Від Криму до Криму: 5 книг нон-фікшн, які змусять замислитися

Майже всі книги цього огляду заперечують те, що ми знали допіру про політику. "Банда при владі", як казали за радянських часів, ставила собі іншу, "миролюбну" мету, і політикою, як переконує один з авторів, у тамтешніх стайнях біля корита навіть не пахло. Натомість завжди відгонило "нашою відповіддю Чемберлену", яку завжди треба було давати, щоб замилити очі на власну "політичну" бездарність

Від Криму до Криму: 5 книг нон-фікшн, які змусять замислитися
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

Майже всі книги цього огляду заперечують те, що ми знали допіру про політику. "Банда при владі", як казали за радянських часів, ставила собі іншу, "миролюбну" мету, і політикою, як переконує один з авторів, у тамтешніх стайнях біля корита навіть не пахло. Натомість завжди відгонило "нашою відповіддю Чемберлену", яку завжди треба було давати, щоб замилити очі на власну "політичну" бездарність

Сергій Плохій. Ялта. Ціна миру. – Х.: Клуб сімейного дозвілля 

З відкритих джерел

Навіть сьогодні публічні дискусії щодо цієї події продовжують обертатися довкола питань 1950-х років на кшталт: "Хто продав Східну Європу?" та "Чи відповідало американським інтересам наполягання на тому, щоб СРСР приєднався до війни з Японією?". "Час і місце зустрічі були серед тих таємниць війни, які охороняли найретельніше, - починає свою розповідь автор. –Увечері 3 лютого 1945 року, під покровом темряви, кортеж "паккардів" доправив двох найпотужніших лідерів демократичного світу, Франкліна Делано Рузвельта та Вінстона Леонарда Спенсера Черчилля, до місця призначення: кількох вілл поблизу чорноморського курорту Ялта, що раніше належали російському цареві та видним аристократам. Західні лідери називали себе аргонавтами, посилаючись на античних воїнів, які дісталися чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно у дракона, який ніколи не спав. Трофеєм було завершення війни, яка поглинула світ, а драконом вважали господаря маєтку, Йосипа Сталіна, у минулому грузинського поета, який подавав великі надії, а згодом – жорстокого диктатора". Тож ставлення до ялтинських угод залишається негативним, особливо в контексті залучення колишньої Східної Європи до НАТО та західних структур. Це, зокрема, підтвердила заява президента Джорджа Буша – молодшого в травні 2005 року, де він порівнював ялтинські угоди з пактом Молотова – Ріббентропа 1939 року. То чи дійсно західні лідери могли змінити перебіг історії в Ялті? Це одне з питань, що порушується в книзі відомого історика, яка враховує архівні відкриття останніх двох десятиліть і розглядає конференцію та її результати з нової історичної перспективи.

Ален Бадью. Похвала політиці. – Л.: Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр

З відкритих джерел

Автор цієї книжки, аналізуючи таке явище, як "політика", спершу цитує Мак’явеллі, який визначав "політику" як довершене мистецтво омани, а потім розповідає, що це насправді. З одного боку, нібито так: Майдан, якщо вже тулити наші реалії, здатен радикальним чином модифікувати саму ідею, бо в народному русі залучено іншу практику політичного, ба навіть відбувається скасування політичного. Інакше кажучи, доводить автор, рух – це взагалі неполітична практика політичного або навіть політика, що ліквідовує політичне. З іншого боку, доводять нам, політичного як такого взагалі-то не існує, бо це винахід сучасної політичної філософії. Що існує насправді, то це не "політичне", навіть не політика. "Зрозумійте правильно: те, що я називаю "політикою", – це насправді завжди конфлікт політик, і будь-який народний рух не може ліквідувати політику, тому що "політики", яку хотіли би прибрати, не існує". А що ж, спитаймося, існує? "Уряди – як праві, так і ліві – підказують нам, чинять одну й ту саму політику, повністю підпорядковану інтересам європейської та світової капіталістичної олігархії. Я запропонував назвати цю фальшиву єдину політику, цей менеджмент, управління бізнесом олігархії "капітало-парламентаризмом".

Ігор Скрипник. Поза сценою українських революцій. – Л.: Астролябія

З відкритих джерел

Будь-який революційний досвід вписується в загальну історію національно-визвольного руху, і в цьому сенсі книжка українського журналіста, публіциста і письменника Ігоря Скрипника є яскравим тому підтвердженням. Наразі йдеться про його власний досвід переживання побудови української незалежності на межі ХХ–ХХІ століть. Зокрема, у цій збірці літературних есеїв автор з властивою йому образною герметичністю тексту осмислює ціну свободи, складні психологічні моменти, власний політичний арешт, кров російсько-української війни. До книги увійшли літературно-метафізичні роздуми про національну свободу, про пересічного українця, який часто змушений протистояти не тільки зовнішньому, а й театрально замаскованому внутрішньому ворогові.

Деббі Джонсон. Усе від А до Я. – Х.: Фабула

З відкритих джерел

Крутий психологічний роман цієї авторки разюче відрізняється від того, що вона публікувала донедавна. У книжці йдеться про велику материнську любов, що не підвладна смертельній хворобі. А також про горе через втрату найдорожчої людини. А ще – про спокуту, про усвідомлення того, що найважливішими речами в житті є не провина і злоба, а готовність любити та пробачати. "Я відчинила двері квартири, і мене переповнило прагнення схопити їх в обійми і любити так сильно, щоб жодне лихо їх не торкнулося", – озивається героїня про своїх рідних. "Захистити їх від усієї жорстокості цього світу. Ці спогади не поблякли і за чотири повні десятиліття. Коли йдеться про людей, яких любиш, і людей, яких втрачаєш, плин часу не має значення – деякі речі просто лишаються з тобою назавжди".

Лілі Гайд. Омріяний край. – К.: Дуліби

З відкритих джерел

Книга британської журналістки вийшла за кілька тижнів до того, як відбулася анексія Криму, і відтоді, зрозуміло, не втратила своєї актуальності. Головна героїня – кримськотатарська дівчинка Сафі, яка народилася за межами історичної батьківщини, виростала на оповідках про рай під назвою "Крим". Коли багатолітня її мрія опинитися на тій благословенній землі здійснилася, на неї чекало жорстке розчарування: нова реальність поставилася до неї більш як вороже. Однак крізь сувору дійсність проростають пагінці нового почуття – безмежної, всепоглинущої любові до рідного краю. Тож, за сюжетом, депортована разом з двомастами тисячами родин кримських татар родина Сафі після п’ятдесятирічного вигнання повертається до рідного Криму. Заселені росіяни пустили тут своє коріння. Родина Сафі живе у злиднях, на її прикладі ми бачимо трагедію всього кримськотатарського народу, якому, як тоді, так і тепер доводиться боротися на рідній землі за свої права.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>