Український солдат досі не має мотивації захищати Україну

Український солдат досі не має мотивації захищати Україну
Відкриті джерела

Андрій Кокотюха

Письменник

Патріоти радо вітали українських військовиків на параді до Дня Незалежності. Вороги скреготіли зубами й шукали, якими словами обізвати бравих вояків. Скептики називали парад показухою і підраховували, хто і як може теоретично нажитися на дійстві, бо всі крадуть. Реалісти розуміли: світу показали парадну частину української армії, за лаштунками якої – правопорушення, пияцтво, небойові втрати і самогубства військовиків як у районі бойових дій, так і в тилу, після демобілізації.

Жінок-військовиків законом прирівняли до чоловіків. Але жінки й до того мали певний привілей: вони не підпадали під жодну з хвиль мобілізації. Нині українки можуть піти до армії, якщо відчувають внутрішню потребу і, так би мовити, натхнення. Українці ж вибору не мають, адже призовного віку ніхто не скасовував. Проте військовий експерт Валентин Бадрак говорить, що ефективна саме професійна армія, дві третини якої прослужили не менше 3-5 років.

Новини за темою

Проукраїнсько налаштовані громадяни із соцмереж, переважно чоловіки, наголошують: у часи фактичної війни під рушницю мають ставати всі без винятку мужчини. Бо звідки ж візьметься досвід бойових дій, якщо не воювати? Але Facebook-активісти не підкріплюють це власним прикладом. Так само, як апологети життя в селах, подалі від гамірних, екологічно забруднених міст, самі не квапляться залишати мегаполіси і змінювати квартири на сільські хати.

Аналогія доречна, бо в обох випадках говоримо про зміну обстановки. Війна так чи інакше змінює звичний спосіб життя людини раз і назавжди. Те, що приносило радість та задоволення до війни, по її завершенні все одно не буде тішити так, як раніше. Єдина можливість впорядкувати власне життя для солдата, якого війна вирвала з миру, – це чітке розуміння того, задля чого все це в його житті сталося. Упродовж чотирьох років війни частина українських військовиків набула бойового досвіду, проте так і не отримала жодної мотивації.

Тут можна було б поговорити про гроші. Військовослужбоець отримує не надто велику платню за згоду щодня цілодобово ризикувати своїм життям. Проте фінансові компенсації все одно лишаються другорядним питанням. На першому місці – розуміння того, за що, крім грошей та пільг, воює кожна окремо взята людина, призвана на військову службу.

Новини за темою

Ще до прямого російського вторгнення на захист України стали добровольчі батальйони. Вони реально врятували як нас із вами, так і військо. Їх мотивувала можливість швидко завершити війну нашою перемогою, яка влітку 2014 року справді існувала. Але водночас по добровольцях дуже сильно вдарила не стільки спроба, скільки дійсна потреба підпорядкувати батальйони єдиному центру. Армія – дуже консервативна структура, що працює саме так: є наказ, який не обговорюється, а виконується. Правильний він чи ні – питання другорядне. Демократії, а тим паче анархії військо не сприймає. Тут головна причина конфлікту ветеранів-добровольців із Генштабом, Міністерством оборони, владою. Й, відповідно, з українським суспільством, значна частина якого досі не розуміє, що відбувається на сході, хто за кого й проти кого воює.

Новини за темою

Проблема в тому, що до пересічного захисника України частина тих, кого він захищає, ставиться, як до лузера. Мотивований солдат чи ветеран сприйматиме це нормально, ще й покрутить біля скроні пальцем у відповідь на "ватні" закиди. Йому байдужі відвідувачі ресторанів та нічних клубів. Він ризикує життям заради їхнього спокою, це – його важка робота. Проте якщо солдат бачить бардак не лише в тилу, а й на фронті, йому прикро, що за такий стан речей ніхто не відповідає, він втрачає мотивацію. Збільшенням витрат на армію цього не компенсувати.

Ветерана і військовослужбовця слід поважати - він має відчувати таке ставлення. Натомість пияцтво, порушення дисципліни, злочини, які скоюють демобілізовані, психологічні зриви й суїциди – наслідок передусім поганої інформаційної політики держави та відсутності спільної для всіх громадян національної ідеології.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...