Весь світ прагне миру, і лише росіянам кортить "повторити перемогу"

Весь світ прагне миру, і лише росіянам кортить "повторити перемогу"
Фото з відкритих джерел

Андрій Кокотюха

Письменник

Гасло "Можемо повторити" вперше з`явилося 9 травня 2014 року. Автор невідомий, але плакати з такими гаслами несли по Красній площі в Москві учасники традиційної ходи з нагоди сакрального свята для нинішніх росіян – Дня Перемоги. Згодом там же почали з`являтися не лише бутафорські, а цілком робочі танки з написами: "На Берлін!". Так реконструюють старі чорно-білі фото й кадри хроніки зразка 1945 року, коли радянські танки справді сунули вперед, на Захід, в оплот нацистської Німеччини.

Таким чином, громадяни нинішньої Росії прямо натякають на бажання воювати і перемогти, як "діди" сімдесят із гаком років тому. Танки, націлені дулами на Берлін, – це символ переможного наступу, блискавичної військової операції. А "можемо повторити" - це про саму перемогу. Ще тоді, 1945-го, товариш Сталін фактично приватизував розгром нацистської Німеччини. Понад сорок років радянська пропаганда всіма засобами, передусім – кіно і телебачення, вбивала в голови кількох поколінь: союзники  Америка, Британія і французький Рух опору під керівництвом де Голля  не мали до капітуляції німецьких нацистів жодного стосунку. По суті, Захід прийшов на все готове, примазався до "нашої" перемоги. Тож якщо тепер, коли Росія знову веде запеклу боротьбу з фашизмом, тепер уже українським, "бандерівським", Захід має нахабство підтримати Україну проти Росії,  можемо повторити. Тоді пожаліли Європу й Америку, не добили, так тепер матимете, що заслужили.

Новини за темою

Тоді ж, від 2014-го, виник термін "побєдобєсіє". Його суть у тому, що 9 травня відзначення німецької капітуляції набуває не лише в Росії, але й в Україні, потворних, карикатурних, гротескних, але від того не менш небезпечних форм. Ряжені всіх мастей виходять на вулиці, вбрані, наче на Геловін: бутафорська військова форма, невідомо звідки взяті медалі та ордени, смугасті "георгіївські" стрічки як символ перемоги на всьому, на що можна їх почепити. Все це відбувається під загальним гаслом: "Можемо повторити". Адресат відомий: Україна  спочатку, Захід – у віддаленій перспективі.

Згадане "побєдобєсіє" зародилося в Росії насамперед тому, що досить сумнівна перемога у Другій світовій – єдине, що держава-агресор ще здатна продати громадянам під соусом патріотизму та відповідного виховання. Сумнівна – бо ветерани поверталися назад до злиднів. Країна-переможець не спромоглася поліпшити рівень життя громадян, які вистояли у воєнні часи і, без пафосу кажучи, старі й малі кували цю перемогу, працюючи в три зміни на заводах. Якби Сталін не мав сумнівів, то не заборонив би не те, що відзначати офіційно, а навіть згадувати про перемогу публічно. Ветерани ж не мали жодного соціального захисту. Навпаки, щоб інваліди війни не ганьбили своїм виглядом, жебракуючи від безвиході, їх починаючи з 1946 року централізовано виловлювали та вивозили до спеціальних притулків далі від великих міст.

Після смерті вождя народів, коли почалася так звана "відлига", член Військової ради Микита Хрущов так само не поспішав легалізувати День Перемоги. Навпаки, піддав жорсткій критиці стрічку Михайла Калатозова "Летять журавлі", відзначену в Каннах найвищою нагородою. Зі слів радянського лідера, солдатів на фронті героями не показано, а жінок у тилу виведено повіями. Лише 1965 року новий радянський керманич Леонід Брежнєв зробив 9 травня державним святом і тим самим заклав основи нинішнього "побєдобесія".

Фото з відкритих джерел

Цивілізовані держави пишаються здобутками й не хочуть більше воєн, бо всі здобутки зійдуть на пси. Росія – єдина держава, яка від моменту свого утворення, ще з часів царя Петра І, пишається лише війнами. Радянський Союз за 74 роки свого існування розв`язав не лише Другу світову, а й з десяток локальних воєн (згадайте хоча б вторгнення до Фінляндії чи Афганістану). Тож адепти "русского мира", котрих, на жаль, не бракує в Україні, – єдині, хто не проти повторити якусь війну. Щоправда, є питання, чи готові вони насправді воювати та помирати самі.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів