banner banner banner banner banner

Валити гривню заради втримання інфляції – вельми необачна ідея, але наша влада не звикла думати головою

Валити гривню заради втримання інфляції – вельми необачна ідея, але наша влада не звикла думати головою
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Національний банк України в середу, 18 липня, знизив офіційний курс гривні до долара на 2 коп., у четвер - на 8%, встановивши його на 19 липня на рівні 26,3 грн. І ось сьогодні, 20 липня, вартість "американця" склала вже 26,47 грн (порівняно з попереднім днем, він подорожчав ще на 17 коп.). Що за цим піде на внутрішньому ринку? Не треба бути експертом, щоб зробити висновок із попередніх аналогічних періодів: буде скорочуватися купівельна спроможність населення, загостряться проблеми у малого та середнього бізнесу, який працює на українського споживача, продовжить скорочуватися оподатковувана база та інше.

Важливим є ще й такий фактор: якщо гривня слабшає до долара США на 1%, то, за розрахунками аналітиків, споживчі ціни зростуть на 0,2-0,3%, відповідно таке зниження нашої валюти додасть до наявного рівня інфляції ще 8-12%, а далі – як по накоченій протягом останніх років: ціни зростатимуть, реальні зарплати падатимуть, а роботи буде дедалі менше. Зате ростиме трудова міграція з України. Чи має Кабмін вихід із нинішньої ситуації? Поки ми бачимо тільки один. 17 липня Мінфін вчергове вийшов на ринок запозичення, зокрема короткострокові гривневі облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) вже стали розміщувати аж під 17,98% річних без оподаткування процентного доходу! Це ж як треба не вірити у власну економіку! Невже все так погано, гроші в засіках закінчилися і економіка перестала виробляти "простий продукт", тобто додану вартість?

Новини за темою

А яка роль НБУ в нинішній ситуації? Найімовірніше, Нацбанк буде підтримувати долар США, щоб уникнути хоча б зайвої волатильності. Гривню будуть потроху послаблювати, адже що сильніша криза, тим сильнішим у рамках цієї валютної системи є долар США. Або що сильніше "американець", тим сильніша криза. Ну а підвищивши з 13 липня облікову ставку НБУ до 17,5% річних (а це вже втретє від початку 2018 року), фінансові власті свідомо або через незнання завдали подвійного  удару: по українському малому і середньому бізнесу, а також по банківському сектору. Судіть самі. Вже найближчим часом ми побачимо стрибок процентних ставок на міжбанку і подорожчання кредитних ресурсів для МСБ. Далі підвищується процентна ставка, при цьому витрачаються валютні резерви, вилучаючи на міжбанку гривневу ліквідність, відповідно на нас чекає погіршення економічної ситуації та грошовий голод. Позичальники не зможуть обслуговувати раніше взяті кредити, банки почнуть нарощувати обсяги проблемних активів.

І ось ще що цікаво: як усвідомлення фінансовими властями цієї важкої ситуації позначиться на заходах, які вони проводять? Адже будь-який "вибух" – чи то українських ОВДП, чи то зовнішніх боргів – викличе потужний ефект втечі в якість. І на просадженні товарних ринків (особливо в умовах масштабної торговельної війни між США і Китаєм) отримаємо ще більш потужний відтік капіталу з України. Питання тільки часу, коли почнеться корекція, або падіння ринку ОВДП.

Якщо це падіння почнеться восени, то приватні інвестори дуже скоро побіжуть із високоприбуткових українських держоблігацій, і ми отримаємо різке падіння нашого боргового ринку та черговий виток девальвації гривні. Відверто кажучи, таке відчуття, що в Кабміні якщо не махнули рукою, то принаймні просто змирилися з думкою, що 2018 рік буде втраченим для економічного розвитку. Схоже, ніхто нічого не збирається робити. Вже всі "нагорі" тільки й твердять, мовляв, чекаємо чергового траншу кредиту МВФ і готуємося до виборів президента і нового складу Верховної Ради. Чому так відбувається?

Гадаю, насамперед тому, що у нас досі немає єдиного центру щодо формування економічної політики. Звідси і всі біди. А ось у найпотужнішій економіці світу діє налагоджена система функціонування Федеральної резервної системи (ФРС) і Міністерства фінансів США. Ефективна взаємодія між ними – запорука стабільності долара. Адже ФРС стоїть за інфляцією та здійснює емісію грошей, а Мінфін управляє держборгом Сполучених Штатів.

На відміну від Америки, у нас немає такої злагодженості дій, тому Україна на шляху до дефолту. Судіть самі. Зі зростанням тарифів природних монополій автоматично зросли ціни в усій економіці на розмір інфляції витрат. Відповідно, інфляцію витрат лише монетарною політикою змінити не можна. Але що зараз робить НБУ? Щоб знизити інфляцію, НбУ почав знижувати курс гривні й підвищувати облікову ставку! А в США та інших країнах роблять навпаки: щоб знизити інфляцію, підвищують курс нацвалюти. Логіка проста. Наприклад, якщо курс гривні підвищується, то вартість імпорту падає і в результаті інфляція падає. Ба більше, часто девальвація нацвалюти може бути однією з причин інфляції всередині країни.

Ну і зараз в Україні є дуже важливою підтримка малого і середнього бізнесу, за що відповідає Мінекономрозвитку. Але як це зробити без НБУ, який не знижує, а, навпаки, вже тричі цього року підвищував облікову ставку з 14% до 17,5%?! Хоча будь-який експерт скаже, що "звичайним" кроком для такої ставки вважають 0,25 або 0,5 процентного пункту. Виходить, як і раніше, так і зараз монетарний регулятор координує свої дії тільки з Мінфіном, а значить, немає шансів у НБУ стати незалежним адміністративним інститутом.

Так що ж нам робити в цій ситуації? Насамперед запропонував би реорганізувати нинішнє Мінекономрозвитку в Міністерство розвитку з отриманням додаткових функцій, а також надати МЕРТ статус головного економічного міністерства (подібно до Казначейства Великої Британії, Міністерства розвитку Туреччини, Міністерства економіки, фінансів та промисловості Франції). У Кабміні мають зрозуміти те, що економіка країни – це цілісний організм. Поки ж Мінекономрозвитку, Мінфін і НБУ, вирішуючи вузькокорпоративні проблеми, ніяк не можуть створити цілісну комплексну програму реформування економіки України.

Що далі буде з нашими ринками? Ми не знаємо. Міністри і народні депутати ніде не пишуть розгорнутих статей про своє бачення вирішення актуальних проблем і шляхи виходу з цієї великої кризи. Що у них в головах? Теж ніхто не знає. І таке відчуття, що зараз у Києві, грубо кажучи, рулить "село", а, значить, вб'ють і економіку, і політику. Є на це підстави. У Києві живу і працюю з квітня 1984 року. Ще будучи журналістом, неодноразово зустрічався і розмовляв на різних заходах і особисто як з блискуче освіченими останнім першим секретарем ЦК КПУ Гуренком, так і з першим президентом України Леонідом Кравчуком.

Потім у середині 90-х під час отримання другої вищої економічної освіти в магістратурі Київського національного економічного університету познайомився зі справжніми інтелектуалами і першими українськими скрипками економічної науки. Так, і під час зародження українського капіталізму знав практично всіх підприємців з першого ешелону, позаяк фактично першим на посаді гендиректора Довірчого товариства "Правекс-Траст" розпочав у Києві приймати в управління кошти з приватизаційних депозитних рахунків (потім ПМСи, або "ваучери"). Згодом вивчивши іноземних інвесторів, залучив їх капітали і почав приватизацію Маріупольських металургійних комбінатів "Азовсталь" та ім. Ілліча (тоді про потенціал Ахметова ніхто навіть не здогадувався).

І ось, маючи такий колосальний досвід і професійні знання, вчора в Кабміні на Грушевського під час особистої ділової зустрічі змушений був слухати арію "Манія величі" одного заступника міністра, який замість обговорення економічних питань розповідав мені про "заслуги" його односельця та політичного лідера, який поставив його на цей високий пост у міністерстві. Примітивно і прозоро він агітував мене прийняти одну сторону в майбутніх передвиборчих кампаніях - 2019.

Зрештою змушений був перервати його довгий монолог, на прощання сказавши, що цьогоріч врожай абрикосів дуже хороший, не порівняти з мізерними дивідендами держпідприємств. Але головне, цей заступник міністра зовсім не розуміє, що вже цієї осені почнеться нова хвиля дефолтів підприємств, буде падати платоспроможність населення і зростати рівень інфляції, цін на газ і тарифів ЖКГ. Але чи зуміє його політична партія зупинити нові голодні бунти шахтарів та інших працівників, яким не виплачують зарплати?! Глибоко сумніваюся…

Олександр Гончаров,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>