Українська економіка "росте" на радість кредиторам

Українська економіка "росте" на радість кредиторам
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Українська економіка росте на радість кредиторам: цьогоріч темпи зростання становитимуть приблизно 4% або навіть більше. Тобто вже незабаром доведеться заплатити зовнішнім кредиторам "бонуси за зростання" в розмірі 15% від приросту в діапазоні 3-4% і 40% від зростання ВВП, що перевищує 4%.

Темпи зростання економіки забезпечуються за рахунок роздрібної торгівлі (+10%) і фінансового сектора, що декларує історичний рекорд за показником прибутку. Щоравда, за рахунок державних банків та вкладень сектора в казначейські інструменти у вигляді ОВДП Мінфіну або депозитних сертифікатів НБУ. Це непродуктивний розвиток, з якого нам ще доведеться платити податок на зростання.

А як почувається базис економіки у вигляді індустріального ядра? Адже саме промисловість є тією силою, яка створює в країні економічну гравітацію, даючи імпульс розвитку інших секторів економіки і притягаючи іноземні інвестиції. Світ нині розвивається в постіндустріальній парадигмі, але це зовсім не означає, що роль промисловості відійшла на другий план.

У розвинених країнах первинний сектор економіки у вигляді сільського господарства і видобувних галузей формує до 5% ВВП. Ще 20-25% дає промисловість або вторинний сектор. Понад 70% становить третинний сектор (послуги, медицина, наука, освіта). У найбільш прогресивних економіках зароджується четвертинний сегмент – інновації в контексті розвитку цифрової, інформаційної економіки.

Новини за темою

Якщо порівняти будову успішної економіки зі структурою земної кулі, то промисловий сектор становить ядро, невелике за розміром, але вкрай важливе, оскільки саме воно забезпечує магнітне поле землі. Приблизно ту саму роль має й промисловість – це і магніт для інвестицій, і стартове джерело доходів населення, після активації якого запускається ланцюжок просочування доходів між основними соціальними групами і секторами економіки.

Для того щоб працювали кафе, ресторани, перукарні тощо, потрібно спочатку десь сформувати стартовий національний дохід. Об'єктом його отримання може бути або промисловість, або сировина. У цій концепції сектор послуг – це як мантія в структурі земної кулі, величезна маса, що поглинає енергію промислового ядра й акумулює її. А видобувна промисловість – це своєрідна земна кора, основа будь-якого матеріального виробництва.

Як показали дані ЮНКТАД при ООН, понад 100 країн, які формують 90% ВВП, залучали інвестиції за допомогою національної промислової політики, яка служила для інвесторів і базовою матрицею, і дорожньою картою прогнозування рентабельності вкладень.

Нинішня концепція функціонування української економіки – це якийсь спрощений латиноамериканський формат (не настільки розвинений). Промисловість повільно вмирає, але сектор послуг показує зростання, особливо в сегменті торгівлі. Джерело "просочування" національного доходу тут – вже не промисловий сектор, а тіньова економіка та трудові доходи наших "заробітчан".

Тобто українці заробляють у чужих "промислових ядрах" секторів послуг і за рахунок цих грошей формують платоспроможний попит в Україні, який і витягує третинний сектор економіки вгору. Але тіньова економіка і трудові мігранти не платять податків. Натомість це роблять українські підприємства, насамперед сировинний сектор і перероблення.

Як наслідок, бюджет дедалі більше залежить від оподаткування імпортних товарів (ПДВ, мита), тобто оподатковує кінцевого споживача. Але податкова залежність від імпорту (а отже, прихована зацікавленість влади в його зростанні) – це черговий цвях у кришку труни вітчизняної промисловості.

Як слідство, найближчим часом держава може зіткнутися з проблемами дефіциту платіжного балансу (негативне торговельне сальдо за прогнозами уряду в 2020 році погіршиться до мінус 15 млрд дол., і перекривати цю діру за рахунок трудових трансфертів і нових кредитів буде дедалі складніше), а також з недонадходженням доходів до бюджету, позаяк завмирання індустріального ядра рано чи пізно корелюватиме зі зниженням подушного доходу населення.

112.ua

Якщо в січні 2018 року промислове виробництво зростало на 4,3%, то вже в січні 2019-го зменшилося на 3,3%. Загалом за період січень – жовтень 2019-го промислове виробництво порівняно з аналогічним періодом минулого року скоротилося на 0,6%. Порівняємо це зі зростанням ВВП на 4% у середньому, для того щоб зрозуміти масштаби цієї економічної антиутопії.

112.ua

Із галузей найбільше скоротилися показники енергетики (мінус 1,7% за вказаний період) та переробної промисловості (-1,2%). Зростання зафіксовано лише в добувних галузях - +1,7%. До речі, є такий метод оцінки зростання реального ВВП, як "енергетичний": як показує практика, споживання енергії в сировинній економіці практично є ідентичним до реального зростання валового продукту.

В Україні енергетичний сектор впав на 1,7%, і тут свою роль відіграли не тільки дешеві імпортні енергоресурси та потепління. У наявності реальне скорочення енергоємності української економіки, причому цей процес відбувається явно не на тлі системних програм енергозбереження, а отжеи, єдина причина зниження споживання енергоресурсів у промисловому секторі – це падіння економіки вниз.

Зміцнення курсу національної валюти може двояко впливати на експортоорієнтовану економіку. Якщо вона виробляє товари з високим рівнем доданої вартості та вбудована в глобальні технологічні ланцюжки, негативний ефект може бути значною мірою куповано.

Так сталося в Польщі, коли модель "злотоцентризма" довгий час забезпечувала не просто курсову стабільність, але й зміцнення злотого. З одного боку, тоді постраждали польські сировинні компанії, чия експортна виручка в перерахунку на злотий скоротилася. Але виграли інші галузі, які скористалися здешевленням енергетичного, сировинного, інвестиційного та технологічного імпорту.

Так виникло нове польське індустріальне ядро у вигляді електротехніки, виробництва побутових товарів, фармацевтики, хімічної промисловості. Як показав польський досвід, компанії, які ставали учасниками глобальних ланцюжків доданої вартості (наприклад, в автомобілебудуванні, змогли знайти компенсатори в межах транснаціональної організації виробництва.

Натомість міцний злотий є магнітом для прямих іноземних інвестицій. На відміну від України, поляки зробили ставку на залучення інвестицій у реальний сектор економіки, а не на ринок спекулятивних короткострокових державних боргів.

Новини за темою

Реальний сектор економіки вже майже увійшов у дефляційну пастку. Тут можна згадати "ніксонівський шок" у США, коли "поламалася" крива Філліпса (високе безробіття та інфляція, що не є характерним). Тоді в Америці з інфляцією витрат боролися монетарними методами: всі гадали, що інфляція вище тренда, а насправді тренд змінився внаслідок порушення глобальних чинників економіки.

США тоді врятувала рейганоміка, або вуду-економіка, і її автор Артур Лаффер, який запропонував свою "криву" і глибокий фіскальний маневр. Він же створив новий формат чилійської економіки за часів Піночета. Всі останні роки НБУ боровся з інфляцією витрат монетарними методами, гадаючи, що пригнічує інфляцію попиту.

Простими словами, у Нацбанку думали, що ціна, наприклад, на м'ясо зростає, тому що українці багато їдять, а не тому, що витрати на його виробництво щороку зростають. Боротися з немонетарною інфляцією монетарними методами рівносильно удушенню економіки.

Увійти в дефляційну пастку набагато простіше, ніж вийти з неї. Є прогнозні математичні моделі, що оцінюють ймовірність економічної рецесії: якщо тренд промислової інфляції тривалий час перебуває нижче кривої ІСЦ – чекай на уповільнення темпів ВВП.

Якщо подивитися на географічну карту, то можна побачити, що прояв промислової інфляції у 2018 році мав яскраво виражений характер економічного районування і визначався характером розміщення продуктивних сил в умовах індустріального ядра, що розпадається. 

Колишній Донецько-Придніпровський економічний район перебуває в стані зростання промислових цін (у діапазоні 0,1-10%, а в Сумській області – вище 10%), що пояснюється більш високим рівнем доданої вартості в цьому територіально-промисловому комплексі.

Високі ціни промислових цін зберігалися і в західних областях, які дедалі більше нагадують полігон для розвитку українського аналога мексиканських "макіладора" - малих і середніх підприємств (комплектуючі, складальні виробництва), з тією лише різницею, що в Мексиці цей пояс "сірого виробництва" виріс уздовж мексиканського кордону і на базі чітких пільгових правових механізмів, а у нас – уздовж європейського та з використанням не правових механізмів, а фіскально-митного тіньового консенсусу.

