Український правопис: Мовна Конституція без законів

Сталося – ухвалена нова редакція правопису, на яку давно чекали філологи. Вона фіксує низку змін постфактум, а в цілому все лишається як і було

Український правопис: Мовна Конституція без законів
З відкритих джерел

Ірина Чеботнікова

Редактор, 112.ua

Сталося – ухвалена нова редакція правопису, на яку давно чекали філологи. Вона фіксує низку змін постфактум, а в цілому все лишається як і було

Ухвалення законів і документів, що регулюють функціонування української мови в Україні, не проходить гладко. Нещодавній мовний закон, який прийшов на зміну так званому закону "Ківалова-Колесніченка" і прийнятий перед виборами, вже оскаржують у судах різних інстанцій.

Але другий компонент передвиборчого гасла Порошенка, мова, продовжив реалізуватися і після виборів: 22 травня Кабінет міністрів прийняв постанову, якою затверджується нова редакція Українського правопису. Мовний закон більш складний і про нього написано вже багато, тому хотілося б поговорити саме про правопис.

Добре, що його прийняли (той випадок, коли краще пізніше, ніж ніколи), погано, що збіглося з розпалом політичних баталій (Кабмін посилено штампує укази, бажаючи встигнути все перед розпуском). Втім, правопис – якраз меншою мірою політика та більшою – закулісні ігри мовознавців, тож політична складова хіба що в тому, що влада, що йде, спробувала осідлати цю хвилю і зазнала невдачі, оскільки неспеціалістові зрозуміти сенс нововведень досить тяжко.

Часто при поясненні, що ж таке правопис як документ, вдаються до красивого порівняння "мовна Конституція". Почасти воно слушне: якщо в мовному законі викладено, як функціонує мова в суспільстві, то правопис – це певний звід того, що таке мова на сучасному етапі.

Зрозуміло, що жоден, навіть найбільш повний документ не зафіксує всіх граматичних форм, не розповість, які з них застаріли, яких уживають тільки в певній місцевості, які допустимі в розмовній мові тощо – правопис, як і Конституція, містить лише загальні положення і принципи. Як саме втілювати ці принципи – визначають закони і підзаконні акти або, якщо продовжимо метафору...

І тут ми потрапляємо в якийсь "вакуум влади". Що можна назвати у царині мови законами і нормативними актами? Словники? Так – вони синхронізуються з правописом (тобто написання слова "священик" за старими правилами, з однією "н", вже неактуально і в нових виданнях словників буде зафіксована нова норма – "священник").

Але от халепа: найбільш авторитетні словники, що містять гриф Академії наук, були видані ще за часів СРСР, як словник української мови в 11 томах, а нових, таких же доступних і авторитетних, дуже мало. Різні зведені словникові сайти, чесно кажучи, не викликають довіри, оскільки їхня методологія не завжди ясна і це погано верифіковані джерела.

Новини за темою

Не заперечую, є і цікаві знахідки – особливо дивуюся, коли бачу у шапці сайту посилання на якісь ініціативи або фонди, – але чому ж про їхню діяльність відомо так мало? І отут починається найсумніше.

За Радянського Союзу були створені державні інститути, які займалися вивченням і унормуванням мови. В Російській імперії таких закладів не було – це робили любителі історії і старовини. Якщо XIX століття було епохою геніальних одинаків, то XX стало епохою колективної роботи над фундаментальними питаннями із залученням перевірених наукових методів.

Дослідження з історії мови, багатотомові курси сучасної літературної мови, діалектологічний атлас української мови – все це було створено в радянський час. Навіть зважаючи на тодішню мовну політику, від результатів роботи вчених не вийде відмахнутися – хоча б тому, що сучасна україністика за незалежності не створила чогось подібного (є добрі роботи, як-от "Українська мова: енциклопедія", але їх дуже мало).

Після розпаду СРСР серед філологів з'явилося два протиборчі напрямки – умовні "поверненці", які виступали за часткове або цілковите повернення до норм, що були у вживтку, наприклад, у 1920-ті, коли активно працювали над створенням українського правопису, і умовні "прогресисти", які виступали за подальший розвиток мови.

