Відволікальний газопровід: Чому Росія не збирається збільшувати поставки газу до Європи через "Північний потік - 2"

Відволікальний газопровід: Чому Росія не збирається збільшувати поставки газу до Європи через "Північний потік - 2"
Спутник

The American Interest

американське видання

Оригінал на сайті The American Interest

Росія стверджує, що постачання газу за пропонованим нею газопроводом "Північний потік — 2" може заповнити відсутні обсяги в умовах скорочення видобутку газу в країнах Євросоюзу. Ця вразливість Євросоюзу, пов'язана із недостатньою забезпеченістю газом, зросла після недавнього рішення голландського уряду, ухваленого у квітні 2018 року, про початок процесу закриття свого найбільшого газового родовища Гронінген. Але за уважнішого розгляду ця заява Росії має вигляд чергової дезінформаційної операції. І проводиться вона з тим, щоб скористатися слабкістю Євросоюзу, випробовує недостачу газу як прикриття для реалізації проекту з будівництва газопроводу, цілі якого далекі від питань збільшення обсягів поставок газу до Європи.

Новини за темою

Розроблення газового родовища Гронінген у Нідерландах наприкінці 1950-х років ознаменувало початок золотого століття видобутку природного газу в Західній Європі. За цим родовищем пішли шельфові родовища в територіальних водах Нідерландів, Данії, Великої Британії та Норвегії. В результаті Північно-Західна Європа сама стала великим гравцем на світовому енергетичному ринку. У 2013 році тут щорічно видобували понад 80 мільярдів кубічних метрів газу, з яких 54 мільярди кубічних метрів — безпосередньо на родовищі Гронінген. Майже половина цих обсягів постачалася в сусідні країни — Німеччину, Францію і Бельгію, що забезпечувало Нідерландам значні додаткові податкові надходження й експорт.

Однак у квітні 2018 року голландський уряд виніс Гронінгензькому родовищу смертний вирок. Обсяги видобутку, які вже були обмежені в 2015 році до 21,6 мільярдів кубометрів, до 2022 року буде скорочено до 12 мільярдів кубометрів. А в 2030 році газове родовище буде закрито. Уряд був змушений прийняти таке рішення у зв'язку з незаперечними доказами того, що роботи з видобутку газу ведуть до підвищення сейсмічної активності в регіоні. Хоча невеликі підземні поштовхи спостерігалися ще з початку 1990-х років, рішення про закриття родовища було прийнято після землетрусу магнітудою 3,6 бала з епіцентром в селі Хюзінге в серпні 2012 року. Через це Гаага ввела перший з кількох лімітів на видобуток газу. Але, незважаючи на ці обмеження, підземні поштовхи в регіоні тривали. У січні 2018 року в районі Гронінгензького родовища стався ще один землетрус магнітудою 3,4 бала. Голландська компанія NAM, що видобуває газ на Гронінгензькому родовищі, і влада країни має відшкодувати збиток приблизно 90 тисячам домогосподарств, які постраждали в результаті землетрусу.

Новини за темою

Тому не дивно, що з урахуванням цих обставин і ворожої реакції громадськості на подальший видобуток газу Гаага вжила таких радикальних заходів з метою закриття одного з головних газових родовищ Європи. Цей удар по внутрішньому видобутку газу в Євросоюзі стався поряд зі скороченням обсягів видобутку газу на багатьох родовищах у Північному морі. Наприклад, обсяги видобутку на британських родовищах у Північному морі скорочуються майже безперервно — з 110 мільярдів кубометрів у 2000 році до трохи менше 40 мільярдів кубометрів в 2017 році. Загальний обсяг видобутку газу в країнах Євросоюзу скоротився з пікового рівня 341 мільярда кубометрів у 2004 році до 257 мільярдів кубометрів в 2016 році. Згідно з прогнозами, до 2030 року газові компанії Євросоюзу, можливо, будуть видобувати лише 146 мільярдів кубометрів на рік. Лише Норвегія поки може збільшувати обсяги видобутку, але вона самостійно не в змозі компенсувати скорочення видобутку в Нідерландах, Великій Британії і Данії.

У компанії "Газпром" заявляють, що збираються прийти на допомогу зі своїм "Північним потоком — 2". В рамках цього проекту природний газ буде надходити за двома нитками газопроводу, пропускна здатність кожної з яких становить 27,5 мільярда кубометрів. Газопровід буде прокладений від російського балтійського узбережжя до Грайфсвальда (парламентський округ Ангели Меркель) на узбережжя Балтійського моря до Німеччини. Керівництво компанії стверджує, що оскільки видобуток газу в ЄС різко скоротився, її газопровід може забезпечити основні постачання додаткових обсягів газу, необхідних Євросоюзу.

