В Україні немає Homo Economicus: Чому збільшення пенсій не підвищило рейтинги влади

У нас продовжують жити звичайні Homo Sapiens зі своїми емоціями і запитом на справедливість. Саме з цієї причини гра в "Ультиматум", запропонована нинішньою владою своєму народу у вигляді осучаснених пенсій, не знайшла в ньому очікуваного відгуку. Ні, ніхто не відмовився від грошей, просто психологічно цей "подарунок" відкинули. А "той, хто дає", викликав ще більше емоційне неприйняття, ніж це було раніше, у більш важких ситуаціях

В Україні немає Homo Economicus: Чому збільшення пенсій не підвищило рейтинги влади
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

У нас продовжують жити звичайні Homo Sapiens зі своїми емоціями і запитом на справедливість. Саме з цієї причини гра в "Ультиматум", запропонована нинішньою владою своєму народу у вигляді осучаснених пенсій, не знайшла в ньому очікуваного відгуку. Ні, ніхто не відмовився від грошей, просто психологічно цей "подарунок" відкинули. А "той, хто дає", викликав ще більше емоційне неприйняття, ніж це було раніше, у більш важких ситуаціях

Минулого року провладні групи українського істеблішменту зіткнулися з парадоксом, який у майбутньому, можливо, назвуть "казусом реви" або "парадоксом розенка". "Очевидне, але неймовірне" нашої політики вилупилося якраз цієї осені під фанфари бравурно ухваленої пенсійної реформи. У цій статті ми не будемо писати про те, що насправді цю реформу слід було б назвати не пенсійною, а "депенсійною", адже згідно з її положеннями років через десять вийти на заслужений відпочинок зможе лише претендент, чию трудову книжку відкрили разом зі свідоцтвом про народження. Насправді пенсійна реформа – це механізм струшування з державного плеча докучливого електорату, в якого в 2028 році вже не буде багаторічного "радянського" стажу, зате буде досвід довготривалого неофіційного працевлаштування в роки незалежності. З кожним роком кількість "струшених" пенсіонерів буде лише зростати, і після 2028 року ми можемо отримати компактний Пенсійний фонд на 5-7 млн пенсіонерів.

Новини за темою

Але, як зазвичай це буває, разом із субстанцією коричневого кольору влада підклала до скриньки для народу і конячку-льодяник у вигляді осучаснення вже нарахованих пенсій. І ось тут-то і виник згаданий вище казус. Впроваджуючи пенсійну реформу, чиновники обґрунтовано переживали, що така радикальна зміна базових параметрів виходу на пенсію неминуче викличе праведний народний гнів. У Німеччині, наприклад, за подібні хитрощі законодавців "порвали" б на "тевтонський хрест", а у Франції затаврували б плечі міністрів королівською лілією... Очевидно що тут не йдеться про фактичний вік виходу на пенсію у нас і "в них" (тут нашому уряду ще є над чим працювати), а лише про адекватність застосовуваних змін реаліям нашого життя. Адже одна справа збільшувати вік виходу на пенсію в ЄС (враховуючи середню тривалість життя населення), а інша справа в нас (хоча в Україні "пограли" не віковим цензом, а трудовим стажем, але хрін редьки не солодший). Крім того, страховий стаж у західноєвропейських країнах, де розвинений офіційний ринок праці, високі зарплати і низький рівень безробіття, і в нас, де все з точністю до навпаки, – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Новини за темою

Саме тому західні технологи, які розробляли концепцію пенсійної реформи в Україні, вирішили в якості компенсаторів народного гніву, спричиненого збільшенням мінімально необхідного страхового стажу, запропонувати збільшення пенсій для деяких груп пенсіонерів. Логіка тут була доволі простою: українець живе сьогоденням, і якщо йому запропонувати пару тисяч гривень надбавки до пенсії за умови, що всі його онуки, правнуки і не народжені нащадки цю саму пенсію побачать як сніг у тропіках, то українець почухає ріпу і погодиться на пару тисяч, тобто проміняє своє "первородство" на сочевичну юшку.

Реальний результат дещо приголомшив. Більшість українців дійсно живуть у парадигмі сьогодення: якщо на Сході кажуть "іншаллах" ("якщо побажає Аллах"), то в Україні - "якщо доживемо". А дожити до 63 або 65 років (базові вікові позначки, у кого немає необхідного стажу для виходу на пенсію) розраховують небагато. Саме з цієї причини на будь-яке монотонне гудіння влади про те, "як наші кораблі борознять простори світового океану", відповідь слухачів буде приблизно однаковою: "до лампочки". Міністри можуть, як бабка по воді, скільки завгодно довго бубоніти про затягування пасків, але прості українці прекрасно бачать, що ці самі паски на деяких міністрах вже не затягуються...

Тож з побоюваннями народного "вибуху" творці пенсійної реформи трохи прорахувалися: далека перспектива виходу на пенсію хвилює українців нарівні з метеоритною загрозою і ризиком появи штучного інтелекту, який поневолить землян під владою роботів. Тим більше що багато потенційних пенсіонерів, яким сьогодні 25-30 років і які за щасливого збігу зірок могли б зібрати 35 років заповітного страхового стажу, вже встали на європейські "лижі" і більше занепокоєні пенсійною системою Польщі або Німеччини.

А ось з "компенсаторами" маємо серйозну помилку. Отримавши пенсійну надбавку, українські пенсіонери ще більше почали крити улюблену владу, і рівень соціального подразнення тільки збільшився.

Уявляєте, як би збільшився рейтинг, наприклад, Кучми чи Ющенка, якщо б їм вдалося додати до пенсії 70-80% одразу? І чому "юліну тисячу" пам'ятають, а "ревину пенсію" будуть згадувати лише на прийомі в невролога?

112.ua

Новини за темою

Ось він парадокс: якщо в 2014-2015 роках рейтинги провладної коаліції (для порівняння візьмемо показники найбільшої фракції) були на максимумах (стійко понад 20%), і це на тлі максимальних темпів інфляції і девальвації гривні, то в більш стабільний період (2016-2017 роки), коли зміна цін і обмінного курсу національної валюти була не настільки радикальною і почалося поступове поліпшення базових економічних параметрів, рейтинги знизилися. Записні політологи, звичайно, знайдуть цьому чергове пояснення, типу, "Яценюк амортизував більшу частину невдоволення" або "війна в перші роки стала мобілізуючим фактором, що об'єднує владу і народ". Але ми поглянемо на цей "феномен", використовуючи економічний ракурс.

Минулого року нобелівським лауреатом з економіки став Річард Талер – відомий економіст США, лауреат престижної премії Самуельсона (2005 рік), керівник дослідницького центру при школі бізнесу чиказького університету, один з радників колишнього президента США Барака Обами. Річард Талер – не перший економіст, який отримав найпрестижнішу світову премію, представляючи так звану поведінкову теорію економіки, яку називають також важко вимовним словом "біхевіористська" від behaviour (поведінка). Як відомо, тривалий час економіка розвивалася як соціальна наука: такі дослідники, як Кейнс і Фішер, багато зробили для "соціалізації" економічних процесів. З'явилася теорія зайнятості, раціональних очікувань і корисність того або іншого продукту. Але в другій половині минулого століття за допомогою досліджень Хікса, Самуельсона тощо в економіку було інкорпоровано системний математичний аналіз і обчислювальний апарат, які створили ілюзію, що поведінку будь-яких економічних агентів на ринку можна успішно змоделювати та спрогнозувати, достатньо лише розробити максимально широку математичну модель, що охоплює основні фактори. У результаті з'явилася вельми небезпечна ілюзія легкого шляху до оптимальних рішень і всесильності раціональних наукових моделей. Усіх споживачів на мікрорівні представляли якимись знеособленими роботами, які схвалюють подібні рішення в базових ситуаціях, а макропроцеси – не складніше, ніж регулювання рівня води і температури в закритому басейні. Лише з появою економічної психології економіка отримала новий інструментарій для вивчення: поведінкові моделі індивідів, що базуються на їхніх ірраціональних рішеннях і виборі. Виявилося, що надмірно раціональний підхід до вивчення споживчих очікувань є одним із причин перманентних світових криз: не завжди люди керуються граничною корисністю або позитивним ефектом. Найчастіше вибір робиться на користь безпеки або зважаючи на ментальні установки.

Для подолання цих "блокіраторів" і необхідні поведінкові моделі. У XXI ст., за версією Талера, відбуватиметься поступове перетворення Homo Economicus на Homo Sapiens. Першого було створено в кінці минулого століття - початку нинішнього, другого загублено приблизно тоді ж. Надалі Homo Economicus, істотно пошарпаний кризою 2008 року, поступово перетвориться на споконвічного Homo Sapiens. Економіка, залишивши за бортом ірраціональний світ живої людини, поступово повертається до нього, до його страхів і очікувань. Економісти майбутнього будуть вивчати людську поведінку та емоції, а не вплив безробіття на рівень інфляції за кривою Філліпса. Порівняно з нинішнім рівнем розвитку Homo Economicus почне втрачати свій IQ.

Людина нового типу стане більше емоційною, що зумовить появу високого запиту на справедливість та активного опору несправедливим рішенням. Ілюстрацією тут є економічна гра "Ультиматум": один гравець, у якого є, наприклад, 10 доларів, пропонує іншому 1 долар. Той може взяти гроші, тоді залишок залишиться у того, хто пропонував, а може і відмовитися. У такому випадку гроші не отримає ніхто. Як показує практика, у разі, якщо той, хто пропонує, дає менше 20% від поставленої на кон суми, "той, хто бере", відмовляється від пропозиції, хоча в такому випадку ніхто нічого не отримує. Тут у чистому вигляді спрацьовує ірраціональна функція поведінки індивіда, адже, здавалося б, 10% - це краще, ніж нуль. Але усвідомлення несправедливості та можливість покарати жадібного, "того, хто, пропонує", компенсують прикре почуття втрати. Як показує практика, індивід починає погоджуватися отримати запропоновану йому суму після позначки в 30% від загальної величини.

Новини за темою

Більше того, вчені виявили чітку кореляцію між якістю харчування та рівнем "відмов" у згаданій вище грі "Ультиматум". Справа в тому, що наш організм виробляє серотонін з амінокислоти триптофан, яка належить до незамінного типу, тобто синтезується з їжі та яку організм не може виробити самостійно. У свою чергу серотонін є найважливішим нейромедіатором, дефіцит якого призводить до депресії. Як показують досвідчені дослідження, учасники гри "Ультиматум", які перебувають на бестриптофановій дієті, відкидали запропоновані 25% від суми у 85% випадків, тоді як зазвичай цей показник не перевищував 65%. Продукти, в яких багато триптофану: сир, мигдаль, арахіс, червона ікра. Загалом "традиційна" українська дієта... Це тільки в розумінні "соціального" міністра українці багато їдять, але, як показує практика, у разі гри в "Ультиматум" ми не такі податливі, як милостиві європейці...

Упродовж останніх 20-25 років в Україні діяв негласний суспільний договір, який значно сильніше, ніж Конституція, скріплював взаємні зобов'язання основних соціальних груп країни (або класів, як сказав би класик). З одного боку, населення внаслідок ваучерної приватизації повністю відмовилося від колосального майнового виробничого комплексу, що залишився після розпаду СРСР. Усі ці активи вартістю в сотні мільярдів доларів за копійки віддали кільком провладним групам, які сформували на цій базі свої фінансово-промислові групи. З іншого боку, влада, яка зрослася з великим бізнесом, частково виконала свою частину негласних обіцянок (які можна більш точно назвати вербальними знаками): низькі тарифи, різноманітні пільги, спрощений порядок виходу на пенсію, поступове зростання зарплат і соціальних стандартів (тих самих пенсій), низьке оподаткування і можливість для малого бізнесу працювати нелегально.

Кінець цьому ярмарку марнославства було покладено останніми роками. І причина не в кризі 2008 року або подіях 2014-2015 років. Просто старий промисловий комплекс у результаті політики деіндустріалізації пішов у безвість, а великі експортери сировини, які відіграють все більшу роль у нинішній економічній системі координат, не виявляють бажання продовжити цей негласний соціальний договір. Звідси підвищені комунальні тарифи, "ринкова" ціна на газ для населення, пенсійна реформа, девальвація національної валюти (в інтересах тих самих експортерів сировини) тощо.

Але проблема полягає в тому, що в Україні (на відміну від розвинених західних країн) так і не було сформовано раціональний Homo Economicus, яким можна вішати локшину на вуха щодо економічно виправданих тарифів і ринкової ціни на газ. У нас продовжують жити звичайні Homo Sapiens зі своїми емоціями і запитом на справедливість. Саме з цієї причини гра в "Ультиматум", запропонована нинішньою владою своєму народу у вигляді осучаснених пенсій, не знайшла в ньому очікуваного відгуку. Ні, ніхто не відмовився від грошей, просто психологічно цей "подарунок" відкинули. А "той, хто дає", викликав ще більше емоційне неприйняття, ніж це було раніше, у більш важких ситуаціях.

Проблема порушеної справедливості ще багато років буде тим стримуючим чинником, який не дозволить Україні стати "новою Польщею" або навіть "новою Румунією", не кажучи вже про Південну Корею. Суспільство, запит на справедливість якого не задоволений, не здатне швидко рухатися вперед, це як машина на ручному гальмі. Стратегія економічного ривка передбачає довгострокове (10-15 років) затягування "пасків", обмеження рівня непродуктивного споживання та інвестування накопичень у національну економіку. Але для цього при владі має з'явитися той "аскет", якому повірять люди і який сам буде здатний затягнути свій пасок на декілька поділок. Тобто політик, який встановить дрес-код за рівнем скромності, а не за планкою успішності.

Є, правда, ще один варіант: почекати, поки в Україні не з'явиться нове покоління, яке абсолютно впевнене, що всі ці фабрики, заводи, АЕС та ТЕЦ було збудовано їхніми нинішніми власниками. Швидше за все, це і є базовий сценарій. Розраховувати на підвищення рівня "серотоніну" найближчим часом не доводиться. "Дієта" не дозволить...

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>