Центральні області та Київ перебували у фазі дефляції: перші - через аграрну спеціалізацію, а столиця – внаслідок системної деіндустріалізації.

Аналіз промислової інфляції у 2019-му показав загальне зниження промислових цін. Тут проявилися як фактори зміцнення курсу гривні, так і чинники світових цін на сировину та напівфабрикати, які представляють наш традиційний експорт. Здешевлення енергоресурсів також спричиняло істотний дезінфляційний ефект.

Крім того, на динаміку цін впливав і характер рентної, монополізованої, сировинної економіки. Останній фактор дуже чітко висвічується при порівнянні цінової динаміки в одній і тій самій галузі в межах України (внутрішнє споживання) і за її межами (експорт).

За часів Рейгана загрозу сильного долара для економіки було мінімізовано знаменитою угодою "Плаза" на честь однойменного нью-йоркського готелю, в якому зібралися представники Group of Five, G5: США, Велика Британія, Франція, Німеччина і Японія, які ухвалили рішення провести скоординовані валютні інтервенції з ослаблення долара і знизити свої базові ставки.

Як наслідок, США отримали сім років інтенсивного економічного зростання, а Японія потрапила до "дефляційної пастки". Хоча починалося все тоді не дуже обнадійливо: перші роки президентства Рейгана відзначилися "рецесією Волкера", названою так іменем тодішнього глави ФРС. Пол Волкер намагався лікувати спадщину Ніксона високими процентними ставками.

Рецепт сталого зростання "рейганоміки" - це економіка, орієнтована на пропозицію товарів, вироблених усередині країни. Американці, захищаючи свій внутрішній ринок, особливо не церемоняться. Їхні вимоги до торговельних партнерів прості: або зміцнюйте свої валюти, або ми запровадимо проти вас торговельні мита.

Один із принципів цієї моделі – те, що високі базові процентні ставки призводять до відтоку капіталу з низькорентабельного бізнесу, що відбувається нині й в Україні, коли виживають лише прості сировинні цикли і супутня логістика із сезонною рентабельністю 30-50% (макроекономічна модель IS-LM Джона Гікса). Зниження цін на тлі зміцнення курсу національної валюти – це подвійний шок для сировинної економіки.

Новини за темою

Єдиний вихід – це зниження базових процентних ставок центрального банку та заміщення спекулятивних портфельних інвестицій на прямі довгострокові вкладення. Але для цього потрібна нова промислова політика і система митних захисних заходів з урахуванням вже підписаних угод про ЗВТ.

Що стосується монетарної політики, то "рейганоміка" спиралася на постійний контроль показника обмінного курсу національної валюти незалежно від обсягу грошової маси, внаслідок чого вона входила в суперечність як із кейнсіанством, так і з монетаристами. Ми виробляємо вкрай мало товарів, спираючись на сировинну парадигму. Перефразовуючи слова Рейгана, "наші гроші знаходять дуже багато імпортної продукції".

Промислова дефляція в парі з ревальвацією гривні лише підсилять цей процес – імпорту побільшає і він почне з'їдати навіть внутрішній ринок соціальних товарів. Україні потрібен "фіскальний маневр" для зниження податків, як це зробив у США Артур Лаффер, але лише як другий крок після демонополізації економіки і посилення базових інститутів, насамперед судових.

Інакше весь маневр піде в кишені кількох ФПГ. Як казав вищезгаданий "батько рейганоміки" та економічного дива Чилі, "не робіть того, що зараз роблять багаті; робіть те, що вони зробили для того, щоб стати багатими".

Нині ми стоїмо перед точкою економічної біфуркації, особливо враховуючи, що нинішній час – це своєрідний переддень глобальної кризи, до якої всі "розумні країни" готуються заздалегідь. Дуже важливо знизити податкове навантаження, плюс дерегуляція та застосування кредитних механізмів для стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, демонополізація базових ринків і поліпшення доступу МСБ до ключових інфраструктурних систем.

А для цього доведеться на одну шальку терезів покласти інтереси декількох монопольних ФПГ, а на іншу – завдання розвитку всієї економіки. Нова криза стане мірилом ефективності будь-яких реформ, як було сказано в Біблії і як може бути вимовлено на адресу держав – "літніх бабок": "Вас було зважено на вазі, виміряно й знайдено легенькими".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>