banner banner banner

Українська ГТС плавно перейшла в режим м'якої "евтаназії", й ніхто її рятувати вже не буде

Українська ГТС плавно перейшла в режим м'якої "евтаназії", й ніхто її рятувати вже не буде
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Поки українські політики, як минулі, так і нинішні, гріли п'ятими точками мокрий пісок, хто в Омані, хто на Сейшелах, хто трохи північніше, інші лідери вибудовували нові стратегічні конструкти і буквально "зливали" в трубу наш транзитний потенціал як країни-хаба, що здатна заробляти до 15% ВВП на логістичній маржі, але вперто роздарює і розбазарює цей потенціал на користь більш спритних сусідів.

Йдеться про урочисте "відкриття" "Турецького потоку", за яким в обхід України піде російський газ, точніше вже пішов. На урочистостях були присутні президент РФ Володимир Путін, лідери Сербії, Болгарії. Останній взагалі мав сумний вигляд, що було видно з виразу обличчя. Поглядаючи на турецького президента Ердогана, він подумки думав: "На його місці мав бути я". І болгар можна зрозуміти. Вся ця історія з південним, чорноморським обхідним маршрутом почалася ще до 2014 року, і планований "Південний потік" повинен був пролягати дном Чорного моря саме до Болгарії. Але сталася анексія Криму, війна на Донбасі, і Європа вирішила продемонструвати Україні акт солідарності у вигляді заморожування цього проекту. Болгарія зціпивши зуби відмовилася стати південноєвропейським газовим хабом, і її місце успішно посіла Туреччина, а "Південний потік" плавно трансформувався на "Турецький". Наша влада тривалий час безуспішно боролася з "Північним потоком - 2", не помічаючи (чи роблячи вигляд, що не помічає) приблизно таку саму транзитну загрозу на півдні. Ердоган доволі елегантно обміняв релігійну тему, якою була перейнята українська влада, на більш насущний для його нації "земний хліб" у вигляді статусу країни-хаба і супутніх вигод у вигляді диверсифікації енергетичних ризиків суттєвих транзитних доходів.

Тобто в Стамбулі було забито черговий цвях у віко домовини, в якій спочивають останки транзитного потенціалу нашої країни. Новий газопровід має проектну потужність у розмірі 31,5 млрд куб. м на рік і складається з двох ниток: першої проектною потужністю в 15,75 млрд куб. м, яка призначена для постачання газом самої Туреччини, і другої з такими самими параметрами пропускної потужності для поставок газу до країн Південної і Південно-Східної Європи, зокрема до Греції, Болгарії та на Балкани. У наступні роки цим маршрутом енергоносій піде також до Угорщини та Словаччини.

Турецький президент Ердоган заявив, що його країна найближчим часом перетвориться на новий газовий хаб для Південної Європи. Туреччина щорічно споживає приблизно 50-55 млрд куб. м газу з перспективою зростання до 60 млрд і посідає четверте місце в Європі з енергоспоживання. Частина наявного дефіциту в енергетичному балансі й закриє "Турецький потік", що будується, з плановою потужністю в понад 30 млрд куб. м. Це плюс до "Блакитного потоку" (16 млрд куб. м). Туреччина ретельно стежить за диверсифікацією енергетичних ризиків, саме тому питома вага трубного газу в імпортних поставках знижується, а СПГ, навпаки, зростає, і частка РФ у загальних постачаннях коливається в межах 50% (+/-). Найближчим часом турецька економіка і населення будуть споживати до 30 млрд куб. м російського природного газу. Таким чином, в енергетичному балансі в турків уже у 2020 році з'явиться транзитний профіцит у розмірі до 15-20 млрд куб. м.

Новини за темою

І це без урахування перспектив запуску нового каспійського газового маршруту, так званого Південного газового коридору з азербайджанського родовища Шах-Деніз. Після завершення будівництва південноєвропейського газопроводу TANAP країни ЄС зможуть отримувати додатково 10 млрд куб. м каспійського газу.

