(c) 112.ua / Ірина Сампан

Оригінал на сторінці The Washington Post

У минулий вівторок виповнилося чотири роки з моменту початку в Україні демонстрацій, які пізніше переросли в революцію. Щоб відзначити цю річницю, президент України Петро Порошенко відвідав Майдан — центральну площу Києва, де розігралися найдраматичніші події кінця 2013 і початку 2014 років. Разом з прем'єр-міністром країни і спікером парламенту Порошенко, якого супроводжувала його дружина, поклав квіти до пам'ятника десяткам людей, загиблих від рук снайперів в кульмінаційний момент революції, після якого попередник Порошенка втік з країни. З тих пір в боях на сході України загинуло кілька тисяч чоловік.

Вранці того дня я була в Києві, і я не могла не звернути увагу на цю річницю і пов'язані з нею заходи. Багато в чому це пояснювалося тим, що поява президента в центрі міста спровокувала неймовірні пробки на дорогах. Людям доводилось переносити і шукати інші місця для зустрічей. Я особисто чула, як деякі жителі міста голосно висловлювали своє невдоволення — і в певному сенсі це чудові новини. У 2014 році багато хто боявся, що вторгнення Росії на територію України, слідом за революцією Майдану, неминуче призведе до окупації Києва. Але замість цього в 2017 році українська столиця потерпає від перевантаженості доріг — погодьтеся, це набагато більш сприятливий результат. Незрівнянно більш сприятливий — якщо тільки ви не працюєте водієм автобуса, тому що в цьому випадку ситуація катастрофічна.

Новини за темою: Закон про соцгарантії для поранених у ході Революції гідності опубліковано в "Голосі України"

Можливо, цей приклад здасться вам тривіальним, але зараз будь-яка розмова про Україну виглядає саме так: протягом 10 хвилин ви можете почути різні думки і точки зору, від оптимізму, песимізму та гордості за революцію до гніву і роздратування у зв'язку з тим, що нічого не виходить. Оцінка залежить від того, з ким ви розмовляєте і, що ще важливіше, якими були очікування цієї людини чотири роки тому. У своїй книзі під назвою "Українська ніч" (The Ukrainian Night) Марсі Шор (Marci Shore) описала, як революція Майдану по-справжньому змінила життя тих людей, які взяли в ній участь. Звичайні українці, яким раптово довелося приймати екзистенційні рішення, ризикували своїми життями, щоб висловити своєї протест проти несправедливого уряду, проти корупції, проти автократії і щоб виступити на підтримку іншого, "європейського" майбутнього.

""Лайки" у Фейсбуці не рахуються!" — так звучав початковий заклик до протестів. У наступні місяці деякі українці добровільно вирушили захищати країну від вторгнення Росії — або збирати гроші для солдатів і на військове обладнання. Це стало моментом "кінця подвійності". І це пояснює, чому за чотири роки багато з тих, хто увійшов у новий уряд, новий парламент або виступав за зміни на Україні, відчувають розчарування.

Новини за темою: Кабмін вшанував пам'ять загиблих у Революції гідності

Необхідно підкреслити, що за останні чотири роки нинішнє керівництво України зуміло досягти набагато більш значущих успіхів, ніж всі пострадянські уряди досягли за два десятиліття. При Порошенку в країні були проведені реформи банківського сектору, охорони здоров'я та газового сектора (газовий сектор був найважливішим джерелом корупції). З метою боротьби з корупцією в країні також була впроваджена електронна система держзакупівель.

Після тривалої і дуже важкої рецесії економіка України поступово починає рости, і значна частина активності сконцентрована в галузі технологій. Також робляться спроби радикальним чином змінити систему вищої освіти. У Києво-Могилянській академії, найстарішому університеті, який був відновлений у 1991 році, студенти вивчають різні дисципліни, від інформатики та фінансів до історії. Я запитала ректора академії, скільки студентів говорять англійською мовою. "Всі", — відповів він.

Новини за темою: Революція Гідності дала старт перетворенням в Україні, – Гройсман

Всі ці зміни відбулися на тлі безперервного військового конфлікту, який з кожним днем стає дедалі безглуздішим. На цьому тижні в результаті "перевороту" змінився "уряд" в одній з крихітних проросійських "республік", створених ополченцями на сході України. Ціла серія загадкових вбивств і тисячі кібератак на все, від електромереж до приватних компаній, стали відмітними рисами цієї гібридної війни. Олігархи, які втратили свій вплив, проводять інформаційні кампанії проти уряду як зсередини країни, так і з-за кордону.

Однак борці з корупцією і опозиційні політики не відчувають задоволення: вони незадоволені списком досягнень та безліччю перешкод, які заважають більш стрімким змінам. Вони хочуть, щоб їхні лідери більш рішуче розірвали зв'язки з минулим. Вони хочуть, щоб робота антикорупційних інституцій оберталася реальними вироками. Вони хочуть, щоб внутрішній боротьбі між різними правоохоронними агентствами прийшов кінець. Вони скаржаться на те, що органи внутрішніх справ досі залякують своїх опонентів.

"Ми почали безліч процесів, — сказав мені один депутат українського парламенту. — Але ми не відчуваємо, що ці процеси незворотні". Можливо, це покоління українських реформаторів надто нетерпляче, але, цілком ймовірно, вони мають рацію. Якщо ви корінним чином змінили своє життя заради своєї країни, не дивно, що вам хочеться, щоб ваша країна також корінним чином змінилася.

Енн Еплбаум

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.