У пошуках стабільності. Чому українські футболісти їдуть грати в Туреччину

Іронія долі полягає в тому, що турецький футбол досить специфічний не тільки в ігровому середовищі, але і з точки зору футбольної економіки

У пошуках стабільності. Чому українські футболісти їдуть грати в Туреччину
Рибка і Селезньов підписали контракти з Карабюкспором Фото з відкритих джерел

Сергій Забуранний

Спортивний оглядач

Іронія долі полягає в тому, що турецький футбол досить специфічний не тільки в ігровому середовищі, але і з точки зору футбольної економіки

Початок нового року в українському футболі пройшов під знаком Туреччини. І справа не стільки в тому, що ряд команд за традицією вибрали саме цю країну для тренувальних зборів у міжсезоння. Всьому виною надзвичайний сплеск активності інтересу турецьких клубів до гравців українського чемпіонату. Караваєв на правах оренди вже встиг перейти в стан "Фенербахче" і отримати хорошу пресу, Селезньов відзначився дебютним голом за "Карабюкспор", куди також перейшли Рибка і Близниченко. Кобахідзе перейшов в "Гезтепе", "Альяноспор" веде переговори з Гладким, а "Бешикташ" проявляв інтерес до цілої групи гравців – Ракицького, Соболя, Види, Мораєса, правда поки все залишилося на рівні переговорів, а найімовірніший перехід Соболя вже зірвався. Так чи інакше, але намітилася тенденція, яка буде мати наслідки для всіх учасників процесу – клубів, гравців і всього чемпіонату України. Про це і хочеться поговорити.

Новини за темою

Зрозуміло, що головна причина – це гроші. Тут нічого нового я не скажу, гравці вітчизняних клубів усвідомили, що на батьківщині вже ніхто зайвого платити не буде, а в деяких командах просто нічого не заплатять, а тому дивляться в бік зарубіжжя і можливих варіантів роботи. Топові чемпіонати не зацікавлені в послугах більшості гравців української Прем'єр-Ліги і вже точно не запропонують великих зарплат, тим більше, що виступи на чемпіонаті Європи серйозно знизили цінність українського футболу. Для Китаю, який активно шумить на трансферному ринку другу зиму, практично ніхто не представляє цінність, в ролі медійної привабливості фігури хіба що Ярмоленка і кількох гравців "Шахтаря", але тут або самі гравці не хочуть, або клуби проти.

Караваєв вже встиг забити за Фенербахче Фото з відкритих джерел

Для інших залишаються Росія, Греція, Туреччина і екзотичні чемпіонати колишніх радянських республік або арабських країн. Останній напрям зазвичай розглядається у кінці кар'єри, Росія не підходить за політичними мотивами, в умовах конфлікту нікому подібний перехід в кар'єрі не допоміг і щастя не приніс, Греція і ряд інших європейських чемпіонатів середньої руки не готові платити великі гроші, тому варіант з Туреччиною виходить цілком робітникам і вигідним. Це не арабська країна Близького Сходу, але при цьому може платити звичні мільйони. Думаю, що саме так розцінили сформовану обстановку агенти і донесли перспективи ринку своїм клієнтам – футболістам. Благо і турецькому ринку такий відтік теж виявився цікавим. Для турецького чемпіонату у нас ще достатній ресурс якісних футболістів, нехай цей потік і виснажується вже яке міжсезоння. Економічна криза в країні робить поступливими наші клуби і футболістів, а тому турецькі клуби і побачили пряму вигоду недорогої, за мірками тамтешніх бюджетів, закупівлі футболістів українського чемпіонату. Виходить такий собі шлюб за розрахунком, коли кожна сторона отримує свою вигоду.

Новини за темою

Іронія долі полягає в тому, що турецький футбол досить специфічний не тільки в ігровому середовищі, але і з точки зору футбольної економіки. Тут далеко не всі клуби готові виконувати свої контрактні зобов'язання, а судові справи, як показує практика, виграти досить-таки непросто. Винятком можна вважати лише футбольні гранди Стамбула, всі інші команди, так чи інакше, потрапляють в зону ризику можливих невиплат. Тому той же Селезньов в "Карабюкспорі" може опинитися в ситуації з заборгованістю свого клубу, аналогічній тій, що була в краснодарській "Кубані", а інші гравці можуть впізнати знайомі реалії українського футболу, хіба що Караваєву повинно бути спокійніше. Незважаючи на все зовнішнє благополуччя турецького футболу, "кидалово" тут явище не рідкісне і прикладів тому достатньо, запитайте Калитвинцева ("Трабзонспор"), Саленка ("Інстанбулспор"), Беженара ("Ерзурумспор"). Якщо ви думаєте, що це лише пережитки минулого, то свіжий приклад з восьмимісячною заборгованістю "Трабзонспора" перед Шотою Арвеладзе говорить про зворотне. Багато залежить від того, як складений контракт, а також важливий авторитет переговірників. Якщо навіть самий активний агент українського футболу Вадим Шаблій обережно говорить про свого турецького партнера "поки він мене не підводив", то ризики невиплат дійсно серйозні. Інші агенти також досить красномовні в оцінках роботи з турецькими клубами, вважаючи їх далеко не самими благонадійними, особливо категоричний В'ячеслав Заховайло, який переконаний в несумлінності левової частки турецького ринку.

Близниченко приєднався до Селезньова у Карабюкспорі Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Тому, чи виграють українські футболісти у фінансовому плані від цих переходів, сказати напевно не можна, поки не буде розрахунку за контрактом. А ось про кар'єрні перспективи можна говорити зараз. Ні один турецький клуб, включаючи грандів, не дасть реального розвитку кар'єри в майбутньому. Так, можна постаратися дорости до місцевої зірки клубу або навіть чемпіонату, але піти на підвищення далі з турецького чемпіонату, як і раніше, проблематично, як не крути, але це тупикова гілка продовження кар'єри. Тому для молодих футболістів є два шляхи розвитку кар'єри – піти більш складним і вибрати цивілізовану Європу - країни Бенілюксу чи Португалію - де постаратися зрости до цікавого світу футболіста. Або зробити упор на зароблянні грошей тут і зараз і продовжувати дивитися в бік Туреччини, близького зарубіжжя, арабських країн.

Припущу, що більшість сформованих футболістів нашого чемпіонату вибере друге, а тому, якщо обійдемося без "кидків" і скандалів за контрактами в поточному році, то новин про інтерес турецьких клубів буде в достатку. Головне, щоб молоді гравці виявляли стриманий скептицизм і пам'ятали, що в Туреччині прийнято догравати, а не грати, і не вибирали шлях найменшого опору.

Новини за темою

Сергій Забуранний

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів