Велика приватизація провалилася саме тоді, коли у нас вже немає часу на помилки

Велика приватизація провалилася саме тоді, коли у нас вже немає часу на помилки
Відкриті джерела

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Нам треба обов'язково рости. І рости швидкими темпами. 3% зростання ВВП за підсумками 2018 року – це мінімум, краще більше. Щоправда, одразу з'являється ключове питання: а за рахунок чого рости українській економіці? Провідні місцеві й зарубіжні експерти переконані, що таке економічне зростання можна забезпечити лише за рахунок прямих внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Причому нам потрібна динаміка таких інвестицій в основний капітал українських комбінатів, заводів і фабрик, адже на переважній більшості державних підприємств основні фонди є зношеними більш ніж на 80%, а довгих інвестиційних грошей на їх технічне переозброєння і модернізацію  держава не має.

Щоправда, в лавах нашої керівної верхівки завжди були сильні вороги роздержавлення великих об'єктів держвласності. І нинішній етап його масштабного проведення в 2018–2020 рр. – не є винятком. Але я б нині так сильно не напирав на цей фактор, позаяк не можна далі жити без ризик-менеджменту, а чиновникам і професійним учасникам ринку капіталу треба не стільки орієнтуватися на противників приватизації та кон'юнктуру ринку, скільки дивитися на свій національний кадровий потенціал. Адже, по правді кажучи, не такі страшні підступи супротивників, а також виробничі та управлінські помилки керівництва приватизованого об'єкта. Набагато страшніше, коли ми стикаємося з корупцією і нахабним шахрайством топ-менеджерів держпідприємств.

Тільки цими днями Рахункова палата оприлюднила такі неупереджені та тривожні цифри: за 9 місяців 2017 року в результаті фінансово-господарської діяльності лише 14 державних підприємств показали прибуток, 20 - задовільну роботу, 49 – неефективну. Насправді все може бути значно гірше, позаяк фінансово-економічних показників кожного другого держпідприємства зовсім немає. Водночас якщо Фонд держмайна України зібрався виставити на продаж максимальну кількість об'єктів, щоб отримати якомога більше грошей, то навряд чи йому вдасться здійснити такий план.

І справа тут не в поспіху. Звісно, тема великої приватизації – за скільки продавати наше народне багатство – для дилетантів є дуже складною, а для професіоналів – зрозумілою і передбачуваною. Не хочу вплутуватися в довгий виклад причин і наслідків, але той факт, що замість запланованих надходжень від приватизації в держбюджет-2018 в розмірі 21,3 млрд грн реально отримано за січень – липень нинішнього року всього лише 49,9 млн грн, свідчить, по-перше, про провал нового закону про приватизацію і невміння нардепів прогнозувати очікуваний ефект від ухвалених законодавчих актів, а по-друге, нове керівництво Фонду держмайна, широко розпіаривши нібито унікальне значення радників, що відбираються ними, так і не винесло гіркої науки з провальної роботи своїх попередників.

Новини за темою

Так що ж робити конкретно пункт за пунктом? Насамперед потрібно змінювати плани приватизації великих корпоратизованих держпідприємств, передбачаючи на першому етапі продаж пакетів акцій на фондових біржах з проходженням процедури лістингу, тим самим залучаючи на торговельні майданчики не тільки стратегічних інвесторів, а й портфельних і кваліфікованих інвесторів. І, безумовно, треба терміново ухвалювати законопроект № 7055 "Про ринки капіталу і регульовані ринки" для законодавчого закріплення діяльності профучасників ринку капіталу і насамперед - інвестиційних фірм, які б могли здійснювати андеррайтинг для корпоратизованих держпідприємств з гарантією або без продажу їхніх пакетів акцій. Ну а нині наша влада навіть втрати й упущену вигоду навряд чи зможе підрахувати від такої непрофесійної організації великої приватизації.

Чи це так  від початку замислювалося? Адже має бути принципова політика Кабміну Володимира Гройсмана і головне – розгорнута і чітка відповідь на ключове запитання: для чого уряд проводить масштабну приватизацію 2018–2020? Наприклад, багато хто з українських та іноземних інвесторів переконані, що нині настав час для того, щоб побудувати справжню приватну ринкову економіку в Україні. І не для того виставляються на конкурси й аукціони об'єкти приватизації, щоб їх продати. І не для того, щоб заткнути "дірки" в держбюджеті-2018 або тимчасово вирішити деякі соціальні проблеми.

Ні, для цього таку масштабну приватизацію не слід проводити. На думку експертів, процес роздержавлення необхідний для того, щоб створити міцний фундамент для ефективної ринкової економіки з переважанням приватної власності. І все ж, як на практиці все це зробити? Компетенції та політичної волі вистачить? Плюс, повторюся, цей процес має чимало сильних ворогів і не менше могутніх прихильників "нагорі". Багатьох із них я особисто знаю, оскільки з 1994 року керував приватизацією близько 1000 держпідприємств, включаючи Маріупольські металургійні комбінати "Шахтар" та ім. Ілліча. Знаю і таких, хто ще вчора був затятим прихильником зміцнення державних підприємств і компаній, а сьогодні вони несподівано виступили за їх роздержавлення.

Останнім часом у владних кабінетах почали дедалі голосніше звучати такі контраргументи: навіщо продавати об'єкти приватизації, коли на ринку дуже низькі ціни на українські активи? Може, почекати до кращих часів, коли почнуться висхідні тренди? Чесно кажучи, й опонентів цих голосів можна зрозуміти. Ми й так надто затягнули з проведенням економічних реформ, а далі чекати кращих часів просто смерті подібно. Настав час поспішати всім нам, треба встигнути, поки у світі одна технологічна зона, одні Сполучені Штати Америки. Але замість того щоб отримувати з цього вигоду, Кабмін Гройсмана продовжує фіксувати збитки і ще з більшою ретельністю циганити нові кредити, які невідомо хто віддаватиме.

При цьому Кабмін так і не домігся збалансованої промполітики на рівні держави. Щоправда, справедливості заради треба визнати, що останнім часом деякі необхідні рішення таки ухвалюють, але це відбувається доволі повільно. Це стосується підприємств інфраструктури АПК. Так, тут ухвалюють окремі правильні рішення, але все це вимагає системної роботи, стимулювання приходу в Україну іноземних інвесторів. Словом, правильні кроки у низці міністерств та Фонді держмайна робляться, але їх треба замкнути в єдину систему. І цьому процесу може суттєво допомогти ефективна та прозора приватизація об'єктів державної власності. В іншому випадку ми точно не отримаємо належного ефекту від створюваної нової економічної моделі нашого уряду.

Нарешті, тут важливо не запізнитися. Адже свої масштабні програми приватизації готують у Китаї, Індії та багатьох інших країнах, а отже, конкуренція за інвесторів тільки зростає.

Олександр Гончаров, директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів