Вайнштейни є, наслідків немає: чому в Україні неможливі сексуальні скандали

Українські ЗМІ поки не хочуть працювати з історіями домагань як з проблемними, вважаючи за краще збирати перегляди за рахунок скандальності

Вайнштейни є, наслідків немає: чому в Україні неможливі сексуальні скандали
Харві Вайнштейн Фото з відкритих джерел

Українські ЗМІ поки не хочуть працювати з історіями домагань як з проблемними, вважаючи за краще збирати перегляди за рахунок скандальності

Голлівуд не перший тиждень лихоманить від викриттів: актриси і актори розповідають про те, як щодо них чинили сексуальні домагання старші колеги і продюсери. Історії поведінки того чи іншого ступеню некоректності сиплються десятками. Ця хвиля зізнань вже коштувала участі в серіалі "Картковий будиночок" його зірці Кевіну Спейсі, який нібито багато років тому приставав до тоді чотирнадцятирічного Ентоні Реппа. Продюсера "Кримінального чтива" і "Розумника Уїлла Хантінга" Гарві Вайнштейна, який, як повідомляється, переслідував загалом понад 50 жінок, з ганьбою виключили з Американської кіноакадемії та звільнили з власної компанії Weinstein Company. Ефект масових розповідей з боку зірок був підкріплений флешмобом #metoo ("мене теж") у соціальних мережах, де взяли участь вже прості люди. Переоцінка цінностей відбувається буквально на наших очах.

Важливою складовою частиною цих соціальних зрушень є преса. Саме з розслідування New York Times почалася історія зізнань актрис на адресу Вайнштейна. В Україні ж такий резонанс поки що неможливий – тут преса є важливою складовою частиною ігнорування проблеми домагання на робочому місці. В українських ЗМІ немає не тільки розслідувань, але і коментарів юристів, поліцейських і соціальних працівників. Практично немає й адрес, за якими можна звернутися постраждалим. Є тільки плашка "шокуючі зізнання", яка надійно захищає аудиторію від серйозного сприйняття подібної інформації – мало що там у зірок. Сама тема насильства подається не як щось, що потрібно побороти, а як дрібниці і справа житейська.

Українська практика показує, що навіть якщо заяви від однієї або двох знаменитостей мають місце, ніякої погоди в суспільстві це не робить, їх просто ігнорують. Так вже сталося із нині мешканкою у США, українською спортсменкою Тетяною Гуцу, яка заявила про зґвалтування з боку свого колеги по олімпійській збірній Віталія Щербо, – українські ЗМІ опублікували історію як новину, попросили коментарів у інших спортсменів, але ніяк не працювали з темою докладніше. Розповідь актриси Ольги Сумської про домагання з боку якогось режисера, чиє ім'я вона не назвала, теж не дуже-то обговорювали. Адже, за словами Сумської, щоб помститись, режисер почав цілеспрямовано шкодити її подальшій кар'єрі. В історії Кевіна Спейсі був зроблений сильний акцент на його подальшій розповіді про власну гомосексуальність, так що історія його можливого сексуального домагання до неповнолітнього опинилася в тіні. І тільки рішення компанії Netflix звільнити актора з "Карткового будиночка", так і бути, довелося висвітлити разом з передісторією.

Кевін Спейсі З відкритих джерел

Давнішні одкровення колишнього продюсера Ані Лорак Юрія Фальоси про те, як він закохався у тринадцятирічну майбутню співачку, став її першим чоловіком і "навчив її всього", взагалі надзвичайно погано пахнуть і всіляко натякають на те, що навіть межа віку згоди не була дотримана. Але й тут журналісти просто пройшли повз, зробивши акцент на тому, що доросла жінка Лорак не бажає спілкуватися з колишнім продюсером і "партнером". Справді, адже нічого (сарказм!) не віщувало. А мені б дуже хотілося прочитати наприкінці такого матеріалу, який світить термін ув'язнення за подібне хоча б гіпотетично.

Все це ігнорування проблеми залишає без допомоги та підтримки не лише самих актрис, яким не дуже допомагає навіть розголос, але і простих жінок, які не можуть розраховувати на плашку "шок, сенсація". Я поставила запитання інтернет-пошукачеві, що мені робити, якщо мене домагаються на роботі, і якихось чітких рекомендацій знайшла дуже небагато – поради написати Уповноваженому Верховної Ради з прав людини або "не пасувати перед кривдником", на мій смак, мало схожі на дієву конкретику. Зате в достатку є вкрай дурні заголовки "Сексуальні домагання: приємно чи небезпечно?" і "Жінкам лестять сексуальні домагання". Дуже сумніваюся, що останнє написано з власного досвіду – а ось на вологу фантазію якогось дрібного начальника схоже куди більше.

Окремо хочу зазначити, що тема одностатевих домагань не висвітлена навіть так. У США тривають бурхливі дискусії на тему того, чи навмисне Кевін Спейсі пов'язав історію своєї некоректної поведінки з камінг-аутом і чи кидає ця зв'язка тінь на всіх геїв. До таких дискусій в Україні – через величезні обсяги гомофобії – я в принципі не розраховую дожити.

Все це, звісно, дуже прикро і ніяк не ставить під сумнів власне культуру насильства. Доки місцевим вайнштейнам не будуть загрожувати наслідки у вигляді хоча б зіпсованої репутації, вже мовчу про щось більше, – сексуальні домагання непереможні.

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтесь із правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...