У цьому контексті дивує участь нашої делегації у 2018 році в урочистостях з нагоди відкриття першого етапу TANAP. Для Туреччини це ще один крок до побудови свого транснаціонального газового хаба і додаткове джерело "зняття" транзитної маржі, для Азербайджану – нові ринки збуту, для балканських країн – альтернативні напрямки поставок енергоносіїв. Диверсифікація, одним словом. А що принесе цей проект нашій країні? Або ми настільки наївні, що думаємо, що в цій трубі щось залишиться для нас після "забирання" у Румунії, Болгарії, Сербії, Греції, Італії. Навіть з урахуванням перспективи розширення пропускної здатності цього альтернативного напрямку до 30 млрд куб. м усі його обсяги вже розписані між європейськими країнами, і України в цьому списку немає. Єдине, на що сподіваємося, – це на скорочення споживання газу в ЄС і на теплі зими. У сухому залишку – відкриття південних транзитних маршрутів ("Турецький потік" + TANAP) призведе до втрати транзитної виручки української ГТС у розмірі від 300 млн до 1 млрд дол. на рік. У цьому контексті "радість" наших чиновників з нагоди запуску TANAP нагадує "шалені" гуляння і "розрив баяна" на власних похоронах.

Хоча тут усе закономірно. Якщо росіяни і європейці шукають у Туреччині можливості для додаткового заробітку або хеджування енергетичних ризиків своїх країн, ми поки зайняті доведенням механічної схеми витягування себе за косицю з болота в стилі барона Мюнхгаузена, тобто обґрунтуванням "вигідності" транзиту нашою ГТС в обсязі 40 млрд куб. м замість 95-100 млрд на рік "методом маржинальних витрат". Як це і проробляють на нещодавніх "пресухах" топ-менеджери "Нафтогазу".

Ключова проблема тут полягає в тому, що наші чиновники вдають, що не розуміють логістичну стратагему, яка лежить на поверхні: будь-який транзитний коридор для нас – це втрата транзитної маржі та зниження логістичного потенціалу. У грошовому еквіваленті – мінус мільярди доларів, одержуваних за транзит газу або кілька відсотків ВВП. І тут не важливо, звідки йде газ в обхід України – з РФ чи Азербайджану. Якщо точки входу до ГТС Європи є в іншій країні, це черговий мінус в нашу транзитну карму.

Новини за темою

Щодо газових хабів, то сьогодні триває процес їхнього створення в Польщі (для Центральної Європи) і Туреччині (для Південної Європи). А роль України поступово знизилася з основного транзитного маршруту до допоміжного. З відповідним падінням розміру логістичної ренти, яку могла отримувати держава за виконання "хабових" функцій і транзиту.

Свого часу в Україні було декілька аргументів, які перетворювали її з об'єкта геополітичних маніпуляцій на серйозного гравця на світовій шахівниці. Це стратегічний ракетний щит, ядерна зброя і газотранспортна система. Остання особливо хвилювала США, які неодноразово намагалися нав'язати європейцям свою санкційну політику щодо СРСР і заблокувати будівництво газопроводу Уренгой – Помари - Ужгород, а також нафтопроводу "Дружба". Як заявив колись американський сенатор Кеннет Кітінг: "Хрущов не раз погрожував закопати нас. Сьогодні все більш очевидно, що він також хотів би втопити нас в океані нафти, якщо ми дозволимо йому це". Відтоді минуло багато років, і Україна начебто стала стратегічним союзником США. Але що сталося з нашими стратегічними аргументами у вигляді "мирних доводів королів"? Ніхто так і не зміг обміняти стратегічний ракетний щит і ядерну зброю на інвестиції та торговельні преференції, які забезпечили б безбідне майбутнє не одному поколінню українців. А вітчизняна ГТС плавно перейшла в режим м'якої "евтаназії". Її поки не викопують на брухт як стратегічний нафтопровід у Закарпатті або труби зрошувальних систем на півдні країни. Але це не наші заслуги, а, швидше, недоробки "зовнішнього управління". Як кажуть, не все одразу.  

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>