Війна майбутнього буде війною за підводні інтернет-кабелі

Сучасний комп'ютеризований і глобальний капіталізм неможливий без морських кабелів. Так, приблизно 97% всього трафіку інтернету йде морським дном. Примітно, що ці підводні інтернет-кабелі є неймовірно вразливими: для того, щоб відключити всю міжнародну телекомунікацію, не потрібні особливі зусилля . Навіть могутня НАТО, коли йдеться про цифрові кабелі, є абсолютно безпорадною

Війна майбутнього буде війною за підводні інтернет-кабелі

Die Welt

Німецька газета

Сучасний комп'ютеризований і глобальний капіталізм неможливий без морських кабелів. Так, приблизно 97% всього трафіку інтернету йде морським дном. Примітно, що ці підводні інтернет-кабелі є неймовірно вразливими: для того, щоб відключити всю міжнародну телекомунікацію, не потрібні особливі зусилля . Навіть могутня НАТО, коли йдеться про цифрові кабелі, є абсолютно безпорадною

Оригінал на сторінці Die Welt

Це був найбільш честолюбний будівельний проект, який коли-небудь бачив світ і який, залишаючись практично невидимим, повинен був повністю змінити цей світ. Успішне прокладання телеграфного кабелю через Атлантику в 1858 році було сміливою ідеєю молодого американського мільйонера на ім`я Сайрус Філд.

Роком раніше це підприємство вже зазнало невдачі. Кабель порвався, гроші виявилися витраченими даремно, а преса, яка спочатку перебувала в стані ейфорії, тепер була сповнена уїдливих насмішок. Однак Філд, офіцер військово-морського флоту США Меттью Фонтейн Морі та винахідник Семюель Морзе нізащо не хотіли здаватися. У липні 1858 року британський корабель HMS Agamemnon і американський USS Niagara вчетверте і востаннє вийшли в Атлантику.

Вони зустрілися на середині і сплели кінці кабелю, загальна довжина якого становила 4 000 км. Потім звідти вони пішли у зворотному напрямку, при цьому екіпажі обережно опускали в глибини Атлантики мідний дріт, захищений оболонкою. На кожному судні перебувало 1 500 тонн дроту в гутаперчевій ізоляції (ізоляція проводів цією гумою стала новим винаходом Вернера Сіменса). Цього разу кабель нарешті, вочевидь, витримав. Корабель USS Niagara повернувся на Ньюфаундленд, а HMS Agamemnon — до Ірландії, де вже стояли напоготові кабельні станції.

Це був великий момент. Коли перша трансатлантична телеграма пройшла від королеви Вікторії президенту США Бьюкенену, радість не знала меж. Лондонська Times писала про "гігантське розширення можливостей людства: "Атлантика стала сушею, і ми дійсно за бажанням можемо з'єднатися один з одним. Ми стаємо однією країною".

Новини за темою

Те, що перший зв'язок між Старим і Новим Світом протримався лише 15 днів і між літерами, що передаються, минало 2 хвилини, не мало значення. Початок було покладено, з 1900 року майже весь світ було обплутано дротами. І він такий і сьогодні. Кожен, хто посилає електронного листа, переглядає Netflix або шукає щось у Google, робить це за допомогою підводних кабелів.

Приблизно 97% всього трафіку інтернету йдуть морським дном. Сучасні кабелі передачі даних більше не є мідними проводами в гумовій оболонці, зараз такі кабелі складаються з тонкого, як волосся, скловолокна всередині кабелів, мідної труби, алюмінію, сталевих тросів та штучного волокна. Тоді, як і зараз, вони лежать незахищеними на дні моря, товсті, як поливальні шланги або банки "Кока-коли" (на мілководних ділянках вони до того ж захищені ще й оболонкою).

Зазвичай навряд чи кого-небудь у світі зацікавлять ці 350 кабелів, вони просто мало помітні. Хребет інтернету є не таким привабливим, як супутники. Він лежить у мулі морського дна у вічній темряві. Час від часу акули кусають кабелі, також їх пошкоджують рибальські мережі або землетруси. У таких випадках до місця аварії вирушають спеціальні кабельні судна і моментально виправляють пошкодження, тому що без сучасних кабелів передачі даних неможливо уявити собі інтернет і міжнародні телефонні розмови.

Однак тепер інша небезпека загрожує нашому безперервному зв'язку. Незадовго до Різдва генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг повідомив газеті Frankfurter Allgemeinen Sonntagszeitung, що останнім часом російські підводні човни явно ходять поблизу підводних кабелів між Європою і США. Трансатлантичні кабелі — це кабелі, якими, як і раніше, передається найбільша кількість даних та які є життєво важливими для країн НАТО.

