Українська комедія "Сотка": Гроші і нічого особистого

Практично слідом за першою вітчизняною секс-комедією на великі екрани виходить валютна комедія – про долари, Одесу і бандюків

Українська комедія "Сотка": Гроші і нічого особистого
Постер фільму "Сотка" bhfilms.com.ua

Блог про Кіно

Редакційний блог

Практично слідом за першою вітчизняною секс-комедією на великі екрани виходить валютна комедія – про долари, Одесу і бандюків

Фільм складно віднести до шедеврів з наявністю хоч скільки-небудь вибагливого гумору, але точно можна похвалити за хороший кастинг і вибір локацій.

Незважаючи на наявні недоліки, жанр нехитрих комедій все ж має свої плюси – він завжди дає глядачеві можливість відключитися від звичного критиканства, занурившись на півтори години в малореалістичну, але, як правило, цим і смішну історію. В подібних картинах творцям часто прощають і сюжетні діри, і жарти нижче пояса, і багато інших огріхів, за які незмінно лають все інше кіно.

Леопольд Барановський (Євген Капорін) – звичайний одеський хлопець, життя якого в певний момент різко змінилося. Він 10 років мріяв тільки про одне: володіти мільйоном доларів і своїм першим коханням Ангеліною (Ієва Андрєєвайте). Але реальність виявилася куди прозаїчнішою і похмурішою, все що у нього є – це самотні вечори, борги за квартиру і низькооплачувана робота в супермаркеті.

Ба навіть гірше, через образливий конфлікт на роботі, в якому юнак зовсім не був винен, злісна шефиня (Катерина Кістень) звільняє його найганебнішим чином, позбавивши при цьому не тільки вихідної допомоги, але й законно зароблених грошей.

У бажанні забутися Леопольд вирушає до бару, де зустрічає товариша по чарці - іноземця (Микита Тарасов). Незважаючи на те, що хлопці говорять різними мовами, вони досягають взаєморозуміння і непогано проводять час, у результаті чого головний герой отримує подарунок від нового друга – стильний синій піджак, у якому то й справа знаходяться "бабусині" валютні заначки.

Сердечно попрощавшись і вирушивши додому відсипатися, Леопольд поступово починає розуміти, що стодоларові банкноти з піджака – зовсім не випадковість. Річ має магічну властивість видавати по одній купюрі кожен раз, коли чиясь рука тягнеться до кишені. Не вірячи власному щастю, недавній роботяга разом зі своїм кращим другом (Микита Биканов) доривається до всього, в чому собі вимушено відмовляв – дорогі ресторани, магазини і машини.

Однак і на цьому удача хлопця не закінчується. Разом із несподіваними фінансами в його житті знову з'являється незабуте перше кохання. Проблема лише в тому, що дівчина вже заручена з колишнім однокласником Віктором Хмарою (Дмитро Цинковський), який наразі є кандидатом у мери і племінником мафіозного боса (Михайло Богдасаров).

За збігом іронічних обставин саме їм і належить піджак, що потрапив до рук Леопольда. І саме тому вони роблять все можливе, щоб повернути цінну річ, використовуючи для досягнення мети абсолютно недвозначні бандитські методи і прийоми.

Розбавити кримінальну атмосферу, а у фіналі ще й допомогти головному героєві береться непідкупний і добре співаючий мер Одеси (Олександр Пономарьов).

За таким простим, але водночас інтригувальним синопсисом якраз і ховається нехитра комедія в класичному її розумінні. Автори картини роблять ставку на саму ідею фільму (мовляв, уявіть себе на місці головного героя) і численні жарти, які, на жаль, у більшості випадків себе не виправдовують (переважно через вульгарність або неполіткоректний/сексистський підтекст).

Не грає на руку творцям і певна нелогічність сюжету, а також не до кінця продумана мотивація персонажів. При перегляді деколи складно протистояти враженню, що деякі вчинки герої роблять з єдиною метою – за будь-яких обставин наблизити запланований фінал. Подібні сюжетні рішення складно виправдати навіть яскраво вираженою гротескністю дійових осіб, яка, до речі, часто переходить у карикатурність, не соромлячись набридливих шаблонів.

До несильних сторін можна віднести і головну ідею фільму, яка зводиться до того, що за гроші всього не купиш. Незважаючи на очевидність цього твердження, головний герой у певний момент своїх пригод у ньому передбачено сумнівається, відразу забуваючи про особистості і роблячи неприємний випад у бік своєї коханої.

Труднощі виникли і з озвученням "Сотки", точніше з його результатом – упродовж усього фільму очевидно читається невідповідність сказаних героями слів з їх артикуляцією. Подібна проблема виникла через те, що під час зйомок актори говорили, за їхнім власним визнанням, "одеською мовою". А пізніше фільм продублювали українською (для нашого ринку) та російською (для показу в Білорусі та Казахстані).

  • Режисер фільму
    Режисер фільму "Сотка" Олександр Бєляк (зліва) з актором Микитою Бикановим bhfilms.com.ua
  • Фото зі зйомок фільму
    Фото зі зйомок фільму "Сотка" bhfilms.com.ua
  • Фото зі зйомок фільму
    Фото зі зйомок фільму "Сотка" bhfilms.com.ua
  • Фото зі зйомок фільму
    Фото зі зйомок фільму "Сотка" bhfilms.com.ua

Втім, похвалити картину теж є за що. Звичайно, насамперед впадає в очі привабливість візуального ряду, досягнута у більшості випадків за рахунок вдалого вибору місця дії і, як наслідок, локацій. Всі події фільму розгортаються в Одесі, і кадри переповнені її вулицями, будинками і панорамними вікнами з нескінченно вабливими морськими пейзажами.

Непогано впоралися зі своїми завданнями й актори, які наповнили фільм необхідною достовірністю (наскільки це можливо при поставлених задачах) і чарівливістю. Звернути увагу хочеться і на автора картини Олександра Бєляка, відзначивши його бажання створювати і професійну наполегливість у досягненні кінцевого результату (хоча поки й далекого від ідеалу).

У "Сотці" Олександр виступив відразу в трьох ключових ролях – сценариста, режисера і продюсера. Остання посада, до речі, передбачає ще й пошук фінансування, яке, за визнанням Бєляка, він частково забезпечив за рахунок залучених інвестицій, а частково – особистих коштів.

Звичайно, рекомендувати до однозначного перегляду "Сотку" важкувато. Як вже говорилося, зразковою цю комедію назвати, на жаль, не можна. Зате вона цілком доречно поповнює жанрову нішу, в якій вже є безліч зарубіжних аналогів, як-от, наприклад, "Дуже погана училка" і "Муві 43". До того ж завжди цікаво дізнатися, як розвивається український кінематограф, який перебуває за межами державних інвестицій.

Тетяна Ахапкіна

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів