Уряд міг би до кінця 2019 року знайти до 25 млрд дол. усередині країни. Але це нікому не треба

Уряд міг би до кінця 2019 року знайти до 25 млрд дол. усередині країни. Але це нікому не треба

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

У бесідах з іноземними інвесторами все частіше від них став чути одні й ті самі запитання, чому місцеві підприємці активно не заходять в український ринок цінних паперів, який значно подешевшав? Чому ринок не звертає увагу на гривневі акції та корпоративні облігації? З іншого боку, наші аналітики фондового ринку доходять висновку, мовляв, перше півріччя 2018 року буде волатильним і невизначеним, тому не купуємо цінні папери, лише дивимося і спостерігаємо за ринком, а от у другому півріччі все рвоне! У відповідь їм постійно кажу, так давайте вже зараз купувати.

Правда, не можна заперечувати і того факту, що в окремих галузях може бути ймовірна рецесія, проте загалом українська, як і глобальна економіка, зростає. Хоча допускаю в нас падіння цін, наприклад, для металургів. З'явилися також останніми днями обґрунтовані побоювання через рішення США про призупинення для 155 видів українських товарів системи преференцій, що раніше давало можливість безмитного ввезення на територію Америки понад 3500 видів товарів (продуктів харчової, легкої, деревообробної промисловості, машинобудування і деяких електроприладів).

Новини за темою

Зважаючи на вищенаведені факти, а також якщо орієнтуватися на високоприбуткові фондові інструменти, радив би при купівлі паперів уважно дивитися загалом на індустрію, з компаніями якої маємо справу. У зв'язку з цим, наприклад, український споживчий ринок навряд чи буде мати якісь катастрофічні наслідки, адже найменше він залежить від кон'юнктури на міжнародних ринках, а його динаміка орієнтована на попит у гривні, та й ціни здебільшого залежать від демографії. Тому акції та облігації підприємств харчової промисловості й рітейлу можуть бути доволі привабливими.

Але знову-таки важливою є точка входу. І якщо говорити про облігації українських компаній, то, на жаль, ми маємо ще дуже багато перекредитованих підприємств, занадто багато "чорних дір" в їхніх балансах. Тому треба дуже уважно придивлятися до цінних паперів у банківській системі й реальному секторі економіки. Але головне питання, як заробити в кризу, грубо кажучи, без пограбування банку? І одразу подумав, якщо говорити про фінансовий пролом, то в цьому випадку є два основні способи поповнення свого особового рахунку: або працювати з фаховим інвестиційним консультантом, або когось пограбувати, тобто вкрасти. Правда, останнім часом з'явився в деяких депутатів ще і такий спосіб, як лотерея, але, думаю, це насправді не так вже і далеко від грабежу.

Звичайно, треба визнати, що впродовж останніх двох років інвестори дуже нервують, оскільки влада вперто гальмує проведення будь-яких фінансово-економічних реформ. Ну, і це, безумовно, дуже сильно напружує наші публічні ринки, враховуючи, що вони є доволі маленькими й вузькими. Більше того, через різку волатильність гривні, значну інфляцію тощо тепер ми маємо справу з панічними настроями, які сьогодні вже не того масштабу, що були в кінці 2008 – початку 2009 років, але, найімовірніше, є більш стійкими. А нинішня річна прибутковість у 17,5% річних короткострокових українських держоблігацій внутрішньої позики (ОВДП) – це дуже показовий індикатор стану умів.

Новини за темою

При цьому багато заможних українців, відверто кажучи, помітно не довіряють фінансовій владі та в разі колапсу фінансової системи й гривні сподіваються, що місцевий приватний капітал все ж таки виконає свої зобов'язання, наприклад, за корпоративними облігаціями. Хоча, якщо говорити про ризики, то сьогодні купують ризики не стільки держави, скільки самого емітента. Тому тепер ми маємо низку інвесторів, які готові доплачувати за надійність, а отже, які думають не про те, щоб заробити, а як зберегти накопичення.

І все ж шанси заробити в Україні теж є, у тому числі на публічному ринку цінних паперів, хоча і тут маємо певні проблеми. Насамперед, це корпоративні облігації, тому важливим є доволі акуратний і обережний підхід до оцінки ризиків їхніх емітентів. До речі, досі в Україні ризики оцінюють не стільки за кредитним рейтингом, скільки за тим, хто стоїть за тією чи іншою компанією-емітентом облігацій. І при купівлі облігацій має бути довгостроковий погляд, усвідомлюючи, що ці цінні папери доведеться протримати до їхнього погашення. Відповідно, інвестиційний горизонт не може бути менше 3-5 років.

Але що тепер дуже добре для інвесторів, то це можливість купувати більш довгі й прибутковіші корпоративні облігації. Звичайно, це залежить від емітента, і в перспективі можна очікувати ще й на приріст вартості. Словом, з початку 2018 року для заробітку з'являється більше можливостей, оскільки у високоприбуткових емітентів здебільшого це корпоративні ризики, ніж кредитні, і такі компанії більше заробляють доходів, відповідно, можуть більше віддавати прибутки своїм інвесторам.

Однак замість стимулювання розвитку національного фондового ринку міністр фінансів Олександр Данилюк впирається лобом в одні лише кредитні можливості Міжнародного валютного фонду, і поки представники Фонду годують нашого міністра тільки обіцянками, а в довгих грошах для реформування української економіки була потреба ще вчора. Більш того, у Нацбанку очікують отримання п'ятого траншу кредиту МВФ у розмірі 1,9 млрд дол. за програмою розширеного фінансування (EFF) тільки на початку III кварталу 2018 року. І це ще на воді вилами писано, чи отримаємо?

Ніяк не хочуть наші політики при владі зрозуміти, що джерело капіталу в Україні має бути національним, треба розвивати внутрішній ринок спільного інвестування та фондовий ринок. Адже сьогодні поза банківською системою України осіло до 90 млрд в іноземній валюті та понад 280 млрд грн. І цей величезний ресурс не працює на економіку країни. До того ж позичати за кордоном за доступними ставками стало набагато складніше, плюс величезні валютні ризики, пов'язані з девальвацією гривні. Нагадаю, Україна у вересні 2017 року розмістила 15-річні єврооблігації на 3 млрд дол. під 7,375% річних!

Так, заощадження українців – це найнадійніше джерело довгих грошей для реформування економіки країни. Але, на жаль, в Кабміні та Верховній Раді не знають, як забезпечити їм тривале життя на українському ринку. Ні компетенції, ні професіоналізму немає у високих кабінетах для розвитку національного ринку спільного інвестування та ринку цінних паперів, насамперед пайових та корпоративних інвестиційних фондів. А якби мали вони мізки, то можна було б до кінця наступного 2019 року з українського публічного ринку залучити до 25 млрд дол. у гривневому еквіваленті. Але кому це треба?

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...