Вчитель, алхімік, шахрай – життя і найкращі ролі Сергія Юрського

Актор створював в кіно яскраві образи і не боявся висловлювати власну думку, навіть якщо вона йшла врозріз із мейнстрімом. Особливо якщо вона йшла врозріз із мейнстрімом

Вчитель, алхімік, шахрай – життя і найкращі ролі Сергія Юрського
Сергій Юрський РИА "Новости"

Блог про Кіно

Редакційний блог

Актор створював в кіно яскраві образи і не боявся висловлювати власну думку, навіть якщо вона йшла врозріз із мейнстрімом. Особливо якщо вона йшла врозріз із мейнстрімом

Рано-вранці 8 лютого не стало радянського і російського актора, режисера і письменника Сергія Юрського – не витримало серце. Артистові було 83 роки. За своє життя він встиг створити чимало яскравих образів на театральній сцені і в кіно, стати режисером і написати кілька книжок. А ще Сергій Юрійович був людиною, котра не боялась говорити те, що думає і відчуває, навіть якщо це було незручно довколишнім. Яким же ми запам'ятаємо Юрського?

Простий хлопчик із шляхетної сім'ї

Сергій Юрійович Юрський народився 16 березня 1935 року в радянському Ленінграді (зараз Санкт-Петербург). Якби його батько не поміняв своє дворянське прізвище на юнацький акторський псевдонім і не передав його дітям, ми б знали актора під ім'ям Сергій Жихарєв.

Батько був для Сергія Юрійовича одночасно і натхненням і найсуворішим критиком – Юрій Юрський служив цирковим та естрадним режисером, працював у театрі. І поки він не побачив свого Сергія в ролі гоголівського Хлєстакова, все намагався застерегти від вибору творчої професії. Юрський-молодший навіть спробував прислухатися до цієї поради і провчився три роки на юридичному факультеті Ленінградського університету.

Але тяга до акторства зрештою перемогла, юнак перейшов до театрального інституту, вже після другого курсу був прийнятий до трупи Великого драматичного театру, а потім увійшов до складу легендарної товстоноговської групи (по імені режисера Георгія Товстоногова). Після переїзду до Москви у 1978 році Юрський став служити в Театрі імені Моссовєта як актор, а пізніше і режисер. Співпрацював він також зі "Школою сучасної п'єси".

"Людина нізвідки", 1961 Открытый источник

Першою помітною роллю у великому кіно для Юрського став Дивак з фільму "Людина нізвідки" (1961). А справжній успіх приніс образ Вікніксора з драми "Республіка ШКІД" – абсолютного хіта прокату 1966 року. Закріпити успіх на великому екрані Юрському допомогла роль Остапа Бендера в екранізації "Золотого теляти". Кар'єра в кіно у актора складалася досить успішно – він грав і в пронизливих драмах і в культових комедіях. Останній фільм з Юрським вийшов у 2011 році. За іронією долі це була картина "Товариш Сталін", де він зіграв радянського тирана, якого все життя зневажав.

Пробував свої сили Юрський і в літературі. Якийсь час прозу і драматургію він публікував під псевдонімом Вацетис. Але все ж випустив під своїм ім'ям п'ять прозових збірок. А п'єсу власного авторства "Чернов/Chernov" ще й екранізував як режисер, зігравши у фільмі одну з ключових ролей.  

Виступав актор і на естраді – читав вірші та оповідання, спілкувався із шанувальниками, збираючи багатотисячні зали.

П'ять ролей, які принесли Юрському найбільшу славу

Про те, які ролі стали для Сергія Юрійовича найбільш знаковими, сперечатися можна довго. У тонких цінителів акторської гри буде одна думка, у пересічного глядача – зовсім інша. Але ці п'ять ролей безсумнівно зробили Юрського неймовірно популярним, як в народі, так і серед професіоналів.

Вікніксор, "Республіка ШКІД" (1966)

"Республіка ШКІД", 1966 Открытый источник

Дивне ім'я персонажа, який прославив Сергія Юрського – це скорочення від Віктора Миколайовича Сорокіна. Реальний прототип героя був засновником і директором Школи-комуни для важковиховуваних підлітків їм. Достоєвського. Про неї йдеться у повісті колишніх її вихованців Григорія Білих і Олексія Єремєєва (він же Л. Пантелєєв), яка згодом і лягла в основу фільму. Молодий Юрський зіграв педагога, котрий збирає з вулиці безпритульних хлопчаків, виховує їх, вчить жити в суспільстві. Багато в чому завдяки молодому акторові фільм, задуманий як пропаганда радянських цінностей, у результаті вийшов одою доброті, порядності та людяності.

