Великі малі справи

Об’єднані територіальні громади можуть дати Україні шанс на справжні зміни. Але для цього влада мусить підтримати ОТГ на стартовому етапі, а люди – своїми голосами

Великі малі справи

Денис Борисенко

Депутат Київської обласної ради, голова Секретаріату партії УКРОП

Об’єднані територіальні громади можуть дати Україні шанс на справжні зміни. Але для цього влада мусить підтримати ОТГ на стартовому етапі, а люди – своїми голосами

Зараз трендово складати мотиваційні списки – на кшталт "п'яти простих кроків до успіху". Я приєднаюсь і теж запропоную вам такий список. Йтиметься про п'ять речей, які вже сьогодні можуть зробити члени об'єднаних територіальних громад (ОТГ), але поки що не завжди роблять.

По-перше, люди можуть справді об’єднатися. Розумію, не кожен у це повірить. У буремні часи, коли перед людиною стоїть завдання просто вижити, діє суворий принцип "кожен сам за себе".

На щастя, є й інші приклади. Минулої суботи УКРОП провів усеукраїнську екологічну толоку "Очистимо Україну разом!" У всіх областях країни ми влаштували прибирання парків, гаїв, річок, озер, висаджували дерева, кущі, квіти. До акції долучалися й місцеві мешканці, активісти, молодь та школярі.

Я сам брав участь у толоці під Бородянкою на Київщині та був вражений кількістю учасників і небайдужістю громадян. А на Рівненщині, у селі Бокійма учасники толоки заснували парк! Ви уявляєте собі українське село з сучасним парком?

"Комуністичний суботник", – посміхнуться скептики. За формою – схоже. За суттю – ні. Навпаки, це спроба вивести колективну діяльність на сучасний рівень, фактично – декомунізувати. І почати створення комфортного громадського простору замість нічийного "колгоспу". Саме в таких змінах і полягає місія ОТГ.

Друга можливість – дійсно обирати владу. Так, ви знову мені не повірите. Ви більше не збираєтеся йти на вибори, бо "всі кандидати однакові".

І я вас розумію. В Україні вже двічі відбувалася драматична зміна влади. Все марно. До керма держави знову приходили люди з примітивним мисленням: встигнути протягом каденції збагатитися за рахунок державних коштів, а далі – хоч потоп. Якщо "справжні" вибори, тобто президентські й парламентські, не змогли змінити країну, то що може змінити "дрібне" волевиявлення в якомусь там селі?

Саме тут і криється помилка. Бо від тих, кого ми обираємо на місцях – там, де живемо, навчаємося, працюємо, виховуємо дітей, – якість нашого життя залежить значно більшим чином, ніж від голови держави та парламенту. Реформувати Україну зверху не вийшло. Зміни прийдуть знизу – і почнуться вони саме в ОТГ.

Президент не розчистить стихійний смітник біля будинку. Лідер парламентської фракції ніколи не бачив розбитого асфальту на вашій вулиці. А місцевий депутат живе серед своїх виборців, особисто з ними знайомий. І, що головне, виборці особисто знайомі з ним. Тому якщо люди побачать, що кошти громади не пішли на ремонт дороги чи будівництво дитсадка – їм буде з кого спитати за це.

Звідси – третя можливість: контролювати владу. Мешканці не просто самі оберуть голову та депутатів ОТГ, а ще й слідкуватимуть за їхніми подальшими діями. Як вони розпоряджатимуться коштами громад, чи насправді докладатимуть усіх зусиль для розвитку ОТГ, чи дбатимуть про модернізацію лікарень, шкіл, доріг.

До речі, 29 квітня в 17 областях України відбудуться вибори голів і депутатів у 40 ОТГ. Якщо ви проживаєте там – не ігноруйте волевиявлення!

Четверта можливість, яку дає об'єднана громада, – бути помітними. Є відомий афоризм: гроші люблять тишу. А корупційні гроші люблять тишу ще більше – якому ж крадію сподобається, якщо в квартирі спрацює сигналізація?

Громада мусить стати такою сигналізацією. Не вірте, коли вам кажуть, що корумповані чиновники не бояться народу. Масові протести, офіційні звернення та інші рішучі дії тисяч людей – це потужна зброя проти державних крадіїв.

Поки що чиновники діють старими методами. Вони тиснуть на місцеві органи влади, обмежують їхні повноваження. Як справедливо зазначив мій колега, очільник Донецького УКРОПу Олександр Меланченко: "На місцях звикли підкорятися". Мешканці ОТГ мають раз і назавжди позбавити українців цієї рабської звички.

Представники деяких громад уже почали діяти. У Вишневому під Києвом люди борються проти хаотичної забудови їхнього міста багатоповерхівками. Адже масове будівництво житла в передмістях столиці без належної інфраструктури – доріг, шкіл, медустанов – призводить до черг у лікарнях, до переповнених класів у навчальних закладах, до заторів на шляхах.

І до таких ОТГ придивляються мешканці сусідніх міст і сіл. Бо п'ята можливість – вчитися. Вже сьогодні можна прочитати про успішні проекти, що їх реалізували деякі територіальні громади. Замість того щоб зітхати "у нашому місті так ніколи не буде" або "наші односельці ліниві й бездіяльні", треба спілкуватися з колегами по ОТГ, переймати їхній досвід.

Але для того, щоб реалізувати ці можливості повною мірою, громадам на початковому етапі потрібна підтримка держави. На жаль, зараз влада, навпаки, кидає ОТГ, як то кажуть, "під танк". А це все одно що змушувати новонароджену дитину виходити на роботу одразу з пологового будинку.

Не в кожній місцевій скарбниці є достатньо коштів для фінансування усіх видатків. Частину цих грошей має компенсувати державний бюджет. Але центральна влада, переклавши на місцеві громади утримання закладів освіти, "забула" виділити на це гроші. Так само влада поводиться і в сфері медицини. Скорочує кількість ліжко-місць, закриває фельдшерсько-акушерські пункти в селі, не запропонувавши людям розумної альтернативи.

Місцеві громади викручуються як можуть, але багато працівників освіти чи медицини все одно мають заборгованість із зарплати. Наприклад, через неправильні розрахунки Кабміну на Прикарпатті зростає заборгованість із виплати зарплат.

Що має зробити влада? По-перше, не зводити децентралізацію до скасування бюджетної підтримки місцевої влади. Процес повинен продовжуватися, райадміністрації мають зникнути, а ОТГ – отримати реальні повноваження і простір для роботи. А поки триває реформа, я дуже раджу можновладцям з Києва хоч іноді виходити з кабінетів, дорогих машин і перевіряти, як реалізовуються їхні ініціативи на місцях. І чи дійсно ситуація покращується.

А поки що процес іде. І я сподіваюся, центральну владу нам теж вдасться змінити – на виборах наступного року. Але почнемо з власних громад.

Денис Борисенко, депутат Київської обласної ради, голова секретаріату партії УКРОП

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...