Морський кабель є важливим, він зблизив Америку з Європою після того, як Сайрус Філд 160 років тому опустив його на дно Атлантики. Своєю першою трансатлантичною пуповиною світ зобов'язаний Меттью Фонтейну Морі, який за дорученням військово-морського флоту США склав карту Атлантики, Семюелю Морзе, який винайшов азбуку Морзе, і не в останню чергу Сайрусу Філду, у якого була ідея та гроші. Автор Саймон Вінчестер у своїй історії культури Атлантики порівнює їх зі "сліпими людьми, які із легкого реактивного літака скидають дроти на Гімалаї або Альпи".

Про вбивство президента США Авраама Лінкольна в квітні 1865 року Старий Світ дізнався лише через 12 днів — кабель знову порвався. Телеграф міг би протягом хвилин або секунд надіслати це сполучення між континентами. Друге повідомлення через перший трансатлантичний кабель 1858 року було, втім, економічною новиною: судноплавна компанія Cunard повідомила про зіткнення її суден Europa та Arabia.

Сучасний комп'ютеризований і глобальний капіталізм неможливий без морських кабелів. Сигнал із Лондона до Нью-Йорка йде увосьмеро повільніше від сигналу, що передається через супутник замість кабелю. Це багато. На ринках капіталу мілісекунди вирішують питання виграшу або втрати. Експерт Дуглас Бернет вважає, що банки щодня через кабель передають дані, вартість яких є еквівалентною 1 трлн трлн дол.

Морське дно — це чашка Петрі для сучасного капіталізму, кабелі є його широко розгалуженої грибницею, його вихідною передумовою. Коли комунікаційні мережі виходять із ладу, фінансовий світ не те що зупиняється у своїй діяльності, він застигає. "Вся глобальна економіка тримається на стабільному використанні підводної комунікаційної інфраструктури", — йдеться в одному дослідженні. Але ніхто не говорить про вік кабелю.

Карта світу підводної кабельної системи З відкритих джерел

Що більше даних ми генеруємо без кабелю, тим більше ми стаємо залежними від кабелів. Це парадокс: чим більше заповнення даними відбувається без дротів, тим більше потрібно дротів. Уявлення про те, що незабаром ми будемо жити у світі без кабелів, є неправильним. Інновації типу "інтернет речей", де кожен тостер постійно підключено до інтернету, і хмари даних, розподілених на величезних фермах серверів, так званих clouds, все це лише збільшує нашу залежність від закопаних у землю і опущених під воду скловолоконних кабелів.

Те, що тепер військовики знову змушують західне суспільство задуматися про кабелі, має історичний сенс. Холодна війна зробила технології стійкими до погодних явищ. З п'ятдесятих років кабельні станції та пункти перезарядки було виведено з великих міст на периферію (наприклад, із Сан-Франциско до невеликого Сан-Луїс Обіспо, з Гонолулу на Гаваях в О`аху, аби вивести їх із центрів). Це була логіка ядерної війни: гнучкість і диверсифікація були козирем, навіть якщо вартість була трохи більше. Це були ті далекі часи, коли телекомунікація була насамперед справою державних підприємств.

При цьому маршрути прокладання кабелів навряд чи змінювалися, кабелі прокладають переважно за маршрутами старих телеграфних ліній. У середині ХІХ століття майже нічого не було відомо про дно моря. Перші телеграфні кабелі висіли як величезні білизняні мотузки між вершинами підводних гірських хребтів. Вікторіанське століття взагалі мало дивне уявлення про морське дно. Деякі вчені вірили, що кабелі, судна й тварини не опустяться на дно моря, тому що вода зі збільшенням глибини стає все більш щільною. Але вкриті мулом кабелі, яких піднімали з моря для ремонту, доводили, що це було не так.

Морське дно є і залишається terra incognita. Якщо знаходять безпечний маршрут прокладення, то на ньому і зупиняються. Так виникли голкові вушка і пляшкові горлечка. Про небезпеку, яка тут криється, інформаційні компанії запитують рідко, зате потім вони стають дуже наполегливими. Ураган "Сенді", який восени 2012 року пронісся східним узбережжям США, вивів із ладу деякі важливі лінії зв'язку. "Це була серйозна проблема. Загальна мережа між Північною Америкою та Європою вийшла з ладу на кілька годин", — згадує менеджер Microsoft Френк Рей, директор глобальної мережевої стратегії, відповідальний за інфраструктуру хмари концерну програмного забезпечення. "Ураган виявив потенційну проблему, пов'язану з консолідацією трансатлантичних кабелів, вони всі виходили на сушу в Нью-Йорку і Нью-Джерсі".

Microsoft разом з Facebook і телекомунікаційним підприємством Telxius інвестував безпосередньо в новий кабель, який ішов новим маршрутом між Іспанією і Вірджинією. Marea — це найсильніший кабель Атлантики. З цього місяця він передає до 160 терабайтів на секунду, що відповідає 71 млн HD-Відео, потік яких іде паралельно. Таким чином, у майбутньому буде забезпечено відеочати і перегляд Netflix. Але як і всі інші цифрові кабелі, Marea прокладено у відкритому морі в середньому на глибині 3 600 м.

Приватні фірми прокладають кабелі згідно з розрахунками, але чи можуть ці фірми захистити їх? "Перед скасуванням державного контролю, — пише в одному дослідженні американський контр-адмірал Майкл Метіс, — підводні кабелі були набагато надійнішими". Цей морський офіцер, який зараз перебуває на пенсії, описав в одному повідомленні 2012 року, наскільки вразливими є наддержави: "Всі кабелі США, крім одного трансатлантичного, виходять на сушу в межах радіусу в 30 миль. Схожа ситуація і з тихоокеанськими кабелями".

Чи має НАТО рацію щодо своїх побоювань? Чи залежить наш спосіб життя від однієї шовкової — пардон! — скловолоконної нитки? Ніколь Старосельські, професор Університету Нью-Йорка, для своєї книги "Підводна мережа" роками досліджувала прихований світ підводних кабелів. Вона знає, наскільки крихкою є ця мережа. І вона дійсно тендітна: "Для уряду США (або будь-якого іншого уряду) не буде важко фізично відключити всю міжнародну телекомунікацію", — пише вона.

Так само дивиться на це і контр-адмірал: військово-морський флот США більше не має підводних човнів, які могли б займатися обслуговуванням кабелів на великих глибинах. Автоматичні підводні апарати, які використовуються кабельними фірмами, не можна застосовувати для ремонту такого кабелю, який легко можна перерізати Могутня НАТО, коли йдеться про цифрові кабелі, є абсолютно безпорадною.

Мережа, наш улюблений вбивця часу, є вразливою. Можливо, у нас неправильні уявлення? Той, хто подумки уявляє собі мережу, бачить її, завдяки постмодернізму, переважно як кореневу структуру, яка постійно розширюється і завдяки численним поперечним зв'язкам залишається непідвладною руйнуванню. Роздуми про морські кабелі показують, що це не так. Інтернет має конкретну фізичну структуру, яка визначається топографією Землі: морським дном, вулканами і зонами землетрусів, а також судноплавними лініями, від яких слід ухилятися, і глобальними спілками.

Новини за темою

Мережа, шо утворилася, не всюди є однаковою, і саме там, де вона міцна, вона викликає сумніви. Наприклад, острів Тайвань, яблуко розбрату супердержав (Китаю і США,) є вузловим пунктом даних. Кабелі Тайваню у разі війни були б головною метою китайської армії. Одна кабельна станція острова здійснює зв'язок зі США і тихоокеанським простором. Друга — з Південно-Східною Азією й Австралією. Природні катастрофи показують, наскільки все це неміцно. Коли в грудні 2006 року на Тайвані стався землетрус, то було пошкоджено дев'ять кабелів. Одинадцять ремонтних судів протягом 49 днів займалися їх ремонтом.

Кабельні розриви позначилися на банківській діяльності і комунікаціях Тайваню, Китаю, Гонконгу, Індії, Сінгапуру, Японії та Філіппін. І це було поодиноким актом, це була природна катастрофа. А якщо далеко в морі десять кабелів буде розрізано на дрібні шматочки, як зазвичай розрізають спагеті для маленьких дітей? Від тайванської економіки незабаром мало що залишиться.

Війна майбутнього буде війною за кабелі. Повідомлення про російські підводні човни, які під водою можуть підслуховувати Захід або де-небудь відключати Netflix і біржову торгівлю, подіяло надзвичайно ефективно на ЗМІ. При цьому самі американці показали росіянам, як це працює.

Новини за темою

З 1971 року протягом десяти років США отримували інформацію, підключившись до важливого кабелю передачі даних радянського військово-морського флоту в Охотському морі. Операція Ivy Bells порушувала міжнародне право і проводилася на суверенній території Радянського Союзу. Про неї стало відомо лише завдяки одному аналітику АНБ, якого було куплено росіянами і який отримав за це 30 років тюремного ув'язнення.

Що стосується АНБ, то коли екс-співробітник АНБ Едвард Сноуден у 2013 році виступив зі своїм викриттям, всьому світові стало відомо, що британська секретна служба зі своєю програмою Tempora підключилася до трансатлантичних кабелів і прослуховує все, що стосується розмов і передачі даних, включаючи й те, що йде з Німеччини.

Яка загроза для цифрової свободи Заходу є  більш небезпечною — зовнішня чи внутрішня? Західні секретні служби вже давно отримують дані з кабелів, до яких вони приєдналися. А ось те, що противник може перерізати нитки, що з'єднують весь світ, залишається поки що похмурим припущенням. І остання надія наших луддитів — це те, що з цим дурним інтернетом коли-небудь все-таки буде покінчено.

Борис Пофалла

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...