Остап Бендер, "Золоте теля" (1968)

"Золоте теля", 1968 Открытый источник

Незважаючи на шалену популярність Андрія Миронова і босяцьку харизму Арчила Гоміашвілі, найкращим Остапом Бендером радянського кіно вважається саме Сергій Юрський. Сам він грати Бендера не дуже хотів, і без того був дуже зайнятий, і був би радий поступитися роллю супернику по пробах Володимиру Висоцькому, але режисер екранізації "Золотого теляти" Михайло Швейцер наполіг на своєму виборі. Незважаючи на те, що фільм знімали за менш відомим "сиквелом" культових "12 стільців", він запам'ятався. Примітно, що драматичну фразу Бендера: "Мені тридцять три роки — вік Ісуса Христа. А що я зробив досі?..", у картині Юрський вимовляв, будучи ровесником свого персонажа. Його Остап Бендер вийшов найбільш близьким до літературного першоджерела – молодим, завзятим, безпринципним, чарівним і не надто глянцевим шахраєм.

Іван Сергійович Груздєв, "Місце зустрічі змінити не можна" (1979)

"Місце зустрічі змінити не можна", 1979 Открытый источник

Пізніше Юрський зустрівся з Висоцьким на одному знімальному майданчику під час роботи над легендарним серіалом "Місце зустрічі змінити не можна". Персонаж Сергія Юрійовича – доктор Груздєв, який відчайдушно намагається довести слідчим Глібу Жеглову і Володимиру Шарапову, що не вбивав свою дружину. Сцена, в якій він викладає молодому і недосвідченому співробітникові МУРа Шарапову свої аргументи, приводить в рух весь сюжет картини. Саме у період зйомок Юрський залишав рідний Ленінград і перебирався до Москви, тому вклав у роль всі свої переживання з цього приводу.

Дядя Мітя, "Любов і голуби" (1984)

"Любов і голуби", 1984 Открытый источник

Культовий фільм Володимира Меньшова про сімейну драму Василя і Надії Кузякіних не був би комедією без трьох акторів – Людмили Гурченко (Раїса Захарівна), Наталії Тенякової (баба Шура) і, власне, Сергія Юрського (дядя Мітя). Саме вони розвели весь той фарс, на тлі якого цілком серйозні страждання, метання і криза середнього віку головних героїв виглядають так смішно. Інтелігентному Юрському тут дісталася роль спритного сільського алкоголіка, який чого тільки не придумає, щоб вирватися з лап дружини і, поки вона не бачить, випити. Сцена, в якій дядя Мітя доладно бреше Наді про смерть своєї баби Шури, щоб отримати втішну чарку самогону, стала однією з найяскравіших у фільмі. А фрази: "Померла, дідусь, твоя бабуся" і "Інфаркт мікарда. От такий рубець", – крилатими.

Метр Рене, серіал "Королева Марго" (1996)

"Королева Марго", 1996 Открытый источник

"Королева Марго" стала для російського телебачення справжнім проривом, поєднавши в собі радянську традицію костюмного історичного кіно, західний підхід до виробництва телепродукту і блискучий акторський ансамбль. Сергієві Юрському дісталася в серіалі роль демонічного метра Рене – парфумера, алхіміка і астролога королеви Катерини Медичі. Вже немолодий актор втілив на екрані лякаючого мудреця, який, хоч і змішує отрути для сильних світу цього, але все ж перебуває над сутичкою католиків з гугенотами і захищає свій інтерес.  

Особиста позиція

Сергій Юрський до останніх днів залишався вільнодумцем – позначалося виховання. При цьому опозиціонером він себе не вважав. "Опозиція – це щось множинне, я у жодному політичному русі не перебуваю і ніколи не перебував. У мене не опозиція, а позиція",говорив актор в інтерв'ю всього за рік до смерті.

У 2001 році, коли російська влада почала переслідувати телеканал НТВ, Юрський виступив на захист журналістів і свободи слова. Актор закликав Кремль зупинити другу війну в Чечні і регулярно висловлювався на підтримку політв'язнів – Михайла Ходорковського, групи Pussy Riot, Кирила Серебреннікова та інших.

Російську агресію на адресу України Юрський також засуджував. "Це інша нація – дружня, історично пов'язана з Росією, але інша. Зараз Україна – це інша країна. А кажуть про неї в такій тональності, як ночами в телевізійних передачах Мамонтова або Соловйова "хочемо – розженемо, хочемо – захистимо, а російська мова там має бути!" Люди, це не ваша справа" - сказав актор в березні 2014 року.

"Ми напередодні катастрофи, причому всім світом. Це відчуття, свою тривогу хочу передати художніми засобами", – сказав Юрський в квітні вже 2018 року. Якраз напередодні своєї останньої театральної прем'єри.

Сергій Юрський Фото з відкритих джерел

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>