banner banner banner

В Україні прийнято "схематоз" називати "енергетичною незалежністю". Хоч хтось в це вірить?

В Україні прийнято "схематоз" називати "енергетичною незалежністю". Хоч хтось в це вірить?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Питання енергетичної безпеки є наріжним елементом стійкості будь-якої економічної системи. В Україні термін "енергетична безпека" найчастіше перекручено "транскрибується" як "енергетична незалежність". Але наша країна не Катар і не Іран, і навіть якщо внаслідок деіндустріалізації національної економіки та зростання комунальних тарифів споживання газу впаде до рівня "кам'яного століття" і нам буде вистачати "свого", то в будь-якому разі залишиться залежність щодо нафтопродуктів і вугілля.

Новини за темою

Таким чином, коли профільні чиновники і топ-менеджери державних компаній говорять про "енергетичну незалежність", вони просто намагаються під красивими фразами приховати, як сказав Карлсон, "страшні злочини". Для цих "шахраїв на даху" будь-яке економічне збочення, якщо воно наряжено в тоги патріотизму, по ідеї повинно отримати індульгенцію від електорату.

Європейські країни, які не багаті запасами газу, за винятком Норвегії та Нідерландів (останні, щоправда, в минулому році на радість "Газпрому" перетворилися з нетто-експортера в нетто-імпортера газу), давно сформулювали поняття "енергетичної безпеки". Це не тільки структура енергетичного балансу кожної окремо взятої країни за джерелами енергії, але і диверсифікація зовнішніх поставок для мінімізації ризику контрагента та ризику цінової динаміки. Економіка повинна мати як мінімум три альтернативні точки входу в газотранспортну систему. Для багатьох європейських країн такими каналами поставок вуглеводнів є РФ і ще одна альтернативна країна, наприклад, Норвегія чи Алжир. На підході каспійський газ по газопроводу TANAP, який проходить по території Туреччини. Третьою точкою "входу" традиційно є термінали по прийманню зрідженого газу (ЗПГ), які споруджуються у ВеликійБританії, Польщі, Литві та інших країнах.

Новини за темою

Тобто, якщо раптом виникнуть проблеми з одним постачальником, можна збільшити постачання у іншого і в крайньому випадку – наростити купівлю ЗПГ, хоч це і дорого, і повною мірою не зможе замістити дефіцит. Звичайно, у разі припинення з будь-яких причин поставок газу в ЄС з РФ, ситуація в європейській енергетичній системі буде критична, але в європейців існують хоча б мінімальні джерела диверсифікації подібних ризиків. Крім того, такі країни як Німеччина, мінімізують не тільки ризик постачальника, але і транзитера. Саме цим пояснюється той факт, чому німці так наполегливо просувають "Північний потік - 2", незважаючи на протести України, Польщі та США.

А тепер проаналізуємо рівень енергетичної безпеки в Україні, яку у нас вперто називають "енергетичною незалежністю". Довгий час нас переконували, що ми повністю відмовилися від закупівель російського газу. Але як тільки після програшу Стокгольмського арбітражу "Газпром" зменшив подачу газу в нашу ГТС, в країні відразу ж було оголошено енергетичний НС.

Ціновою моделлю, яка повинна була сприяти енергетичній незалежності, стала прив'язка до імпортного паритету. Сьогодні це працює як щодо вугілля, так і щодо газу. Умовно кажучи "Роттердам+" і "Дюссельдорф+". Дві цінових моделі, які наповнюються кешем за рахунок кінцевого споживача, за допомогою включення у відповідний тариф (електроенергія, газ, тепло, гаряча вода) так званої імпортної складової. Лобісти цих механізмів намагаються переконати нас в тому, що вугілля йде в Україну не з ОРДЛО (через треті країни), а з славного купецького міста Роттердама, а газ – прямо з європейських газових хабів. Хоча у випадку з тарифами для населення, мови про повноцінне застосування імпортного паритету поки не йде. Це всього лише "дороговказна зірка" для наших реформаторів, які по-старому встановлюють ціни на газ для населення звичайною постановою Кабміну, але вже з 2020-го року цей тариф стане "ринковим" і "плаваючим", майже як гривня в 2014-2015 роках.

На жаль, у суспільстві дуже повільно визрівають інститути, які могли б покласти край цій вакханалії. Так одні "записні експерти" валять "Роттердам+", але при цьому виправдовують "Дюссельдорф+", і навпаки. Місце сидіння тут визначається місцем "годування". Скажімо так, незаангажованого експертного майданчика для аналізу тарифної політики держави у нас поки немає.

Україна як залежала, так і залежить від російського газу, хоч його зараз модно називати "європейським". На скільки він європейський, видно з даних статистики за 2018-й рік.

112.ua

За даними Держстату, торік Україна імпортувала 10,4 млрд куб. м газу на суму 3,12 млрд дол., тобто, середня ціна склала понад 330 доларів. На першому місці серед країн-експортерів розташувалася Швейцарія з обсягом 3,8 млрд м куб. на суму 1,16 млрд дол., що цілком зрозуміло, враховуючи, що саме в цій країні традиційно реєструються "газові прокладки", які постачають газ в Україну, і саме Швейцарія дзеркально з нашою країною поки відмовилася ратифікувати фіскальну частину конвенції MLI в рамках стандартів БЕПС по боротьбі з розмиванням оподатковуваної бази. Тобто, з точки зору оподаткування, ця країна все ще "тиха гавань", у всякому разі у взаєминах з Україною. На частку Швейцарії припадає 37% імпорту газу в Україну.  

Новини за темою

На другому – Німеччина з 3,17 млрд куб. м газу на суму майже в мільярд доларів (31% від загального обсягу). Тобто країна, в якій знаходиться той самий газовий хаб, помітно поступається за обсягами поставок в Україну Швейцарії, яка ні до імпортного паритету, ні до схеми газового ринку ніякого відношення не має. Але якщо у нас спромоглися закупити газ навіть у Люксембурзі на 50 млн дол., в країні, відомій лише якісним фінансовим "схематозом", то і Швейцарія виглядає вже не так самотньо. 

До чого призвела ця схема поставок? Та до того, що ціна газу лише чисто маніпулятивно визначається, виходячи з цінових параметрів на хабі NCG (Німеччина), плюс витрати на транспортування і тарифи на вхід-вихід на західному кордоні України. Значна частина газової ціни формується на газових європейських схемних компаніях.

Кожен рік споживачі в Україні переплачують мільярди гривень для того, щоб наповнювати "фінансовою водою" річки, що течуть у бік швейцарських і люксембурзьких "прокладок". І ви наївно думаєте, що за таку високу ціну ми купуємо "енергетичну незалежність"? Аж ніяк. У "прокладок" немає газових свердловин, а лише офіс (в кращому випадку) і банківські рахунки, які "генерують" прибуток для прихованих бенефіціарів, але не видобувають газ.

Зате за п'ять років в Одесі так і не з'явився термінал з прийому ЗПГ і Україна ніяк не інтегрована в проект транзиту каспійського газу.

І якщо РФ на початку 2020-го року, після закінчення терміну дії базового договору, знизить рівень подачі газу в нашу ГТС, навіть високооплачуємі уми "реформаторів" будуть безсилі, про що вони вже встигли урочисто заявити.

Покривало в етнічному стилі, під яким ділять "наші гроші", плюс "казки віденського лісу" для електорату про енергетичну незалежність – дешеві декорації. Але ж яке кеш-фло і ебітда!

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>