миротворчу операцію на Донбасі. Тимчасова інтервенція третьої сторони забезпечить перехід від московської окупації до повернення території під контроль Києва. Місія ООН кількістю до 30 тис. солдатів може стати механізмом збереження обличчя для Москви.

Головні завдання місії ООН — демілітаризувати, роззброїти, розмінувати Донбас, відновити роботу місцевих органів управління, відкрити можливість повернення додому для внутрішньо переміщених людей, створити нові сили поліції, а також здійснити підготовку для проведення місцевих виборів. Країни, які братимуть участь у збройній місії ООН, не мають входити ні до НАТО, ні до підконтрольної Кремлеві ОДКБ.

Реінтеграція стане четвертою фазою. Відновлення контролю Києва над Донбасом означатиме виконання політичної частини мінських угод. І це завдання не з легких. Мінські угоди містять низку пунктів, доданих Кремлем, які порушують український суверенітет. Москва підтримує офіційну автономію Донбасу тільки для того, щоб зберегти свій неофіційний вплив на регіон. Сьогодні головні гравці з української сторони відкидають політичну частину мінських угод.

Західні та українські політики, дипломати і експерти мають знайти вихід. Можливим варіантом може стати спільна українсько-західна інтерпретація угод. Нове значення "спеціального статусу" Донбасу, наприклад, означає більш сильний контроль Києва над окупованими територіями. Українські та західні дипломати мають поставити текст угод з ніг на голову, але формально виконати їхні приписи. Майбутній закон про Донбас може проголошувати перехідний "спеціальний статус" для окупованих територій через тимчасове збільшення повноважень голів Донецької та Луганської областей.

Андреас Умланд

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>