За роки незалежності їм не вдалося дійти компромісу, тому що замість примирення радянської спадщини зі спадщиною діяспори вони зайняті взаємними звинуваченнями у використанні кальок з російської/ польської. Тому й маємо плутанину в мовознавчих порадах – "філіжанка" чи "горнятко", "цього року", "у цьому році" чи "цьогоріч", "городяни" чи "містяни", "будь ласка" чи "прошу".

Який з варіантів української мови більш український? Погодьтеся, саме питання звучить дико, але саме про це зараз дискутують.

Прийнята редакція Українського правопису (попередня була створена й опублікована в 1989-1990 роках) тільки докидає хмизу у вогонь – нею частково повернуто норми "скрипниківки" (паралельні форми "радости", "етер", "лавреат" тепер легальні), частково запропоновано нові норми (дефісне написання низки слів, написання пів-, фіксація іноземних власних імен), частково зафіксовано те, що і так мало місце в мові (вживання фемінітивів, написання вищих державних посад з малої літери).

Тобто багато в чому "можна і так, і так" – і при цьому ніхто не говорить, як же все-таки правильно, які наукові підстави для того чи іншого написання. До цього була спроба розробити правопис 1999 року, яку зазвичай пов'язують з ім'ям Василя Німчука, – він помер кілька років тому. Більша частина правописної комісії – немолоді люди. Їхній вік і бажання нарешті прийняти хоч щось призвели до того, що робота комісії тривала багато місяців, але ані ЗМІ, ані суспільство не зрозуміли, яка ж версія з опублікованих фінальна, а мовознавці-любителі знайшли там безліч протиріч. Примарний "индик" трохи збаламутив суспільну опінію, але про нього дуже швидко забули.

Ухвалення нової редакції правопису демонструє роботу Інституту мовознавства і філологів-теоретиків. Але досі суперечливий документ не врятує філологів-практиків. Правопис не дає відповідь на питання, що робити, якщо словникові рекомендації не збігаються, як писати неологізми, де дивитися правила транслітерації (чи транскрипції?), як працювати з технічними та юридичними текстами – цим має займатися мовознавча спільнота.

Але рекомендації лінгвістів дуже часто смакові, а роботи популяризаторів повторюють маловідомі дослідження. І редактори, бажаючи довести опонентові свою точку зору, починають непотрібну війну покликань – і кожен з них по-своєму має рацію. Довірі ж до філології як науки це не сприяє.

Ситуація патова: формально ми маємо і Інститут мовознавства імені О. Потебні (а ще є Інститут мови НАН України), і філологічні журнали, і лінгвістичні факультети, тобто робота ніби кипить. Фактично ж мовознавці самі по собі, а суспільство саме по собі. Чи багато ви знаєте редакторських блогів (окрім професора Пономарева, який не редактор)? Їх одиниці.

Чи відомі вам рекомендації каф(т)едр журналістики стосовно слововживання для ЗМІ? Мені – ні. Чи знаєте ви, як готують перекладачів з російської на українську? А їх і не готують, ця спеціалізація – рідкість (до речі, вчителів української набагато більше, але глибина їхніх знань обчислюється за шкалою з негативними значеннями). В результаті ми не знаємо ні української, ні російської.

Півкраїни не розрізняє прийменники "с" та "из", а інша половина не знає, як пишеться "півкраїни". На мій превеликий жаль, чисту літературну українську мову я чую дуже рідко, набагато частіше це суржик. Численні фейсбукові групи пропонують панацею: добірки рідкісних українських слів і таблички "правильно-неправильно". Але це самообман.

Заклики популяризувати українську мову правильні. Але доти, доки українці будуть дізнаватися правила спочатку на Грамоте.ру, а вже потім дивитися у вітчизняні словники, наша наука приречена. Якщо держава веде провальну гуманітарну політику, вона приречена. Якщо суспільство не наполягатиме на виробленні адекватного підходу до питань мови та підготовки науково-педагогічних кадрів, воно приречене. І винні в цьому будемо тільки ми самі.

Ірина Чеботнікова

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>