Маршрут газопроводу "Північний потік-2" Аргументы и факты

Проте при найближчому розгляді історія з "Північним потоком — 2", який нібито призначений для "надання допомоги", якось не зовсім складається. Коли в 2006 році "Газпром" запропонував побудувати попередній газопровід "Північний потік — 1", який в основному проходить по тому ж маршруту, що й "Північний потік — 2", він висував ті ж аргументи у вигляді гучних обіцянок про додаткові постачання газу в Євросоюз. Насправді ж, як тільки "Північний потік — 1" було введено в експлуатацію, скоротився транзит російського газу по українському магістральному трубопроводу "Братство", замість цього постачання газу тепер здійснюється по газопроводу "Північний потік — 1". Іншими словами, "Північний потік — 1" був не газопроводом, який багатозначно позиціонувався як канал додаткових поставок природного газу. Це був проект, призначений лише для того, щоб перенаправити газові потоки з одного трубопроводу в інший для досягнення стратегічних цілей Росії, в основному для послаблення позицій України та держав Центральної та Східної Європи.

Новини за темою

Є вагомі підстави вважати, що "Північний потік - 2" є черговим "відволікальним" газопроводом, який будується у тому ж "ключі". У червні 2015 року, якраз перед тим, як оголосити про проект "Північний потік — 2", заступник голови правління "Газпром" Олександр Медведєв зробив різку й образну заяву. За його словами, поточний транзитний контракт з "Нафтогазом" (українською державною енергетичною компанією), термін якого закінчується в 2019 році, "ні за яких умов, навіть при зміні Сонця і Місяця, продовжуватися не буде". Негативна реакція Євросоюзу на цю заяву, а також практична реальність того, що газопровід "Північний потік — 2" навряд чи буде введено в експлуатацію до 2019 року, передбачали відступ "Газпромом" від своєї абсолютистської позиції в тому, що стосується відмови укладати новий контракт з Україною.

Проте прихована мета, яка стала зрозумілою із заяв Медведєва, колишня. Вона полягає в тому, щоб якомога швидше звести до мінімуму або закрити транзит газу по українському магістральному газопроводу "Братство" і перенаправити газові потоки, які надходили б українською магістраллю, на газопровід "Північний потік — 2".

Є дві обставини, які вказують на те, що метою (будівництва нового газопроводу) в основному є Україна.

Новини за темою

По-перше, для того, щоб скоротити до мінімуму термін дії можливого поновленого контракту на транзит газу через Україну, дві нитки газопроводу "Північний потік — 2" (на відміну від двох ниток газопроводу "Північний потік — 1") будуються не одна за одною, а одночасно. Однак практично у всьому іншому "Північний потік — 2" будується тими ж методами у відповідності з тими ж технологіями, що й "Північний потік — 1". Це явно свідчить про те, що метою є завершити прокладання трубопроводу в найкоротші терміни, щоб відмовитися від транзитного маршруту через Україну або хоча б значно скоротити постачання газу по цьому маршруту.

По-друге, газпромівський газопровід "Турецький потік" спроектований подібно до газопроводів "Північний потік —1" і "Північний потік — 2". Він складається з двох ниток пропускною здатністю 16 мільярдів кубометрів кожна. По одній нитці, яку зараз вже прокладено, газ буде поставлятися в Туреччину. За іншою ниткою газ повинен надходити в Південно-Східну Європу (замість газу, який нині надходить транзитом через Україну) і з балканської газової магістралі — в Грецію.

Новини за темою

Мова тільки про геополітику стосовно України, і очевидно, що "Газпром" не збирається збільшувати поставки газу в Європу по "Північному потоку — 2". Щоб переконатися в цьому, достатньо звернути увагу на європейський з'єднувальний газопровід EUGAL, що є сухопутним продовженням "Північного потоку — 2" і ще одним проектом, який реалізує "Газпром" зі своїми європейськими партнерами. Сам "Північний потік — 2" закінчується на балтійському березі Німеччини. Але сухопутний газопровід EUGAL, який матиме достатню пропускну здатність, щоб приймати весь річний обсяг газу, що закачується по "Північному потоку — 2", орієнтований не на Західну Європу, а спрямований на схід — до кордонів Польщі і Чехії. Він з'єднується з газотранспортними системами держав Центральної та Східної Європи через газові інтерконектори ЄС "Захід-Схід". Очевидно, що мета будівництва газопроводу EUGAL полягає в тому, щоб заповнити ці інтерконектори газпромівським газом. Якщо заповнити їх газпромівським газом, то всім іншим постачальникам газу пробитися на ринок Центральної і Східної Європи буде складно.

Очевидно, що "Газпром" прагне розділити єдиний газовий ринок Євросоюзу на дві частини. Західна Європа залишиться лібералізованим відкритим газовим ринком, здатним отримувати доступ до численних джерел поставок газу. А на ринку Центральної та Східної Європи знову буде домінувати "Газпром", і ці країни знову опиняться під впливом Росії. Основною перешкодою для реалізації цього плану є український магістральний газопровід "Братство" і практика так званих реверсних поставок газу через українську газотранспортну систему. Через те, що газ, який надходить в Європу транзитом по газотранспортній системі "Братство", став засобом заробляння грошей, "Газпром" вже в основному позбувся свого впливу на газовому ринку України. Як тільки газ надходить на транзитний газопровід "Братство" і далі — до клієнтів "Газпрому" у Словаччині, Угорщині та Польщі, право власності на нього переходить до цих клієнтів, а держави Центральної та Східної Європи потім перепродають цей газ назад в Україну. Загрозою для реалізації російського плану при поставках газу в Центральну і Східну Європу по "Північному потоку — 2" є те, що якщо газ в Європу буде надходити по газопроводу "Братство", то він буде "складати конкуренцію" газу, що надходить по "Північному потоку". Справа в тому, що "Газпром" не має права власності на цей газ і не може розпоряджатися, кому цей газ продавати і за якою ціною. Тому будівництво російських газопроводів найкраще розглядати як тактичний хід з метою відновлення відносин "один на один" "Газпрому" і його клієнтів і при цьому як відновлення права примусово встановлювати ціни на енергоносії у всьому регіоні, в якому, на думку росіян, вони повинні панувати.

Новини за темою

На перший погляд у громадськості і навіть в політиків може скластися думка, що якщо з'явиться новий газопровід, то в перспективі повинні збільшитися та постачання газу. Це помилковий висновок, який лише допоможе Росії і надалі проводити свою дезінформаційну кампанію. Перше, що слід зробити, - це визнати помилку. Друге - з'ясувати, як вирішити реальну проблему, яка полягає в тому, що намічається брак газу в Нідерландах і в інших країнах Євросоюзу. Реальне рішення полягає не в будівництві нових газопроводів, що мають політичне підґрунтя, а у розробці надійного дублювального енергетичного комплексу поновлюваних джерел енергії і альтернативних джерел природного газу. Сьогодні це зробити набагато простіше з двох причин.

По-перше, як зазначило Міжнародне енергетичне агентство в своєму дослідженні з поновлюваних джерел енергії, опублікованому в листопаді 2017 року, вартість відновлюваних джерел енергії, якщо говорити про вітряні і сонячні станції, різко знижується. За оцінками МЕА, за рахунок використання відновлюваних джерел енергії в період з 2017 по 2022 роки генерувальні потужності в світовому масштабі зростуть на 1000 гігават. Це становить половину сукупної генерувальної потужності вугільної енергетики, на створення якої пішло 80 років. Зокрема, Європа має значні можливості використання набагато більшої кількості поновлюваних джерел енергії для підвищення своєї енергетичної безпеки.

По-друге, зростає кількість інших доступних для Західної Європи джерел поставок природного газу (крім Росії) — в тому числі з таких традиційних країн-постачальників, як Норвегія та Алжир. Алжир, зокрема, не повною мірою використовує газопроводи, призначені для поставок в Євросоюз, і величезні ресурси природного газу, які можуть бути введені в експлуатацію. Іншим великим джерелом є скраплений природний газ (СПГ). І Сполучені Штати, і Австралія нарощують виробництво СПГ. До 2024 року потенційний обсяг експорту СПГ зі США зрівняється з обсягом експорту "Газпрому" до Євросоюзу. Ці додаткові ресурси газу можна буде використовувати поряд зі значним нарощуванням потужностей поновлюваних джерел енергії, вирішуючи проблеми, пов'язані з переривчастим характером діяльності вітряних і сонячних станцій, а також знижуючи вартість електроенергії.

Для європейців "Північний потік — 2" є уроком на майбутнє, наочним прикладом того, що якщо Росія пропонує побудувати ще один газопровід, це не означає, що вона збирається продавати більше газу.

Алан Райлі

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів